СВІТСЬКИЙ РАУТ НА ЧЕСТЬ СТРАВІНСЬКОГО

У російському посольстві відбувся концерт, присвячений 120-літтю від дня народження Ігоря Стравінського. У ньому взяли участь музиканти Національного ансамблю солістів «Київська камерата» (художній керівник — Валерій Матюхін), а також заслужена артистка України Людмила Войнаровська (сопрано). Відібрані для програми твори — увертюра й фінал сюїти з балету «Пульчинелла», пісня «Весна монастирська», фрагменти з «Історії солдата», «Примовки» для голосу й восьми інструментів, фрагменти з балету «Аполлон Мусагет» — мали яскраво виражений афористичний характер, і тому вечір загалом вийшов досить динамічний. Із Стравінського не зробили чергову «ікону», і, мабуть, кращу форму вшанування творчості композитора відшукати було б важко.

Перед початком концерту до запрошених звернувся посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін. У своєму лаконічному слові він ще раз підкреслив значення творчості великого російського композитора. Далі на вечорі йшлося про численні зв’язки родини Стравінських із Україною.

Сьогодні добре відомі подробиці перебування Стравінських в Устилузі. Тут, у родовому маєтку, Ігор Федорович працював над найвідомішими своїми балетами — «Петрушка» і «Весна священна». Проте Україна в долі композитора не обмежується лише цим.

Батько композитора Федір Гнатович, котрий увійшов в історію як попередник Федора Шаляпіна, навчався в Київському університеті, закінчив Ніжинський ліцей юридичних наук. Саме в Києві розпочалася артистична діяльність цього видатного співака. 1873 року він дебютував у ролі графа Рудольфа в опері Белліні «Сомнамбула». А з 1876-го Федір Гнатович виступав уже на сцені Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. Сучасникам він був відомий не лише як власник рівного голосу з неймовірно великим діапазоном, а й як дивовижний актор. Примітно, що для багатьох своїх ролей співак робив замальовки з натури. Відомі його ескізи, датовані 1889 роком і зроблені у Волинській губернії. На них були зображені різноманітні типажі — корчмарі, покупці пшениці, поміщики. Серед робіт Федора Гнатовича є також і замальовка могили Тараса Шевченка, зроблена на пароплаві «Алекс».

У словнику Брокгауза й Єфрона Федір Гнатович Стравінський згадується як пристрасний бібліограф і колекціонер поліграфічних рідкостей. Величезна бібліотека батька композитора постійно поповнювалася новинками. Так, Федір Гнатович один із перших особисто відвідав Федора Сологуба, аби роздобути його першу книжку. Український розділ зібрання включав твори Котляревського, Куліша, Квітки-Основ’яненка, українські альманахи й журнали, майже всі з яких вийшли за життя батька композитора.

Примітно, що саме Федір Гнатович позував для Рєпіна, коли той працював над персонажем похмурого осавула для картини «Запорожці».

Стосовно самих жителів України, то в 60-ті роки тут з’явилася людина, з котрою Ігор Федорович Стравінський листувався. Йдеться про відомого диригента, дослідника музичної старовини й палкого пропагандиста музичного авангарду, а також інших сучасних музичних напрямів — Ігоря Івановича Блажкова. Саме Блажков одним із перших почав виконувати в Радянському Союзі музику Стравінського. А сам композитор неодноразово давав високу оцінку інтерпретаціям українського диригента...

Після концерту був невеликий коктейль, на який запросили політиків, представників посольств, а також музичну еліту України.