ВІД БРЕЦЕЛЯ ДО ЛОРЕЛЕЇ

Четвертого вересня в музеї Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» відкрилася незвичайна виставка (організатор — Гете-Інститут), на якій були представлені всі основні атрибути німецького життя — від специфічного хлібобулочного виробу під назвою «брецель» до золотоволосої Лорелеї, через яку розбився об скелю не один невдаха-корабель. Виявилося, що брецель, Лорелея та пряникові сердечка з побажаннями кохання і щастя, які печуть на День святого Валентина, так само можуть характеризувати Німеччину, як Гете, Шиллер і Вагнер. Втім, перераховані стовпи німецької культури також фігурували на виставці під назвою «Відкрийте для себе німецьку» (концепція і втілення «Wurth & Winderoll», відповідальні за експозицію Уве Рау та Крістіне Мойєєр, науковий консультант Фрейя Конеза) поруч із рекламними роликами, фрагментами з художніх фільмів та музичних творів.

Багатолика Німеччина була представлена у вигляді кількох павільйонів — лазурного (розуміємо німецьку), червоного (відчуваємо німецьку), золотавого (усвідомлюємо німецьку) і ще одного, без певного кольору, під назвою «Бачимо Німеччину». Причому в лазурному павільйоні німецька мова розкривалася як історико-культурний феномен — на тлі індо-європейського мовного дерева, родинних мов та мовних стандартів.

Таблички-течки під назвами «Греція», «Рим», «Франція» і «Англія» — експонати лазурного павільйону — розповідали про запозичення з цих мов і, більше того, побічно демонстрували стереотипне бачення німцями названих країн. Францію в такий спосіб можна було уявити країною духів, кузин і тонкощів етикету, Англію — парламенту й опозиції, Древній Рим — легіонів і цезарів, а Грецію — ритму та гармонії. Гадається, що виставка послужить джерелом таких самих уявлень про Німеччину, тільки незрозуміло, що стане ключовим образом — брецель, Лорелея чи Вагнер? Очевидно, кожен відвідувач виставки зможе скласти власну країнознавчу мозаїку з побачених експонатів.

Проте після відвідин червоного павільйону (відчуваємо німецьку) ставало зрозуміло, що німці — народ чуттєвий і сентиментальний. Тут було подано лексичний запас, який виявляє найніжніші людські почуття — від дружби до кохання, а стіни обрамляли муляжі пряникових сердечок, які німці дарують одне одному в День святого Валентина.

На виставці німецьку можна було спробувати на смак, відчути все розмаїття німецького мовного будинку, зануритися в природне мовне середовище, а в золотавому павільйоні, присвяченому засобам масової інформації і комунікації, навіть ступити на мовні й культурні мости, які з’єднують Німеччину з рештою світу. Відеокліпи, комікси, уривки з телепередач, словники, острови інтерактивних ігор, фрагменти спектаклів і концертів — усе це демонструвало німецький мовний і культурний світ з допомогою вмонтованих у стіни павільйонів міні-екранів, калейдоскопів та інших технічних пристосувань.

Мультимедійна виставка «Відкрийте для себе німецьку» давно вже подорожує світом, і Україна — лише черговий пункт її маршруту. Теперішнім її візитом до Києва ми зобов’язані працівникам Гете-інституту, який докладає чимало зусиль для зближення Німеччини й України. Так, кожного відвідувача виставки запитували про знання німецької мови, а якщо такого не було, то відразу знайомили з таємницями різнобарвних павільйонів і, головне, прагнули захопити, заворожити Німеччиною. Напевно, після закриття виставки в курсів німецької мови при Гете-інституті додасться слухачів, а в Німеччини — шанувальників. А дехто навіть згадає слова Марини Цвєтаєвої: «Германия — мое безумье! Германия — моя любовь!»