СІМ’Я, УРАЖЕНА ФАТАЛЬНІСТЮ

Так, Людмила Плетенецька (Васса Желєзнова) грала сувору купчиху з характерними інтонаціями та жестами і важкою, семипудовою мовою — щоправда, скривджену долею, але готову цій долі протидіяти. А навколо неї, як курчата біля курки, длубалися всі решта: братик-розпусник Прохор (незаперечна акторська удача Олександра Прищепи), злочинний чоловік Сергій (Артем Алексін), дочки Наталя і Людмила — Ганна Кузіна і Ганна Рибак — та інші чада і домочадці. Дім Желєзнових—Храпових, на відміну від дому Ашерів із оповідання Едгара По, падав повільно, однак падіння його було не менш страшним. Перший варіант «Васси Желєзнової» Горький назвав «Мати», і в дахівській постановці саме мати, Васса, скріплювала собою готовий розвалитися дім. І її смерть неминуче вела за собою катастрофу.

«Васса Желєзнова» поставлена В.Оглобліним у традиціях старого доброго психологічного театру. І саме це надає спектаклю певної добротності, солідності — він, на відміну від багатьох кволих авангардних постановок, здається зробленим на славу — без дір та огріхів. Ретельно відпрацьовано купецькі інтонації Васси, аж до фонетичної вивіреності її мови і незначних деталей поведінки — вустами героїні має говорити світ мільйонників, підприємців, хазяїв. Щоправда, переконливості образу певною мірою перешкоджає молодість акторки і її занадто м’які як для купчихи Желєзнової риси обличчя, але в «Дасі» майже всі актори молоді, і їм часто доводиться грати людей зрілого віку, якщо не старих. Звісно, інколи це видається трохи дивним, і глядачам доводиться терпіти певні незручності, але в молодому — за складом трупи — театрі до цього доводиться звикати.

Дахівська постановка трималася на двох китах — Вассі (Людмилі Плетенецькій) і Прохорі (Олександрі Прищепі). Революціонерка Рашель (Олена Кушнирьова), яка мала ідеологічно протистояти Вассі, видавалася занадто м’якою і зворушливою для такого суперництва. Звісно, зараз ми не можемо без усмішки сприймати полум’яні тиради цієї героїні про робітничий клас і революцію, але в інтерпретації Олени Кушнирьової з образу Рашелі зникла вся та жорсткість і фанатичність, яка мала в ній бути. Відтак глядачі побачили не радикально налаштовану сіячку смути, а ніжну тургенєвську панянку, що виголошує промови, які геть їй не пасують. Жорсткою і різкою була Наталя (Ганна Кузіна), і вона набагато більше підходила на революціонерку, ніж Рашель.

Олександр Прищепа (Прохор) — один із провідних акторів «Даху», і в цій постановці він, а не Рашель, протистоїть сестрі. Справді, бог Васси — господарство, бог Прохора — вино. Але в цілому Васса і Прохор — два боки однієї монети, тільки Васса уособлює купецьку хазяйновитість, а Прохор — купецьке буйство. Власне кажучи, буйство, яке переросло в злочин, і руйнує дім Желєзнових—Храпових, і Прохор—Прищепа в халаті та з келихом вина в руці здається більшим руйнівником, ніж ідеолог руйнування — Рашель.

Справді, час вніс у п’єсу свої корективи — адже світ хазяїв і підприємців, яких нам, у наші безгосподарні роки, так бракує, загинув не через таких революціонерів, як Рашель, точніше — не вони стали першопричиною загибелі. Цей світ зруйнував його ж темний бік — купецька буйна вдача. Зрозуміло, що після смерті Васси Прохор — опікун її неповнолітніх дітей — пустить усе прахом, тож ніякої революції й не знадобиться. А коли Рашель нарешті пожне посіяну смуту, їй дістануться лише руїни спустошеного фатальністю дому. Але, повертаючись до рядків Гіппіус, цього не сталося б, якби герої вибрали собі іншого хазяїна. Адже якщо твій хазяїн — фатальність, а не провидіння, чогось хорошого годі й чекати.

«Вассою Желєзновою» «Дах» відкрив новий театральний сезон. Водночас було оголошено про набір у безплатну акторську школу при центрі. Зараз художній керівник «Даху» Владислав Троїцький чекає своїх нових вихованців. А ми чекаємо від них, як і від нинішніх дахівських акторів, вартих уваги прем’єр.