ТОНІКА — ОЗНАЧАЄ ЦЕНТР

Тоніка для музикантів — центр ладової системи, звук, до якого тягнуться, тяжіють інші звуки. Таку назву вже багато років носить Клуб хормейстерів дитячих і юнацьких колективів. Його було організовано при київській організації Всеукраїнського музичного товариства ще 1978 року і він активно працював як центр дитячого хорового руху, відроджуючи настільки характерні для України вокальні традиції. Основними напрямами були: розвиток академічного дитячого хорового виконавства, спілкування хормейстерів усієї країни й обмін методиками, досвідом у ході проведення відкритих репетицій і конференцій, знайомство і співробітництво з композиторами з метою створення репертуару, який враховував би вікові вокальні можливості дітей. 1991 року «Тоніка», як і багато інших громадських організацій, перервала свою діяльність. Перерва тривала довго — десять років. За цей час зсунулися центри і змінилося ставлення до явищ колективно-організованої культури недавньої епохи, могло здатися, що Клуб хормейстерів відійшов у минуле. Однак історії цій судилося продовжитися...

Хоровий спів споконвіку у нашій музичній культурі складає її основу і на академічному, і на народному рівні. І це незмінне явище, незалежно від політичної й економічної ситуації. Хормейстери — народ упертий. Основний гарант успіху їхньої справи — ентузіазм. Без нього нічого не вийде ні у професійному колективі, ні тим більше в самодіяльному, дитячому. Лише подвижництво, самозречення і любов впливають на молодих людей, на покоління з досить зламаною і вже зовсім неколективною психікою, допомагають їм розвинути приховані здібності і спільно творити музику. До того ж так, що рівень виконання вражає і робиться дуже умовною грань між аматорством та професіоналізмом. Труднощі породжують шляхи їхнього подолання, а успіхи прагнуть бути відповідно поцінованими. Артист шукає і чекає публіку, а хто зрозуміє краще, аніж побратим по цеху, хто оцінить майстерність і вміння? Відповідальним і важливим є визнання спеціалістів, і для цього необхідні зустрічі. Так само, як і в перший період існування «Тоніки», керівну роль узяла на себе Елеонора Виноградова, заслужений діяч мистецтв України, професор.

Цього року в асамблеї брали участь десять колективів — сім столичних і три хори з інших міст (Житомир, Ірпінь і Ніжин). Робота проводилася в трьох жанрах: відкриті репетиції та концерт, а на фінал — «круглий стіл» із гучною назвою «конференція». Колективи проходили суворий касетний добір, у результаті якого було запропоновано велике розмаїття типів хорів: хори музичних шкіл, дитячих культурних центрів, театральної студії, хор студентів училища та навчальний підвид — хор при професійному колективі; змішані й однорідні. Охоплено було всі вікові групи, названі дитячими та юнацькими: від 4 до 25 років (верхній бар’єр точно визначити важко, бо, за визнанням Жанни Сосновської, у її хорі дівчатка співають по багато років, та й у юнацькій групі хору Аїди Зайцевої кілька людей справляють досить поважне враження). Сім хорів два дні показували уроки. Репетирували гості: хор ДМШ №1 із Житомира (керівник Наталія Клименко), «Сяйво» із Ніжина (керівник Сергій Голуб), хор Ірпінської ДМШ (керівник Ольга Пасхальна) і кияни: «Веснівка» (керівник Жанна Сосновська), молодша група «Дитячої опери» (керівник Гелена Карпенко), «Радосинь» ДМШ №7 (керівник Луїза Коваленко) і «Соняшник» (керівник Світлана Рябинко). Багато хто з цих колективів має звання зразкового хору. Хормейстери ділилися досвідом, демонстрували розспівування за різними методиками: звичайні і «екстремальні», рухливі з вереском. Є керівники (наприклад, Сергій Голуб), головна методика яких полягає у відсутності будь-яких методик: щодня співати по-різному, щоб не створювався стереотип і не втрачалася гострота сприйняття, не притуплялася увага. Розспівування Жанни Сосновської викликало захват й оплески залу — уразив обсяг дихання (приблизно хвилина) і діапазон: 2,5 октави від мі-бемоль малої до ля другої.

Кульмінацією «Тоніки» був концерт. Попри все те, що відкриті уроки в малому залі Національної музичної академії іноді мали концертний характер, урочистість Колонного залу філармонії зіграла свою роль. Участь житомирського хору в обох фестивальних жанрах — репетиції та концерті (такий привілей був лише в нього) — зробило очевидними і більш опуклими достоїнства колективу. Дітям із житомирської школи вдається те, що рідко можна зустріти навіть у роботі дорослих професіоналів: зміна манери звукодобування залежно від музичного матеріалу. А співають вони найрізноманітнішу музику: від знаменного розспіву до спіричуел, від української пісні до західноєвропейської романтичної, сучасну українську академічну музику і... композиції «Ameno» групи «Era».

Взагалі, треба сказати, що репертуар дитячих колективів вражає серйозністю, а реалізація його іноді доходить до рівня справжніх одкровень. Так, достеменно духовно прозвучав у виконанні хору «Щедрик» (керівник Ірина Сабліна) хорал «Warum betrьbst du dich» із «Нотного зошита Анни Магдалени Бах». Хор хлопчиків і юнаків при капелі ім. Л.Ревуцького (керівник Аїда Зайцева) із великим почуттям підніс старовинні грузинські розспіви XII століття і «Libera me» Габріеля Форе (соліст Ігор Любименко). А камерний хор КДВМУ ім.Р.Гліера (керівник Зоя Томсон) так піднесено виконав духовні концерти Дмитра Бортнянського та Миколи Лисенка, що в залі створилася атмосфера, неначе в храмі.

Спектр вийшов досить широким — хори різні, із «різних номінацій». Та хоч би хто співав (діти чи юнацький колектив), хоч би скільки років було хору («Щедрику» уже 30, а камерному хору училища — усього два), незмінним є одне — висока проба, майстерність. Публіка, котра здебільшого складалася з хормейстерів, приймала роботу колег захоплено. Всі чотири колективи викликали на біс. Концерт справив враження тріумфу хорового мистецтва. Інтерес, новизна і якість — кращі результати будь-якого фестивалю. Нинішня «Тоніка» дала їх, тож недаремно збиралися, отже, далі буде.