Сер Пол Маккартні: жив-був художник один

У PinchukArtCentre — знову черги. І знову «полювання за прекрасним». «Песня не прощается с тобой…», тому що сер Пол Маккартні після свого тріумфального виступу на Майдані лишив у Києві на згадку про концерт ще й виставку своїх картин, до яких у суворих мистецтвознавців можливі «художні рахунки». А от у меломанів «рахунок» один — захоплення. Як-не-як, а все ж таки кумир декількох поколінь!

Експозиція налічує 41 роботу Маккартні й займає один із поверхів арт-центру. Полотна створювалися автором протягом 11 років — з 1988-го по 1999-й. Упродовж 20 років Маккартні намалював близько 500 робіт — кількість чимала. Це можна пояснити тим, що художник створює картини насамперед для насолоди власної, а вже потім для представлення широкому загалу.

Сер Пол, як відомо, не має художньої освіти, і живопис є для нього одним із способів зняття напруги та досягнення душевної рівноваги.

Початком його худож­ньої творчості можна вважати знайомство з відомим художником Віллемом де Кунінгом в Нью-Йорку, коли Пол на одному з семінарів вперше побачив його роботи, і це справило на нього сильне враження. Тоді музикант вирішив дещо розширити свій профіль.

Втім, усі роботи Маккартні — це суміш абстракціонізму, експресіонізму та сюрреалізму. Головна особливість його картин — це надзвичайне поєднання кольорів, тоді як формі він надає меншого значення. Яскравість, екстравагантність, але водночас стриманість і доступність наявні у цих витворах, що й дозволяє людям краще розуміти суть, відчувати зміст.

За словами одного з менеджерів цього проекту, Маккартні вже доволі довго займається живописом, але не вважає себе професійним художником. Все, що він робить, — від душі.

Цікавим є те, що Маккартні свої картини не продає, і навіть не відомо, чи дарує друзям…

Немає якогось таємного й надійного місця для постійного зберігання полотен, бо автор тримає їх у майстерні. Його перша публічна виставка відбулася в Німеччині 1999 року. В кольоровій гаммі картин здебільшого домінують блакитний і жовтий, наприклад, «пляжна» серія, зокрема картина «Пляжні рушники». Така «патріотична символіка», можна припустити, справляє гарне враження на українців. На одній із картин навіть є гарбузи, але, на жаль, вони не мають нічого спільного з уявленнями про наші «національні» гарбузи.

Особливе тематичне захоплення у Маккартні викликають мушлі: дана експозиція містила тільки дві роботи цієї серії, а загалом їх налічується 75. Його роботи спрямовані на глибоке розуміння людини та людської природи. Багато картин сер Пол присвятив своїй першій дружині Лінді, таким чином він доводить своє сильне почуття до жінки, яку досі кохає. Роботи Пола також мають відлуння колишньої музичної популярності «Бітлз», наприклад, на полотні «Темні обличчя» можна побачити знайомі абстрактно виведені портрети, що нагадують колишніх учасників гурту. Тільки шість картин із всієї експозиції виставлялися вперше, тим часом як інші вже встигли побувати на різноманітних виставках. Полотна, що везлися в Україну, відбиралися тематично, щоб запобігти повторюванням, схожості.

Як відомо, відразу ж після концерту сер Пол особисто відвідав арт-центр, щоб довідатися, чи «комфортно» там його творінням. І залишився задоволеним. Йому сподобався дизайн галереї, і він зробив висновки, що ці картини цілком вписуються в інтер’єр приміщення.

Найцікавішим є те, що вік відвідувачів виставки досить різний — кого там тільки не побачиш. Люди відвідують її суцільним потоком, бо всім кортить побачити живопис співака, чиї пісні подолали всі часи та бар’єри. Це свідчить, що Маккартні є тим самим містком, тією ланкою, яка поєднує і зменшує хоча б на деякий час прірву між поколіннями.

Спектрально сприймати живопис Маккартні можливо через призму безсмертних хітів «Бітлз». Це допоможе краще зрозуміти світогляд автора. Багатогранність його особистості вкотре доводить: талановита людина — талановита в усьому. І найголовніше: у сера Пола немає жодних зобов’язань перед мистецьким середовищем, бо він малює не заради збагачення, а за покликом власної душі.