Стороннім вхід дозволено. Севастополь шукає місце під фестивальним сонцем

На III Севастопольському міжнародному кінофестивалі, що завершився, російський фільм «Путина» отримав Гран-прі (режисер — Валерій Огородников, який рік тому пішов із життя ). Акторку Марину Поліцеймако відзначили за найкращу жіночу роль у картині Одеської кіностудії «Біля річки». Андрія Краска посмертно визнали найкращим актором за роль у фільмі «Я залишаюсь». Утім, сам факт, що севастопольський кінофорум залишився на плаву, — і удача, і несподіванка… Надто вже багато пристрастей вирувало напередодні цієї події.

Але почну все-таки з хорошого... Вхід на всі фестивальні сеанси був абсолютно безплатний! Це справді варте наслідування. Адже кіномарафон у Севастополі тільки набирає обертів, шукає своє місце на фестивальній карті України і певною мірою — світу (якщо вже «міжнародний»). Оскільки ж кіно — найважливіше з мистецтв (це ленінське осяяння досі красується на фасаді севастопольського кінотеатру «Перемога»), то хай маси відпочивальників і відчують таку «важливість».

Тим часом у Севастополі під час фесту демонстрували не тільки художні, а й документальні та анімаційні картини. Була й ретроспектива Олександра Довженка. Дніпропетровську православну телестудію «Лествиця», яка теж презентувала свої роботи «Тетянин день», «Сповідь у барвах», «Сто кроків у небеса», «Сходинками Любові», було нагороджено дипломом фестивалю «За багаторічне служіння православній ідеї», вона стала лауреатом спеціального призу фонду «Андреевский флаг» — подорожжю святими місцями Ізраїлю, Палестини та Йорданії. У принципі, на фестивалі була дуже велика православна кінопрограма. А з числа зоряних гостей кінофорум відвідали Ада Роговцева, Раїса Недашківська, Катерина Гусєва, Валерій Баринов, Поліна Кутепова. Лев Пригунов («Серце Бонівура») саме у Севастополі святкував 45-річчя свого популярного фільму «Звільнення на берег». Богдан Ступка не зміг приїхати, тому що зайнятий на зйомках «Тараса Бульби». Зате Остап Ступка вів церемонії відкриття (на Графській пристані) і закриття (в античному театрі Херсонеса).

Звичайно, у фестивалю поки що дитячий вік. Безперечно, йому слід побажати і більшої структурованості, і ефективної організаторської роботи. І, безумовно, варто було б замислитися над очевидним запитанням: а чи шукає своє обличчя цей фест і чи знайде його згодом? Утім, відповідь, можливо, дізнаємося через рік. Якщо «севастопольський кіновальс» знову закружляє.

Хто біля штурвалу

Організатори форуму — Севастопольська міськрада і Севастопольська міськадміністрація. Голова оргкомітету — заступник голови Севміськдержадміністрації Володимир Казарін. Генеральний директор — глава НО «Фонд «Андреевский флаг» Олександр Мельник. Художній керівник фесту — режисер Роман Мархоліа. Партнери фестивалю — Спілка кінематографістів України і Федеральне агентство з культури й кінематографії Росії. Президент кінофестивалю — Богдан Ступка. Якщо пуститися в організаційні хащі цього заходу, то ще в липні минулого року у Севастополі проходив кінофестиваль «Острів Крим». Така назва виникла завдяки Василеві Аксьонову і його однойменному роману. Крім іншого, Аксьонов виступив головою журі, а Богдан Ступка — президентом «Острова». Проте вже у грудні пан Казарін заявив, що фестиваль змінить свою назву й надалі буде Міжнародним Севастопольським кінофестивалем. Аргументувалося це тим, що, мовляв, «є Берлінський, Венеціанський фестивалі, а в нас має бути Севастопольський і символізувати не відмежування чи ізоляцію, а відкритість…» І все ж із місцевого бюджету виділили 250 тисяч гривень, за які встановили кондиціонери в міських кінотеатрах «Перемога» та «Москва». Решту коштів надав спонсор — НО «Фонд «Андреевский флаг».

Думка

Протоієрей Ігор СОБКО, керівник TV-студії «Лествиця»:

— Коли я прийшов у церкву, то зрозумів: є незаповнена ніша ... Тобто християнське телебачення. Так було створено Центр православної культури «Лествиця» у Дніпропетровську. Нинішнього року нам виповнюється вже десять літ. І перше, з чого ми почали, — дитяча програма формату «На добраніч, малята». У нас вона називалася «У гостях у Даняші». Далі був інформаційний огляд «Седмиця». Всі наші церковні програми витримані у форматі сучасного телебачення. Вважаю, що коли є динаміка, драматургія, драйв, тоді й програма хороша. А коли в кадрі тільки бані, хрести й ікони, то це ще не означає, що програма вселяє в людей розумне, добре, вічне. Адже сучасний глядач звик до динаміки. Це як їзда автобаном — якщо ти їдеш зі швидкістю 40 км на годину, то створюєш аварійну ситуацію. Нині від представників духівництва часто можна почути: «У нас немає грошей...» А я завжди кажу: «Є... Просто треба правильно ними розпорядитися». Я навіть висловив свою думку на зустрічі з патріархією: краще на один храм менше побудувати, але заснувати кілька телестудій.