ЩОДЕННИКИ ТА ПРОГНОЗИ КАННСЬКОГО КІНОФЕСТИВАЛЮ

Напередодні

Каннський фестиваль у своїй назві офіційно навіть не вживає слово — міжнародний. І так усе зрозуміло. Ані «їхній» Оскар, ані діловий Берлін, ані романтична Венеція не можуть суперничати з головним оглядом кінороку на Лазурному узбережжі. Саме тут, на набережній Круазель, визначаються майбутні хіти світового прокату. Конкурс тим, хто потрапив на нього, автоматично гарантує успіх, принаймні, на європейському ринку. Нинішнього року відбірна комісія переглянула 1798 фільмів. У результаті відібрано 23 картини з одинадцяти країн світу.

Велике журі за відсутності Джуді Фостер (вона зайнята на зйомках) очолила Лів Ульман, компанію їй склали французькі зірки Шарлотта Гейнсбург, Сандрін Кімберлен, режисер і актор із Франції Матьє Кассові, англійська акторка Джулія Ормонд, кінорежисери Террі Гілліам (США), Муфіда Тлатлі (Туніс), Філіп Лабро (Франція), Мімо Калопресті (Італія) та Едвард Янг (Тайвань).

9 травня.
День перший

Уперше за багато років включено в конкурс фільм-одкровення — «Мулен Руж» (США) австралійського режисера Базі Лурманна, що є вільною екранізацією шекспірівського «Ромео і Джульєтти».

Натовп кінофанатів за кілька годин до відкриття оточив червоні сходи Палацу фестивалів в очікуванні зірок. Шоу розпочалося карнавальним канканом. Однак яскраве вбрання погано приховувало втрачену майстерність французьких танцівниць. А на головних каннських сходах у цей час проходив парад зірок. Клан Копполи, Микита Михалков, Жерар Депардьє, Кьярра Мастроянні, Марія де Медейрос і зірки «Мулен Руж» Ніколь Кідман та Еван МакГрегор.

Ну а сам фільм? У цілому розчарував. Реконструкція жанру мюзикла, дотепне аранжування хітів 60-х, кічева стилізація сюжету «Травіати», відточена режисура. Але при цьому порожньо й холодно. А красуня-зірка Ніколь Кідман виявилася не в змозі зіграти зірку-красуню. Заява-гімн кохання виявилася витонченою підробкою.

Прогноз: можливий приз журі за режисуру.

10 травня.
День другий

Фестиваль увійшов у звичну колію. Відкрився кіноринок, найбільш представницький у світі. Павільйони та стенди, офіси в готелях, величезне шатро, усе купується і продається. Таке враження, що беруть участь у ринку всі країни земної кулі, за винятком України.

Нові зоряні обличчя на червоних сходах — Енді МакДауелл і Летиція Каста, Шарлотта Рамплі і Домінік Бланк, Етан Хоук і Гійом Кане...

У конкурсі два фільми: «Відстань» японського режисера Коре-Еди Міроказу і «Пау та його брат» іспанця Марка Рєхи. Обидва режисери відносяться до молодого покоління, одному 38, другому — 30 років. Вони зробили по три фільми, звернувшись до однієї теми — втрати близьких, обидва кінематографічно багатослівні. Чимало глядачів як на основному, так і на прес-перегляді залишили зал задовго до фіналу картин.

Прогноз: без призів.

Цього дня відкрилася офіційна секція фестивалю «Особливий погляд» (фільм Абеля Феррарі «R-Xmas» і дві альтернативні секції режисерський «Двотижневик» (фільмом «Марта... Марта» француженки Сандрін Вейссе, сильна картина) і «Тиждень критики» («Під місячним сяйвом», другий фільм іранця Реза Мір-Каріми).

11 травня.
День третій

Зірки прибувають: Розуму Турман і Кароль Буке, Наташа Річардсон та Іван Аттал, П’єр Карден і Ніно Черутті.

Цього дня в основному конкурсі лише один фільм — «Кандхар» каннського улюбленця іранця Мохсена Макхмалбафа. Як завжди гранично реалістичний —про безправну ситуацію афганських жінок. Картина зачаровує. Приємно, але навіть іноземні критики згадують у цьому зв’язку Параджанова, образотворчий вплив якого завжди відчувається в іранському кіно. Але... Обмаль драматургічного матеріалу для ігрового фільму.

Прогноз: іранське кіно навряд чи залишиться без призів, хоча, якщо такий і буде, то, скоріше за все, другорядний.

Головна подія дня — позаконкурсний показ нової версії (3 години 23 хвилини) «Апокаліпсису сьогодні» Френсіса Копполи. Порівняння не на користь кінематографу сьогоднішнього.

Великого розголосу набула в «Особливому погляді» таїландська картина «Сльози чорного тигра» — дебют Візит Сасанатенга. Пародійна суміш жанру вестерну з традиціями кічу китайського кіно 50-х. Двадцять хвилин забавно, а в цілому багато галасу з нічого.

Розчарував і дебют відомого американського актора Етана Хоука «Стіни Челсі» ( у «Двотижневику»).

Увечері все місто у вогнях, музика, численні прийоми. Життя вирує до ранку. А о 8.30 уже перший перегляд.

12 травня.
День четвертий

Новий зоряний десант. Люк Бессон, Бріжит Фонді, Емануель Беар, Ельза Зільберштейн, Еладі Бушез, Сільві Варяан, Селіє Масері та... Жак Ширак.

А в конкурсі три фільми. «Шрек» (США) — повнометражний анімаційний комп’ютерний дебют Вікторії Дженсон і Ендри Адамсона. Ура новим технологіям! Прогноз: технічний приз.

«Нічия земля» — дебют боснійця Даніса Тановича. Нарешті подія в конкурсі. Динамічна, жива, з гумором картина про трагедію сербсько-боснійської війни. Прогноз: приз «Золота камера» (за найкращий дебютний фільм).

«Репетиція» Катрін Корсіні. Міцна, типова сучасна французька картина. Про театр, про жіночу дружбу з лесбійською пристрастю, із гарним акторським дуетом: Емануель Беар і Паска Боссерре. Прогноз: можливий приз за кращу жіночу роль обом актрисам.

Спецпоказ дебюту сина Коппльє Романа «С2» відверто розчарував. Як і фільм нового «культового» американця Тодда Солондза «Оповідач», секонд-хенд від Вудді Аллена.

13 травня.
День п’ятий

У Каннах з’явилися брати Коени, Кен Рассел, Ніколь Гарсі. Конкурс набирає обертів. Брати Коени постійні учасники каннського огляду. Новий фільм «Людина, котра там не була» з Біллі Бебом Торнтоном і Френсіс Мак Дорманд сприйняли неоднозначно. Знову стилізація, чорно-біла, під кіно 50-х. Знову елегантно й порожньо. Прогноз: можливий приз за режисуру.

Як завжди, дивує 92-літній ветеран із Португалії Маноел де Олівейра. Майже щороку він у Каннах із новим фільмом. Улюбленець французької критики цього разу виявився гранично лаконічним і, як завжди, навдивовижу мудрим. Його новий фільм «Я пішов додому» про актора-ветерана, актора-інтелігента, котрий без пафосу, але віддано і чесно служить своїй професії. Фільм про старість і про дитинство. Блискуча сольна робота Мішеля Піколлі під акомпанемент Катрін Деньов і Джона Малковича. Прогноз: фільм не залишиться без призів, а Піколлі фаворит у суперечці за акторську нагороду.

14 травня.
День шостий

Зірки з’їжджаються. Жан-Поль Бельмондо, П’єр Рішар, Мішель Морган, Філіп Нуаре, Ізабель Юппер, Ані Жирардо...

Конкурсний день розпочався з одного французького фільму. Режисер Седрік Кан, 35 років, третій фільм. Шість років тому французькі критики кричали про нього, як про головну надію вітчизняного кіно. Але, що характерно для покоління умовно молодих, їх найчастіше вистачає лише на один фільм, далі — сказати нічого. Нова картина — «Роберто Сукко» — традиційна робота в кримінальному жанрі про напівбожевільного вбивцю з потугами на психологізм. Цілком фахова, а для чого? Прогноз: невтішний.

Другий конкурсний фільм дня «Піаністка» 59-літнього австрійського режисера Міхаеля Ханеке. На цей час для мене безумовний лідер. Глибокий образ закомплексованої сорокарічної жінки, професора фортепіано (Ізабель Юппер), контрольованої в усьому монстром-матір’ю (блискуче повернення Ані Жирардо), сповнений справжнього психологізму. Реальність повсякденного життя вибухає провокативними сексуальними стосунками з молодим учнем (Бенуа Мажимель). Але при цьому шокуючі моменти працюють у структурі задуму.

Прогноз: Ханеке втретє бере участь у каннському конкурсі. Двічі без нагород, хоча критики називали його фільм «Забавні ігри» кращим у 98-му році. Час йому віддати належне. А роль Ізабель Юппер просто блискуча.

Фестиваль перетнув екватор. Але попереду ще Годар і Ріветт, Сокуров і Лінч, Ольмі й Імамура, Моретті та Хоу Ксян Ксен. Великі надії. Не поспішатимемо з висновками. Цей номер газети вийде напередодні роздачі «пальмових гілок», нагород фестивалю. Ми повідомимо про неї в наступному випуску й поділимося враженнями про другу частину каннського огляду.