СЛОВНИК ТРИВОГИ НАШОЇ

Ні, життя все-таки прекрасне. Книжок в Україні вже кілька місяців не видають, або, як кажуть видавці, «не відвантажують», видавці борються з урядом проти ПДВ і культурної безграмотності, мочать у віртуальних сортирах літературних піратів, а у відкритих листах — публіцистів. А що залишається в такій ситуації робити скромним публіцистам? Не писати про літературу, обравши більш мирні теми? Взяти відпустку, поки не почнуть «відвантажувати»? Ні, либонь, варто-таки відволіктися на певний час від проблем письменницьких і «сходити наліво». Адже не літературою єдиною живе публіцист: на інших культурних фронтах для нього також знаходиться смачна пожива.

Нещодавно, скажімо, мені випадково потрапив до рук «Філософський словник соціальних термінів», виданий ще 2002 року (перепрошую за запізнення) харківським видавництвом «Корвін». Зацікавила вже сама назва: чи то філософи вирішили просвітити соціологів, даючи своє, філософське, пояснення соціологічним термінам, чи то соціальні терміни стали інтегральною частиною філософії, чи то просто автори-упорядники «околесицы наплели», як писав Венедикт Єрофєєв, щоб сильніше заплутати простого читача? Простий читач — це я. Не філософ і не соціолог, людина збоку, випадковий перехожий з вищою освітою і невтамованою жагою щоразу довідуватися про нове. Тим більше, якщо воно «рекомендовано Міністерством освіти й науки України». Одне слово, рекомендації найкращих педагогів.

Однак, виявилося, що писався цей словник не для того, аби пояснити зацікавленому читачеві соціальні терміни. Аж надто захопилися укладачі словника з’ясуванням біографічних колізій славних соціологів минулого і сучасності. Добра половина авторів книги представлена окремими статтями, втілюючи давній принцип «свій до свого по своє». Тобто, зібралися наукові співробітники одного інституту і вирішили стати словниковими статтями чи то, перепрошую, соціальними термінами. Навіть марксистсько-ленінське наукове минуле з гордістю згадали. До речі, знаєте, як тепер називають колишніх викладачів діамату, істмату й історії КПРС? Тепер це називається гордим словом «постмарксист». Виявилося, що в українській соціологічній науці чи не кожного другого можна вважати «постмарксистом». Чи не тому в цій книзі не знайшлося місця для «власне соціологів» Валерія Хмелька чи Володимира Паніото? Соціологи ж нібито, та не такі — не дотягують до «постмарксистів». Зате інші «соціологи» дотягують. Наявність словникових статей «Леонід Кравчук» і «Леонід Кучма» принаймні не дивує. Судячи з викладеного, буремна радянська кар’єра першого обмежується лапідарним «працівник компартійних органів», а другий — як все швидко змінюється! — «у внутрішній політиці України орієнтується на посилення президентської влади»… Це він у 2002 році мав таку орієнтацію, а вже наступного року дотримується діаметрально протилежних поглядів.

Але менше з тим — ця книга містить ще багато різних цікавинок. Точніше було б сказати «не містить». І справді, хіба це постмарксистське діло — писати, приміром, про «глобалізацію», «седиментацію» чи «ідентичність», які, звісно ж, до соціальних термінів не доросли. Інша справа — соціальні терміни «Бог», «богошукання», «війна», «віра», «влада». До речі, як виявилося, «влада», згідно зі словником, — «слово грецького походження». Невже «владос»? — подумав я. А «словник» тоді походить від грецького слова «словникос»?

Жарти жартами, але рівень нашої постмарксистської соціологічної науки не може не викликати тривоги. Так, у «Словнику» не знайшлося місця для статей про філософів Григорія Сковороду, Памфила Юркевича, не згадано також про відомого українського науковця Богдана Кістяківського. А може, укладачі просто не чули про них, бо в часи їхньої бурхливої марксистсько-ленінської молодості не до того було? Добре вже те, що ленінізм авторами окреслюється як «суперечлива ідейно-політична течія». Але, з другого боку, що ще може написати постмарксист в умовах ідеологічної невизначеності? Він здатен на відкриття вагомих істин. Наприклад, що політична реклама «на телебаченні найбільш дорога». Зрозуміло, що дорога. У газетах, до речі, також недешева.