Час від часу на нашому теленебосхилі спалахують яскраві імена, виникають варті уваги, нестандартні проекти, зорієнтовані на широку аудиторію, але й наділені відвагою не опускатися до потурання ницим інстинктам натовпу. Такими були «Обличчя світу» Олександра Ткаченка. Такою, щиро хочу сподіватися, стане й нова програма «Егоїстка», прем’єрний показ якої відбувся минулого тижня.
Народилася нова передача — але не ім’я: з автором і ведучою Іриною Гордійчук глядача знайомити, гадаю, не треба. За роки роботи на ТБ Ірина не лише нагромадила величезний досвід. Вона справді створила своє «Ім’я» — передачу, яка отримала безліч найпрестижніших нагород, понад двісті випусків якої побачили глядачі каналу ТЕТ останніми роками.
Хто лишень не був героєм Гордійчук — актори театру, кіно, молоді зірки й досвідчені визнані метри... Кожному знаходився правдивий образ, влучне слово, відповідний тон і лаконічна форма, де завжди залишався куточок маленької, інтригуючої недомовленості. Створити передачу про людські долі, переживання, кар’єру й заодно не пуститися в пафос і звичну дамську сентиментальність — чи це не мистецтво сьогодні?
За словами самої Ірини, «Ім’я» не померло — воно навіть не вичерпало своїх ресурсів. Просто, як у кожної творчої людини, назріла необхідність змінити обстановку, знайти новий ракурс — одне слово, саме те, чого є в надлишку в новому проекті Гордійчук «Егоїстка».
На заздрість іншим телевізійникам, Ірині вдалося здійснити «блакитну мрію» кожного ведучого — створити «виїзну» програму, причому зробити це не в казенному форматі рубленого туристичного дайджесту, а, профільтрувавши крізь себе величезну кількість візуального та інформаційного матеріалу, продивившись кілометри відзнятих плівок і відібравши краще, видати на-гора цікавий, захоплюючий результат, головна цінність якого — у щирості.
Вищим пілотажем телеведучого є природність поведінки — не та розв’язність, якою невміло маскують непрофесіоналізм і безпомічність чимало облич українського ТБ, а саме невимушеність контакту з невидимою аудиторією. Для Ірини Гордійчук цієї проблеми просто немає: у кадрі чи в житті — вона завжди однаково безпосередня, чарівна й непередбачувана. Рідкісна, до речі, риса.
Першою подорожжю й водночас пілотним випуском новонародженої «Егоїстки» став Єгипет — туристична Мекка для всіх категорій відпочивальників — від археологів-любителів до анекдотичних вітчизняних товстосумів. Країна, в якій туристів більше, ніж місцевого населення, а бізнес процвітає цілорічно — завдяки кліматові та завбачливій фантазії пращурів-фараонів. Здавалося б, чого вже нового — розтиражовані краєвиди Каїра, розсипи популярної пірамідальної символіки, підроблені скарабеї, амулети навряд чи когось спроможні здивувати сьогодні. Проте погляд Ірини Гордійчук — не традиційний путівник визначними пам’ятками. Її хвилюють не мертві цінності пустелі, а живе обличчя країни — її народ. І міміка цього обличчя надзвичайно різноманітна й приваблива.
Хоча Єгипет і арабська країна, його жителі зовсім не схожі на зомбованих смертників-ісламістів. Єгипетські араби демократичні, і в цій країні архаїка та релігійні підвалини не конфліктують із часом, що диктує сучасні норми поведінки й уніфікований стиль життя. Напевно, нині якраз слушний момент розбивати зашкарублі стереотипи — і «егоїстка» Ірина Гордійчук обирає саме такий шлях, подивившись на країну стародавньої цивілізації через взаємини чоловіків і жінок, двох унікальних складових єдиного механізму Життя.
Що з цього вийшло — судіть самі. Друга програма присвячена... Львову — ось таке несподіване звернення до одного з найколоритніших українських центрів, міста-легенди, що славиться своєю «співучою мовою», шоколадними ріками, кондитерськими традиціями, книжковими ярмарками і, звісно ж, — неповторними львівськими кав’ярнями, про які складають найфантастичніші байки. У планах — Київ, українські містечка, не затоптані туристичними підошвами, інші країни й континенти. Одне слово, тридцять хвилин світу щотижня на каналі КТМ — не лише найкращий спосіб відпочити й довідатися про щось нове, а й найактивніший стимул розпочати нарешті складати гроші на відпустку. І якщо краще один раз побачити, ніж сто разів почути, вирушайте в подорож з Іриною Гордійчук. Місця вистачить усім, і тут уже точно не сумуватимеш.
До речі, я завжди вважала, що бути егоїстом — означає робити щось жахливе: займати ванну годинами вранці, коли всі поспішають на роботу; розмовляти з друзями на теми, які тебе цікавлять; спізнюватися на побачення через ненапудрений ніс або щось подібне. Виявляється, один раз на тиждень побути егоїсткою не лише можна, а й потрібно, тим паче що це так приємно: любіть себе і будьте егоїстами, подорожуйте — за рецептом Ірини Гордійчук!