На честь ювілеїв з нагоди 120-річчя Леся Курбаса та 70-річчя Василя Стуса в Києві пройдуть гастролі Львівського державного академічного театру імені Курбаса, якому виповнюється 20 років. Почнуться оглядини із вшанування Курбаса та Стуса програмою давніх українських духовних наспівів «Учта» у храмі Св.Василя Великого. Далі — сім спектаклів львів’ян.
Востаннє Театр Курбаса був із великими гастролями в Києві чотири роки тому. Цього ж разу в рамках візиту курбасівці покажуть як старі, так і нові постановки.
Якщо коротенько нагадати історію цього театру, то треба буде повернутися на 20 років назад, у 1988-й... Коли Володимир Кучинський і група молодих акторів знайшли одне одного. Коли Курбас разом зі своїми прихильниками 1918 року відчув потребу «...повернутися прямо до себе, ...сказати щось нове, ось тому, і тільки тому створити театр». Із часу заснування Театр Курбаса став одним з найвідоміших театральних колективів в Україні та за її межами.
Підтвердженням чого є заохочення за низку постановок на фестивалях «Золотий Лев» (1989, 1994, 2000), «Херсонеські ігри» (1994, 2001), а були ще Чеховський фестиваль (Москва, 1997), «Контакт» (Польща, 1998), «Бутрінті» (Албанія, 2001), «Сибіу» (Румунія), «Стобі» (Македонія, 2002).
2006 року групу діячів цього театру відзначили Національною премією ім. Шевченка. А 2007-го театру надали статус «академічний». Хоча по суті — це студійний колектив. І в цьому його органічна своєрідність.
До того ж усі 20 років театр працював ще й як унікальний методологічний центр, опановуючи й розробляючи цикл театральних методик і тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу.
Також у плані обміну досвідом провели серії спільних проектів із Workcenter Єжи Гротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васильєва (Росія), Саратозьким міжнародним театральним центром (США)... Курбасівці проводили цикли лекцій і майстер-класів у Йєльському, Колумбійському, Пенсільванському й інших альма-матер США.
У Володимира Кучинського були різні періоди в рідному театрі, у тому числі період певного віддалення, коли він працював на стороні — зокрема в Театрі імені Івана Франка, поставивши проект за мотивами тексту Клима «Посеред раю на майдані». У цей час курбасівці не сиділи склавши руки. І самотужки випускали не найгірші постановки у своїй творчій біографії. Спектакль «В очікуванні Годо» із великим успіхом пройшов і у Львові, і на запорізькому театральному фестивалі «Золота Хортиця». Львівський «Годо» — це світлий театр абсурду. Це Беккет крізь призму циркового атракціону, прийомів кінематографа. Львівського «Годо» можна чекати годину-дві-три — і не даремно... Якщо він і прийде, то неодмінно з борідкою і мефістофельською лукавинкою... Зовні чимось схожий на самого Кучинського.
Сам пан Кучинський напередодні гастролей у Києві зізнавався «ДТ», що сьогодні театр, як і раніше, в динамічному творчому пошуку. Без діла не сидить. У запуску — «Маленькі сімейні злочини», гучна п’єса Еріка Еммануеля Шмідта (у Києві її поставив Кшишоф Зануссі). Як завжди в Кучинського, це буде погляд на твір як по «вертикалі», так і по «горизонталі». Матеріал для цього найблагодатніший. Що ж до фінансово-економічного життя колективу (колись були постійні скандали через злиденне життя театру), то, за словами Кучинського, зарплату колективу сьогодні виплачують своєчасно, щоправда, грошей на постановки вічно бракує. «Але нічого, викручуємося!», — каже режисер.
Крім Годо, у гастрольній афіші театру імені Курбаса також спектаклі «Марко проклятий, або Східна легенда», «Благодатний Еродій», «Богдан», «Наркіс», «Хвала Еросу», «Ma-Na Hat-ta». Останній твір із цього списку належить австрійській письменниці Інгеборзі Бахман як радіоп’єса. Кажуть, курбасівцям було надзвичайно важко візуалізувати цей об’ємний текст. Але театрові не вперше братися за складні тексти. І черговий експеримент, судячи з усього, вдався. У «Ma-Na Hat-ta» поєднуються трагічний духовний досвід з інтелектуальною енергією... У руслі пошуків курбасівців «Ma-Na Hat-ta» є спробою пробратся крізь сюжет у самісінькі глибини тексту... Що ж, щасливої подорожі!