ТЕЛЕВІЗІЙНІ УРОКИ НЕТЕРПИМОСТІ

Спецпроект каналу «1+1» називається «Бабин Яр. Уроки нетерпимості». Він був приурочений до 60-річчя цієї скорботної дати, коли у вересні 1941-го у Бабиному Яру загинули десятки тисяч євреїв, циган, слов’ян і представників багатьох інших національностей, членів антифашистського підпілля. Київська трагедія — один із найжахливіших прикладів людської нетерпимості. Цьому, а точніше, засвоєнню уроків минулого, і планувалося присвятити телеміст. Проте життя внесло свої корективи. Теракти 11 вересня в Нью-Йорку і Вашингтоні з моторошною очевидністю прямого ефіру продемонстрували, що ненависть і нетерпимість — расова, національна, політична, міжконфесійна, як і раніше, править світом, штовхаючи людство до трагедій планетарного масштабу. Відповідно, і спецпроект каналу «1+1» дещо змінив форму й наповнився новим змістом. Власне, розпочався він два тижні тому, коли на каналі був показаний концерт-реквієм «Америка віддає данину героям», присвячений загиблим 11 вересня і тим, хто ціною власного життя намагався запобігти масштабам трагедії.

Та центральна частина спецпроекту — телеміст «Бабин Яр. Уроки нетерпимості», що з’єднав супутниковим зв’язком учасників, тих, хто зібрався в київській студії, із студіями в США, Ізраїлі, Росії та Празі. Який же головний результат телемосту? На жаль, не особливо оптимістичний. Як вірно зауважила відома правозахисниця, вдова академіка Андрія Сахарова Олена Боннер, після Голокосту й Нюрнберга здавалося, що нічого подібного більше не станеться. Змушена констатувати, сказала вона, терпимості та толерантності у світі не додалося. Додалися лише слова про неї. Важко не погодитися з цим твердженням. Як важко визнати, що на телемостах можна винайти панацею від бід людства. Та очевидно й інше. Чітко, ясно й аргументовано сформульована проблема так чи інакше наближає нас до її вирішення. І тоді значення подібних телемостів зменшувати не варто. Тим паче, що «1+1» одразу ж задав чіткий темпоритм, не залишив часу на словесні повтори й загальні місця. Та й різноманітні, насичені інформацією відеосюжети визначили спрямованість обговорення — від безпосередніх уроків Бабиного Яру (не треба думати, що вони належать лише історії 60-річної давнини: Лев Анненський у московській студії зі всією очевидністю довів цілком явні й страшні паралелі між подіями Голокосту та нинішніми) до ідеології тероризму як такого. Слід зауважити, що глибина розмови йшла не лише від умілого ведення телемосту (Ольга Герасим’юк, В’ячеслав Піховшек, Лесь Терещенко й Алла Мазур — на зв’язку зі студіями), не тільки чисто телевізійні прийоми, а й, природно, рівень учасників — відомі політики, дипломати, політологи, представники релігійних общин. Та невже зіштовхування цивілізацій усе-таки неминуче? Ні, звісно! У принципі ми всі повинні навчитися малого: жити, співіснувати з іншими, не такими, як ми. Саме це й виявляється найважчим. Про це й документальний фільм Павла Чухрая-молодшого «Діти з безодні», демонстрацією якого завершився телеміст. Ця картина є частиною міжнародного проекту «Розбите мовчання» і входить у створений Фондом Шоа, організований Стівеном Спілбергом, міжнародний п’ятисерійний документальний серіал про Голокост. «Діти з безодні» — поєднання особистих спогадів тих, хто пережив жах Голокосту і Бабиного Яру, і сотень метрів унікальних архівних документів. Приголомшлива за силою і трагізмом робота.

А завершиться спецпроект каналу показом фільму «Людина, яку шукає весь світ». Йдеться про одного із найбагатших людей світу, фінансиста терористичного руху, особистого друга саудівського короля Абд Аль-Азіза і натхненника священної війни з американцями та їхніми союзниками Усаму бін Ладена.