ВЕЛИКА ЦІННІСТЬ МАЛОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ

Визнання масштабності історичного явища не виключає суперечливості його сприйняття й оцінок. І це, мабуть, цілком закономірно, однак лише за умови володіння інформацією, що дає підстави для неупереджених висновків.

На перший погляд, щодо козацтва, яке було і залишиться одним із найяскравіших феноменів в історії України, ставити такі умови неправомірно. Вже хоча б тому, що, на відміну від недалекого минулого, це явище явно не обділене увагою практично на всіх без винятку соціальних рівнях. Досить сказати, що, крім ентузіастів-дослідників, цією проблематикою всерйоз зайняті багато вчених-професіоналів. Нарешті, у країні існує кілька науково-дослідних закладів, профіль діяльності яких безпосередньо зорієнтований на вивчення козацтва. Та все ж, коли виникає потреба у визначальних принципових узагальненнях, на першому плані найчастіше виступає радше форма, ніж зміст.

Така пріоритетність частково пояснюється колоритністю і рельєфністю самого історичного явища, однак вона навряд чи виправдана з погляду його об’єктивної оцінки. Наприклад, багато наших сучасників переконані в тому, що так звана козацька республіка мусить стати основою і прототипом у процесі формування нинішньої української державності. І в цьому плані дискусія, що виходить за рамки наукової теорії, набуває не просто серйозного, а визначального суспільного значення. Особливо з урахуванням того, що не виключає елементів кон’юнктурності, яка має недобру властивість породжувати хибні орієнтири.

— У пошуках національної ідентичності, визначенні витоків української державності існує дві яскраво виражені точки зору, — каже професор Запорізького держуніверситету, доктор історичних наук, заслужений діяч науки й техніки України Федір Турченко. — Одні беруть за основу Січ, на думку інших, на неї має право претендувати створена Богданом Хмельницьким Гетьманщина, яка мала всі риси, властиві державі. Та, в кожному разі, це зовсім не виключає необхідності глибокого й комплексного вивчення минулого, без ідеалізації, звеличування чи замовчування окремих його аспектів.

Однією з таких спроб можна вважати унікальну наукову працю «Українське козацтво. Мала енциклопедія», видану нинішнього року спільно київським видавництвом «Генеза» та запорізьким «Прем’єр». Визначення «унікальна» зовсім не викликане бажанням полестити авторському колективу зі 118 учених, дослідників і просто небайдужих до нашої історії людей із Запоріжжя, Донецька, Дніпропетровська, Києва, Львова, Харкова та інших міст, яких вдалося залучити до роботи керівнику проекту професору Турченку. Мала енциклопедія такою є по суті, ставши першою в українській і закордонній науці та книговиданні спробою комплексно і якомога всебічніше представити вітчизняний та світовий феномен — українське козацтво.

Ідея створення такої книги виникла чотири роки тому із заснуванням при Запорізькому держуніверситеті Науково-дослідного інституту козацтва. Втім, «інститут» — це занадто гучно сказано щодо дуже скромного вузівського підрозділу, на утримання якого як не було спочатку, так і зараз немає коштів ні у держави, ні у численних дбайливців вивчення і збереження нашого історичного минулого. Тому на першому етапі, швидше, йшлося про невелику книгу, орієнтовану насамперед на школярів, у якій було б зібрано й узагальнено необхідний і доступний мінімум інформації про козацтво. Та в ході реалізації проекту його автори зіштовхнулися з приємною несподіванкою — ідея захопила колег з інших міст, і ті добровільно та безкорисливо запропонували свою допомогу. Масштаб задуманого вже явно набував загальнонаціональних рис. На щастя, керівництво університету поставилося до цього з розумінням, узявши на себе тягар необхідних витрат, зрозуміло, маючи дуже відносне уявлення про їх обсяг. Напевно, не випадково вже після виходу книги керівник авторського колективу Федір Турченко зазначив, що, з урахуванням набутого досвіду, за таку роботу вони навряд чи взялися б знову. Адже якщо ентузіазм і подвижництво існують, то це зовсім не означає, що можна експлуатувати без кінця. Та, як то кажуть, не будемо про сумне. Всупереч перешкодам, масштабна й етапна праця знайшла-таки шлях до читачів завдяки підтримці столичного і місцевого видавництв, а також Запорізької облдержадміністрації.

Енциклопедія, яку автори, попри значний обсяг, усе ж назвали малою, містить 1376 статей, а також 283 ілюстрації і 79 карт, чимало з них оригінальні або опубліковані вперше. Зроблено спробу дослідити козацтво з часу його виникнення до періоду відродження в наші дні. У книзі досить повно показано військове мистецтво українського козацтва, його побут і звичаї, вплив на формування національного характеру й менталітету, представлено видатних історичних особистостей.

Видання вже отримало позитивні відгуки вчених. Швидше за все, його належно оцінять і пересічні читачі. Точніше, ті з них, кому пощастить із ним ознайомитися. А таких, на жаль, буде вкрай мало, оскільки наклад енциклопедії усього три тисячі примірників. І навіть додатковий випуск у майбутньому аналогічної кількості книг на замовлення Держкомінформу, що вніс енциклопедію до списку соціально значимих видань, становища істотно не змінить. У цьому плані автори більше покладаються на електронні засоби поширення. Тому завершується підготовка до випуску енциклопедії на компакт-диску. З нею також можна ознайомитися на університетському сайті, кількість відвідувань якого істотно зросла, що зробило книгу відомою не лише в Україні, Росії та Білорусі, а й у Канаді, США, Австралії, Новій Зеландії, Зімбабве, ПАР.

Зрозуміло, популярність будь-якої книги, а тим більше такої, що претендує на фундаментальні узагальнення, зовсім не свідчить про її повну бездоганність. Не позбавлена вад і енциклопедія. Проте зовсім не вони відіграють визначальну роль в оцінці видання.

— Створюючи енциклопедію, — розповіли її автори, — ми несподівано відкрили для себе одну разючу особливість. До роботи прилучилися зовсім різні люди, навіть ті, хто колись виключав спілкування між собою за будь-яких обставин.

Може, саме в цьому, окрім суто наукової, полягає ще більша цінність книги. Особливо з урахуванням реалій сучасності...