Великі і малі. Україна визначить «діагноз» цьогорічного Берлінале

Вже 5 лютого перебирає свої права 59-й Міжнародний берлінський кінофестиваль — один із найпрестижніших форумів планети. Український кінематограф представлено на конкурсі «коротким метром»: режисер Мирослав Слабошпицький, котрий сьогодні живе в Пітері і знімає там серіали, презентує свій 15-хвилинний фільм «Діагноз» — про наркокур’єра та його ВІЛ-інфіковану подругу.

Берлінале — не менший ярмарок марнославства, ніж Канни або Венеціанська Мостра. Так, призи тут дають фільмам гострим і малопридатним для розслабленої широкої публіки. Але ньюзмейкерами піару, як і раніше, залишаються зіркові бренди. Яскравий приклад — торішня поява Мадонни з дебютом «Бруд і мудрість» поза конкурсом. Хто після цього згадає бразильського призера? І все ж таки Берлін продовжує обстоювати ідейну платформу, незважаючи, наприклад, на дивну цьогорічну ретроспективу — голлівудські широкоекранні шедеври маскульту на кшталт «Клеопатри», «Хелло, Доллі!» або «Вестсайдської історії».

Як ніколи пощастило з відкриттям. Ідеологічно, звісно. Національна гордість — Том Тиквер, котрий традиційно їздив підкоряти Голлівуд, повертається з фільмом The International — про сміливого і чесного правдолюбця, агента Інтерполу, який уплутався у справу, пов’язану з великими банками. Судячи з анонсів, трейлерів, синопсису і Наомі Уотс у головній ролі, Тиквер не меншою мірою, ніж Девід Кронненберг, намагатиметься експортувати американські пороки в легкотравній оболонці соціально-кримінального трилера. І ваших, і наших задовольнить.

Над цим принципом новітньої історії Берлінале багато лихословили кінокритики, коли посаду директора фестивалю обійняв Дітріх Косслік. Програму торішнього Берлінале взагалі освистали як одну з найслабших. Чого ж маємо чекати нині від бенкету під час кризової чуми? Гадаю, її факт кінематографісти іще не цілком усвідомили, та й фільми-конкурсанти 2009 року продюсувалися в докризову епоху, відтак Берлін-09 сповнений сподівань. Великих і малих.

Одне з них — участь старих і перевірених. Живі класики завжди справляють дивовижне враження на тлі молодого кіно, попри те що, як правило, погоди не роблять. Так Берлінале заявило про останні фільми Анджея Вайди і Тео Ангелопулоса. Ім’я Вайди вже два роки поспіль збурює Берлін. Минулого року він презентував тут свій фільм «Катинь», цього — в конкурсі бере участь «Солодка метушня» — любовна історія молодого хлопця і літньої жінки (її грає канська лауреатка Крістіна Янда).

Нова робота грецького режисера Тео Ангелопулоса «Порох віків» у конкурсі участі не бере. У картини і без того складна фестивальна доля — на Канни-2008 не встигла, а з Венеції була відкликана буквально за день до оголошення програми.

Режисер мотивував це тим, що не змогли приїхати зірки його стрічки — Ірен Жакоб, Вільям Дефо і Бруно Ганц.

Посилений інтерес до фільму, цілком можливо, задовольнить Берлін. Друга частина трилогії, започаткованої у 2004 році фільмом «Луг, що плаче», який розповідає про долю подружжя (грекині і росіянина) на тлі історичних катаклізмів ХХ століття, переносить героїв «Пороху віків» у постсталінський СРСР. Кількаразовий лауреат усіх європейських форумів класу А, у тому числі й Берлінале 1988 року за фільм «Пейзаж у тумані», Ангелопулос готовий знову демонструвати високий стиль старої європейської авторської школи. Епічні полотна, багатовікова мораль...

Фільм українця Мирослава Слабошпицького «Діагноз» уже внесено до Berlinale shorts, які складаються з 28 картин, відібраних з усього світу. Щоправда, лише 11 із цих фільмів номіновано на головні нагороди фестивалю — Золотого і Срібного ведмедів (у тому числі й українська стрічка). Бюджет проекту Слабошпицького — близько 200 тис. гривень. Ідея та художня реалізація — усе сам Мирослав. За його зізнанням, це не вигадана історія, а сюжет, навіяний його репортерською роботою у відділі кримінальної хроніки. Життя наркокур’єра Петра — головного героя — сповнене труднощів і численних небезпек. Мало того, що за ним полює міліція, мало того, що потрібно постійно добувати наркоту, він дізнається, що його подружка вагітна і ВІЛ-інфікована... За 15 хвилин герої мають виплутатися (або не виплутатися) з тенет долі. У головних ролях — школярка Каріна Бєлова, а також студенти нашого театрального Сашко Семишкур і Максим Кущев.

У рамках Берлінале відбудеться європейський кіноринок, на якому «Українська кінофундація» презентує нове вітчизняне кіно. Цього разу закордонні глядачі побачать п’ять українських прем’єрних стрічок — «Райські птахи» Романа Балаяна, «Мелодія для шарманки» Кіри Муратової, «Якось я прокинуся» Марини Кондратьєвої, анімаційний фільм «Пригоди бравого солдата Швейка» Ріната Газізова і Манока Депояна. У готелі Marriott працюватиме український кіноофіс. Під час фестивалю український кінодесант планує організувати урочистий прийом на 200 осіб.