«Укртелефільм» — без хепі-енду. Скандал на два голоси на уламках однієї кіностудії

На «Укртелефільмі», як і раніше, та ж сама «прем’єра» — «Конфлікт інтересів» (на сторінках «ДТ» в деталях та емоціях висвітлювалися повороти заплутаного сюжету — номери від 24 березня та 11 серпня 2007-го). Проте хепі-енду не передбачається. Сторони йдуть одна на одну клином. Відставлені представники «Укртелефільму» змінили місце проведення своїх протестних мітингів — з-під Кабміну вони передислокувалися під Держтелерадіо з гаслами «Геть...» А Держтелерадіо, своєю чергою, не так давно поширило публічний маніфест про «реальний стан справ» на «Укртелефільмі», мотивуючи звільнення директора (Олега Бійми) розсипом цифр та ситуацій. Кому вірити? Чого чекати? І чого не минути... Ці запитання мимоволі виникають, коли ознайомлюєшся із двосторонньою позицією героїв однієї «саги».

Сторона перша (яка обвинувачує) — власне, узагальнений образ Держтелерадіо (з цитуванням їхнього документа).

Сторона друга (яка відповідає) — відставлене керівництво «Укртелефільму» (в особі Олега Бійми, Віктора Онищенка та Руслана Смакова; їхні тексти, звісно, велемовніші, оскільки не чиновники, а творці все ж таки).

«ДТ» свідомо уникає редакційних коментарів. Тут уже справді справа державної важливості: внести нарешті титр — the end — у цю огидну затягнуту епопею.

«…причиною нинішніх перетво­рень на «Укртелефільмі» став фак­тич­ний занепад підприєм­ства. Тому сьогоднішній незадовільний стан сту­дії — наслідок масштабних зловживань і неефектив­ного управління з боку попереднього керівництва в особі генерального директора Олега Бійми та його заступників — Віктора Онищенка, Руслана Смакова та інших… Усе, що вони заявляють стосовно «Укртелефільму», спрямоване лише на те, аби брехнею та наклепами, провокаційними заявами й діями залучити на свій бік якомога більше людей…»

«… студія завершила 2006 рік із великим перевиконанням плану — на 1 млн. 200 тис. грн. за прибутками. І жодна студія країни не створює стільки проектів за п’ять років, як «Укртелефільм» за один рік. Тому й починається перекручування фактів, нібито на студії «занепад»... Так, сьогодні саме така характеристика доречна, оскільки «Укртелефільм» захоплено. Всі папери вивозилися вночі, коли жодного співробітника на студії не було. Вони змели нашу охорону (там раніше були жінки) і на її місце привели озброєну. Була підтримка і з боку «Беркута». Тридцять осіб увірвалися на студію 1 серпня… Все це зафіксовано документально…»

«…з 2005 року на держпідприємстві «Укртелефільм» працювало орендне підприємство ТОВ «Орендне підприємство «Укртелефільм», засновниками якого виступили горе-керівники дер­жавного «Укртелефільму» та члени їхніх родин. ТОВ «Орендне підприємство «Укртелефільм» два роки безплатно і без жодних угод використовувало держмайно й користувалося послугами студії «Укртелефільм». Але цього виявилося замало. Пан Онищенко та його ділки за кілька останніх років списали 80% устаткування студії, хоча воно ще досить довго могло використовуватися за призначенням. Від таких дій «Укртелефільму» заподіяно збитків на понад 2 млн. грн.»

«...ніякої прихованої приватизації немає. Є трудовий колектив — 79 осіб, — який і прийняв рішення взяти студію в оренду. Це цілком нормальне бажання, оскільки студія просто йде «під ніж». Ми й звернулися до суду з проханням, відповідно до статті №115, передати нам студію в оренду. Адже в 2004 році нас уже хотіли «підмести» інші сили. А в нас одне бажання — нормально працювати. Але Держтелерадіо не погодилося на це, там розуміють, що суд програють...

99% устаткування студії «Укртелефільм» — це, на жаль, 80—90-ті роки. Природно, щось застарівало і списувалося. Це звичайне матеріальне зношення. Студія забита старими камерами, які не використовуються. Вже ніде в світі такої апаратури немає. Всі ці «списання» перевірялися неодноразово і КРУ, і тим-таки Держтелерадіо. Але ніколи не було з цього приводу особливих зауважень. Адже процедура списання «металобрухту» обов’язково проходить через комітет. Але, щоб нас ще більше очорнити, стверджується: «багато списується». 10% — це правильно, але не всі 80%. Слід відразу ж заявити, що в тексті Держтелерадіо 80% — це неправда, а 20% — це перекручування фактів. КРУ в листопаді всю студію перевернуло догори дриґом і нічого не знайшло. Устаткування на заявлені 2 млн. грн. на студії реально немає. А те, що списувалося, оцінюється… до 130 грн.»

«...зафіксовано численні порушення на «Укртелефільмі» під час ведення господарської діяльності. Підприємство доведене до аварійного стану. Протягом досить тривалого часу в приміщеннях студії не проводився ремонт, не підтримувалося функціонування устаткування та приладів. Але найбільше обурення викликають економічні підходи до здійснення діяльності на підприємстві: наприклад, весь процес виробництва відеопродукції студія здійснювала за нормативами 1995 року — в мільйонах карбованців!!! Тому загальні збитки від неефективної господарської діяльності колишніх керівників «Укртелефільму» становлять 3, 2 млн. грн».

«Наша «священна війна» триває вже вісім місяців. І все почалося з піару в певних виданнях. Тобто пішли замовні статті у стилі 70-х років (але в ті роки людей просто без суду і слідства забирали). За кожним пунктом «обвинувачень» Держтелерадіо значаться або два, або три мільйони. І якби все це було правдою, то дехто з нас так просто вулицями б уже не гуляв... А коли все це вигадувалося ще на початку «війни» — 7—8 місяців тому, — то всі матеріали передавалися до прокуратури. Але ці роздуті, як мильна булька, кримінальні справи одна за одною просто лопали. Бо надумані цифри — це елементарне замовлення. У нас вісім місяців по 40—50 днів працювали комісії від головКРУ, УБОЗу. І вони буквально «під мікроскопом» перевіряли кожен документ. В результаті не знайшлося приводу навіть для адміністративного стягнення... Тільки нинішнього року на студії зроблено ремонт на суму 220 тис. грн., оновлено вестибюль... Керівнику Держтелерадіо Едуардові Прутнику було заявлено, що від об’єкта будівництва — житлового будинку — «Укртелефільм» матиме 62 млн. гривень. А на ремонт реально потрібно 2—3 млн. У планах студійців було — надбудувати два поверхи над головним корпусом, зробити ремонт у всіх приміщеннях, закупити телетехніку й запустити різноманітні проекти. Середня зарплата кожного студійця мала бути доведена до 3 тис. гривень. Тільки за останній рік зарплату підвищено вдвічі, і до 1 червня вона виплачувалася двічі на місяць — доти, доки не відбулися всі ці події.

А що стосується «карбованців»... Річ у тому, що останній норматив із приводу розцінок за виготовлену продукцію на «Укртелефільмі» встановлювався ще в 1996 році, тобто справді тоді ще «ходили» карбованці. Ну, звичайно, нині ці цифри вже перевели у гривні. Наприклад, частина худфільму коштує 40 тис. грн., а на Національній телестудії ім.Довженка 10 хв. фільму коштують 700—800 тис. Ніхто не вимагав перегляду цих цифр на нашу користь. Працюємо за найнижчими розцінками не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі. За рахунок обороту ми одержували більше. Нині жодна держстудія не працює на замовлення. Ми не робимо цвяхи, стільці, вікна, столи, в нас кожен спеціаліст займається своєю справою. Тому будь-якої хвилини могли запустити свій фільм, наприклад «Запороги»... Вся інфраструктура «Укртелефільму» залишилася — це павільйони, костюмерні, гримувальні. Все це до останнього часу не простоювало. А вони — опоненти — підняли нормативні документи… І там справді було написано «карбованці». Але ж їх уже давно перевели у гривні!»

«...замість займатися цільовою діяльністю, як-от — виробництвом фільмів, колишнє керівництво «Укртелефільму» зайнялося будівництвом. Для спорудження житлового будинку О. Бійма та
В. Онищенко незаконно знесли розміщені на цій ділянці землі два цехи для обробки плівки. Це будівництво не передбачене чинним статусом підприємства. Від таких дій держпідприємство «Укртелефільм» уже зазнало збитків на суму 2,1 млн. грн.».

«...цехи для обробки плівки не функціонують із 1996 року, бо ще тоді в комітеті говорили про їх аварійність. Тому є вся документація (від Держтелерадіо), яка й дає підстави для знесення приміщень. Раніше, ще до 1999 року, на студії демонтували всі машини великого цеху з проявлення плівки. Стіни цехів було зруйновано, а всі машини було вивезено як металобрухт. Ці споруди були навіть без даху, всі комунікації «полопалися». Отруйні хімікати кілька років заливало дощем. Ми намагалися відновити ці цехи, але ніхто зі співробітників там не міг перебувати, бо в людей відразу починалася алергія на ці над­отруйні хімікати.

«Укртелефільм» — специфічна студія, госпрозрахункова. Припустімо, держава нам замовляла телепродукції на 2 млн., ми її робили, а гроші поверталися нам лише наприкінці року в розмірі 10—15% від цієї суми. Тобто виходить, що ми працювали собі на збитки. Тому й шукали альтернативний шлях для заробляння грошей. Ось ми й знайшли інвестора, а потім розпочали будівництво житлового комплексу на території студії. На цей шматочок землі до приходу нашого інвестора зазіхало близько 20 різних структур. І ми зробили це для того, щоб студія не стояла з простягненою рукою і не просила допомоги в держави.

Цифра 2,1 млн. грн., що значиться як збиткова, — це собівартість землі, на якій і ведеться будівництво. Грошова частина студії в цьому житловому комплексі — 62 млн. грн. Нові квартири було вирішено продати і розподілити, а отримані гроші розподілити в такий спосіб: 40% — студійцям, причому всім без винятку, незважаючи на ранги та звання, а решту 60% — на кіновиробництво».

«Оренда надавалася за мінімальними розцінками (в середньому орендарі офіційно сплачували близько 20 грн. за кв. м на місяць). Як результат — недоотримання державою, щонайменше, 150 тис. грн. щомісяця (а в цілому витрати перевищили 1, 6 млн. грн)...»

«Будь-яка оренда не може бути завищена або занижена, ця цифра — розрахункова, визначена фондом Держмайна та Кабміном. Ось один із орендарів «Укртелефільму» — канал «Культура», який є бюджетною організацією, займає 350 кв. м і сплачує 1 грн. на рік за 1 кв. м, і ні копійки більше. Ще дві організації займають 33 і 50 кв. м. Але головний орендар — «Мелорама» («Стар-медіа»). І основний прибуток студія отримує від цієї організації за надання послуг. Раніше, наприклад, найняти квартиру коштувало 60 дол., а сьогодні 300. То що, ми недоотримали різницю за всі ці роки? В січні Кабмін підвищив вартість орендарям на 5%, так усе відразу й перерахували».

«...на «Укртелефільмі» працювали так звані мертві душі, які з’являлися там лише в день видачі зарплати. Ще на студії були також оформлені 19 працівників, котрим зарплата не нараховувалася і не виплачувалася. Природно, що й необхідні податки та внески до фондів соціального страхування за цих людей не перераховувалися. Тому від такої «діяльності» держава зазнала більш як на 100 тис. грн. збитків, а частина творчих працівників, які були офіційно оформлені, недоодержали близько 300 тис. грн.»

«У нашому ж випадку 19 осіб — це творчі працівники, в яких за контрактом договір підписано на невизначений термін, і вони, якщо не завантажені, зарплати не отримують. Ця система — ще з радянських часів. Я завжди знав, що якщо місяць не працюю — сиджу без грошей. Тому й був зацікавлений увесь час знімати. Ці люди — члени трудового колективу. І їх не можна викинути на вулицю. Вони — не «мертві душі». Представники пана Прутника пишуть, що держава зазнала збитків на 100 тис. грн. Отже, люди не працюють, а я мав їм нараховувати зарплату і потім відраховувати до держскарбниці податки? А студія? Яких би збитків від цього зазнала вона? У цьому випадку такий розклад і називався б «мертвими душами».

«Минуло півроку, як звільнені керівники «Укртелефільму» не підкоряються керівництву Держтелерадіо на чолі з Едуардом Прутником, відбувається тотальне невиконання рішень комітету. Причому вони продовжують ховати печатку студії. В результаті на підприємстві виникла заборгованість із зарплати й порушилося здійснення обов’язкових платежів до бюджету. Але, незважаючи на цей саботаж колишнього керівництва, новий гендиректор «Укртелефільму» Ігор Кошара зумів погасити всі борги…» .

«Колектив студії не може «викрасти» документи, бо ми постійно з ними працюємо. Але на сьогодні вони справді вкрадені й вивезені в невідомому напрямку. Місяць тому на «Укртелефільмі» закінчилася перевірка податкової. І, природно, всі документи було надано. А сьогодні ми всерйоз переживаємо за наше устаткування... Адже на студії є матеріально-відповідальні люди. А нове керівництво хоче все облаштувати на свій лад, а потім у чомусь звинуватити матеріальну особу, заявивши, що на студії корупція...

Що стосується печатки, то заступник голови Держтелерадіо пан Курдинович заявив в «Урядовому кур’єрі», що на «Укртелефільмі» печатку загублено. Це дає підстави для виготовлення дубліката. На підставі того, що печатку нібито загублено, вони й перекрили розрахунковий термінал, заарештували рахунки. Загалом, студію підводять до повного банкрутства. Печатка ж на студії була. Вже потім, коли новопризначений директор незаконно виготовив іншу печатку, став відкликати із судів усі справи… Не знайшли, до речі, і договорів з орендарями… Гадаю, незабаром «не буде» ще й документів зі спорудження будинку…»

«В результаті тривалого конфлікту роботу телестудії з початку року практично зупинено. Не випускаються фільми, не тиражується й не дублюється продукція. Під загрозою зриву договори про спільні проекти. Від початку року на «Укртелефільм» було направлено багато замовлень держтелерадіокомпаній на загальну суму близько 3 млн. грн. Такий стан справ склався тому, що більше семи місяців працівники студії не працюють і перебувають під пресингом уже звільненого керівництва «Укртелефільму»…»

«… у «засіках» відеотеки «Укртелефільму» нині приблизно 80 назв різноманітних відносно нових фільмів — на загальну суму 3 млн. 123 тис. грн. Ці картини чекають свого ефірного часу. Було б непогано, якби Держтелерадіо показало нам бодай одне замовлення навіть на 10 000 грн. або на 1000. А нинішнього року взагалі тематичного плану не буде. Ми подали три листи до Держтелерадіо із запитанням, чи замовлятимуть вони нам кіно? Вони не відповіли. Писали тричі. А нашому кур’єрові сказали: «Організації «Укртелефільм» уже немає!» Звучало обвинувачення, нібито всі нові фільми, які ми маємо, — вже архівні. Та не архівні вони. А виробництва 2002-го, 2003-го, 2004-го, 2005 року. Останнім часом дедалі частіше озвучується версія, нібито «Укртелефільмом» впритул займається «донецька група». В суді всі інтереси новопризначеного директора «Укртелефільму» Кошари Ігоря Олександровича уповноважений представляти Бондар В’ячеслав Миколайович... У судах Держтелерадіо постійно представляє юрист Олексій Миколайович Шестюк, який працює в ТОВ «ЮК «Ліга-альянс» начальником юридичного відділу. Хоча у штаті Держтелерадіо свої юристи, але, незважаючи на це, вони задіяли спеціаліста зі сторони. На території «Укртелефільму» є вільна земля, тому, напевно, нам і заявили: «Вас тут не буде!» В них один сценарій — захоплення студії. Ніхто не думав, що колектив студії боротиметься до останнього. Нас уже підтримало багато політиків».