Минуло більш як чотири роки від часу появи "Подорожнього альбому" архітектора Віктора Кудіна. Те зібрання графічних замальовок багатьох років він відкрив коротким вступним словом:
"Якось мені приснився сон… Кемь, Соловки, "біоміцин", дівчина на дзвіниці, Вологда, Ан-2, Діонісій.
Хвиля пам'яті затопила мене. І я, захлинувшись, прокинувся. А прокинувшись, ступаючи по холодній підлозі, добрався до старих і запилених папок. Незважаючи на гусячу шкіру на тілі, почав у них копирсатись і переглядати малюнки.
І знову я опинився в своїй юності! Знову я вільний, єдиний у світі, і весь світ у мені".
Нова книжка, що має таку саму назву - "Подорожній альбом", - ніби розширене продовження попередньої, а домінують в ній не графічні роботи, а виконані аквареллю, гуашшю. Та й назвати багато з них начерками важко - це цілком завершені твори. Втім, і в кількахвилинних (можливо, навіть кількасекундних) лінійних замальовках немає відчуття ескізності чи незавершеності. Вікторові Кудіну якимось дивовижним чином вдається вибирати з образів довколишнього світу найважливіше, найхарактерніше, залишати тільки суть, квінтесенцію, відкидаючи зайве.Я спостерігаю за творчістю Віктора Кудіна понад тридцять років, хоча й це - лише відтинок часу, який митець заповнив творчістю… Хоч би чим займався Віктор - архітектурою, станковим живописом, фотографією, карикатурою, планка якості завжди піднята на найвищу відмітку.
Гортаючи сторінки альбому, я звернув увагу на таке: якщо і студентські роботи початку
70-х, і зовсім нові, що вийшли з-під пера чи пензля вже заслуженого архітектора України, перетасувати, затушувавши дати, то визначити час чи період створення майже неможливо. Ні, це не ознака стагнації чи відсутності творчого зростання. Навпаки, Віктор Кудін немовби відразу й легко став майстром, без важких кроків угору, помилок і пошуків неповторного стилю. Звісно, це оманлива легкість. Просто людина, яка відвідує виставку чи дивиться на репродукції, бачить уже результат. А години, місяці й роки "чорної праці" залишаються поза полем зору. Та й чи потрібно знати простому смертному про ці кров, піт і сльози на шляху до довершеності.
Гортаючи сторінки нового "Подорожнього альбому", я разом з автором немовби рухаюсь у часі й просторі. Впізнаю місця, де також бував, і навіть ті, де побувати ще не довелося. Магія мистецтва!
Нині не найкращий період для творчості, яка не має посередника - комп'ютера, хитрої та підступної машини, що створює наркотичну ілюзію досягнення еверестів геніальності й успіху з допомогою одного натискання на клавішу - 2D, 3D, 4D!.. Але "майстерність" умить розсипається мов картковий будинок, коли розряджаються акумулятори і треба брати до рук архаїчні олівець чи перо.
"Подорожній альбом"-2 Віктор Кудін відкриває передмовою, ще лаконічнішою, ніж у попередньому: "Подорож - це те, до чого повертаєшся знову і знову, повертаєшся в своє минуле, подорожуєш по своїй пам'яті… Перше враження, перше відчуття для мене, це завжди швидкий начерк, швидкий тому, що, можливо, бракує часу, а можливо, тому, що хочеться скоріше зробити ще щось… Щасливої подорожі. Кудін В.".
Один малюнок може сказати більше, ніж тисяча слів. Альбом Віктора Кудіна додає вагомості цій сентенції. Спробуймо й ми разом із митцем вирушити в мандрівку хвилями пам'яті.