"Такі красиві люди": український дебютант на "Молодості"

25 жовтня, 2013, 17:40 Роздрукувати Bипуск № 39, 25 жовтня-1 листопада 2013р.
Відправити
Відправити

Режисер Дмитро Мойсеєв - про перший фільм та найближчі перспективи

"Такі красиві люди":  український дебютант на "Молодості"

У рамках кінофестивалю "Молодість" - у міжнародному конкурсі - було представлено повнометражну вітчизняну картину "Такі красиві люди". Це дебютна робота в повному метрі режисера Дмитра Мойсеєва (який раніше знімав короткометражки). Жанр - камерна драма. Як каже сам режисер: "...це, швидше, аполітична й асоціальна стрічка". Її герої втікають від цивілізації: живуть на березі моря, рибалять, влаштовують спектаклі, читають японську літературу. Одне слово - рай.

Сам Дмитро спочатку закінчив мехмат в університеті імені Т.Шевченка, потім вступив на кінорежисуру в університет ім.І.Карпенка-Карого. Художнім керівником його "Красивих людей" був Роман Балаян.

- Дмитре, цю картину, наскільки мені відомо, підтримало держфінансування. Очевидно, приватного інвестора знайти не вдалося?

- Так, фільм повністю профінансувала держава (Держкіно України). Я виграв ще перший пітчинг. Але потім ситуація зі зйомками загальмувалася. І ось нарешті на нинішній "Молодості" ми показали результат. Я зняв те, що й хотів зняти. Бюджет - майже 6 млн грн.

- У технічному плані це була складна робота?

- Це досить серйозна робота з погляду кінематографу. Все знімали на плівку. Задіяли важку статичну камеру, без рухомих сучасних відеозйомок. Так було потрібно - задля сюжету. Всі персонажі - ніби "влиті" в навколишнє середовище. Зйомки відбувалися на березі Азовського моря на Арабатській стрілці. Довелося побудувати два будиночки.

- Етап "Молодості" важливий для вас? Андрій Халпахчі раніше казав, що українські картини не потрапляли в конкурс фестивалю, бо відбірники передбачали наперед їх провал...

- Сподіваюся, моя стрічка виглядає не гірше за інші картини. Складно оцінювати свій фільм. Тому що в ньому я знаю все - посекундно. До найменшого руху. Тільки з часом зможу сказати неупереджено, що вдалося, а що треба було зробити зовсім не так.

У мене, звісно, тисячі претензій до цього матеріалу. Але... Якби мені мою ж картину показали три чи чотири роки тому, коли я тільки розпочинав, я б, напевно, був дуже задоволений. Тепер, коли в мене більше досвіду, розумію, що багато речей можна було зробити цікавіше. Але в цілому - це максимальна реалізація сценарію.

- У картині промайнула тема самотності, втечі від цивілізації... Вам особисто близькі ці теми?

- Я автор сценарію. І, звісно, мені близьке все, що відбувається у фільмі. Це мене і чіпляє, і не залишає байдужим.

Так, після того, як я завершив свій повнометражний фільм, мені справді хочеться втекти від цивілізації. Та лиш на певний час. Взагалі, хочеться пожити в якійсь хатинці. Але планую й далі знімати кіно.

- Вашим художнім керівником на зйомках значився Роман Балаян. У чому полягала його місія?

- Саме він порадив трохи змінити сценарій, щось викинути. Зауважень було багато. Але із загальної інтонації я зрозумів, що в цілому він залишився задоволений.

- Ви вже знаєте, коли фільм потрапить у прокат?

- Тут усім керує Агентство з кінематографії. Фільм же ще зовсім свіжий. Вийшла тільки перша копія з англійськими субтитрами.

- Акторський склад - український?

- Так, актори українські. Головну героїню зіграла Поліна Войневич, акторка Молодого театру. Олег Стефан - один із провідних акторів театру Леся Курбаса у Львові. Він не погоджується на кінозйомки, проте для мене зробив рятівний виняток. Його персонаж ніби проносить крізь фільм цілу філософію: як потрібно жити, як взагалі дивитися на цей світ. Це наскрізна тема, яка супроводжує Олегового персонажа від першого до останнього кадру.

Фільм на 95% - українською літературною мовою. Зовсім не наближений до суржику, яким у нас розмовляють.

Усього було 25 знімальних днів. 90% фільму зняли за місяць. А потім у нас було по одному знімальному дню впродовж двох місяців - через складнощі з локаціями. Всі зйомки пройшли дуже швидко й неймовірно складно, бо потрапили в неугодну погоду на Арабатській стрілці. Там нескінченність, порожнеча. Але порожнеча одухотворена.

- До дебютного повного метра ви знімали переважно короткометражки?

- Так, мої попередні фільми - це короткий метр. У 2009-му мій фільм "У мене є друг" брав участь у програмі "Молодості" Sunny Bunny і отримав приз Фонду імені Генріха Бьолля. Після цього чотири роки пішли на фільм "Такі красиві люди". Програма підтримки державою молодих режисерів виявилася для мене порятунком. Тому що в приватних інвесторів було нереально знайти гроші.

- Як вам працювалося на студії Довженка? Мало молодих хочуть туди йти, а шукають приватні продюсерські компанії.

- Кіностудія потребує реорганізації. Я сподіваюся, вона буде. І ситуація зміниться. Там має змінитися все - як побутова частина, так і виробнича. На зйомках мого фільму на початку роботи було допущено багато виробничих помилок. Через це процес затягнувся й ускладнився. Так, потім усе виправилося. Але мені через це довелося пережити кілька тяжких місяців. У чому причина? Не знаю... Однак співпраця з кіностудією Довженка чомусь виливається в досить тяжкий організаційний процес. Мені ж хочеться більше творити.

- Ви також - автор сценарію "Таких красивих людей". Як проходить у вас процес написання сценарію?

- Зазвичай сценарій "у голові" дозріває близько року. Доки в мені не народиться повна впевненість, що я правий і фільм ітиме саме такою сюжетною канвою. Тільки потім починаю все записувати. Постійно в голові крутяться два-три сценарії.

- Ви припускаєте, що у вас на знімальному майданчику можуть бути не тільки професіонали, а й аматори?

- Звісно. І я намагаюся компілювати. Професіонал може зробити добре одне, а аматор - інше. В "Таких красивих людях" - усі профі, тільки в масовці були аматори. Але надалі планую збирати акторський склад так: 70% професіоналів і 30% непрофесіоналів, - це ідеально.

- Який жанр ваших майбутніх фільмів?

- У мене в задумці дві картини. Одна - камерна драма, дія якої розгортається у Львові. А друга стрічка - фантасмагорія: дивний музичний чорно-білий німий фільм. У кадрі - Кривий Ріг через 20 років. Є навіть назва майбутньої картини "13 гривень 46 копійок". Але це все ще на етапі осмислення.

Якби щось і хотів зняти... Це були б екранізації - "Гроші" Еміля Золя чи "Сто років самотності" Маркеса.

Проте я - людина адекватна й розумію: це настільки грандіозні проекти, що мені до них у найближчі 20 років навіть наближатися не варто. На це потрібен величезний бюджет.

- Дмитре, ви відверто робите ставку на некомерційне кіно? Але ж, кажуть, сьогодні зйомки "мила" набагато вигідніші для молодих режисерів?

- Так, те, що я роблю, - абсолютно неприбуткова робота. Мені доводилося паралельно трудитися на підробітках під час перерви в знімальному процесі. Нині колосальна прірва між гонорарами в комерційних серіалах і фільмах за державний кошт. Ця різниця - у п'ять-десять разів.

- Вам уже пропонували знімати якісь серіали?

- Поки що ні. Погодився б задля заробітку? Думаю, ні. Хоча зарікатися не можна.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК