САГА ПРО ВЕДМЕДИКА

Ведмідь — культова постать, герой казок, міфів, легенд у багатьох народів. Хто з нас не грав у дитинстві улюбленим ведмедиком і не знав напам’ять казку про Машу і Ведмедя?!

У берлінців — Ведмідь у гербі міста, емблема Міжнародного кінофестивалю, головний сувенір.

Та лишень у цей самий час сталася інша важлива для німецького суспільства подія. Нещодавно німці відзначали 100-річний ювілей фірми «Steiff», плюшеві ведмедики якої скорили не лише Німеччину, а й весь світ.

А розпочалося все в XIX столітті — із любові до саморобних іграшок однієї німецької дівчини з маленького містечка Гінгена, яка із дитинства після перенесеного поліомієліту виявилася прикутою до інвалідної коляски. Та руки в неї були золоті, розум світлий, а воля до життя сталева. Зроблені талановитою Маргарет іграшки миттєво розходилися серед знайомих. Після закінчення гімназії батьки допомогли дівчині заснувати невеличку майстерню іграшок. Там з’явилися на світ слони, мавпи, ведмедики, жаби, поліцейські з виразними обличчями та фігурами. Згодом майстерня перетворилася на фабрику іграшок фрау Маргарет Штайфф, сімейне підприємство з фірмовим знаком «Steiff», де стали працювати й сини її старшого брата. Племінник Ріхард, який закінчив спеціальну школу в Штуттгарті, здійснив справжню революцію у світі іграшкових ведмедиків. Їх робили вручну із вовни, плюшу, набивали копрою або деревною стружкою. Моделлю служили живі родичі — гризлі, альпійські ведмедики та інші з їхніми анатомічними особливостями. Після закінчення роботи у вушко іграшкового ведмедика вставляли металеву кнопку з номером і назвою фірми. А Ріхард Штайфф навчив їх рухати лапками, використавши систему шнурів. 23 жовтня 1902 р. на фабриці іграшок Маргарет Штайфф у Гінгені, що під Ульмом, побачив світ Ведмедик, що міг рухатися, і це було справжньою революцією. На Лейпцігському ярмарку кустарної промисловості він отримав нагороду, посипалися замовлення. Звичайно, й інші іграшки Маргарет були гарні, але Ведмедика люди полюбили найбільше.

У 10-х рр. минулого століття брат Ріхарда відкрив магазин іграшок від фабрики Штайфф в Англії, а потім направився до Америки. Тут успіх прийшов чомусь не відразу, причому поява ведмедика «Steiff» оповита безліччю історій. Американці пов’язують його з президентом Теодором (Тедді) Рузвельтом. Розповідали, що нібито на весілля його дочки організатори прийому, знаючи пристрасть президента до полювання, замовили в Німеччині для декору залу та оригінальності великих плюшевих ведмедиків, і вони сподобалися Рузвельту. Однак історію цю багато хто вважає вигадкою. А ось інші приписують іграшковому клишоногому дуже важливий, навіть магічний вплив на американського президента. Ніби вони настільки йому сподобалися, виявилися симпатичними на вигляд, пробудили таке добре почуття до природи, що Теодор Рузвельт виступив на захист живої природи, роблячи це одним із напрямів своєї політики. Ведмедиків перестали винищувати. Якщо в 80-х рр. XX ст. у США налічувалося близько 160 тис. примірників чорного красеня (Ursus americanus), то нині їх близько 750 тис. Є стара листівка, у центрі якої силует президента Рузвельта, із боків — симпатичні мордочки ведмедиків і напис: «Спасибі, Тедді». І плюшевих ведмедиків поголовно стали називати Тедді. От звідки виник сленг: «Плюшеві ведмедики врятували своїх живих родичів!»

На фабриці «Steiff» народилася безліч різних ведмедиків і сюжетів із їхнього життя. Це закохані Він і Вона. І їхні великі сім’ї з дітьми-ведмедиками. Ведмедики з каблучкою в носі й на ланцюзі з бродячого цирку. Величезні, на коліщатах, на яких можна покататися верхи і дітям, і дорослим. Ведмедики Маргарет Штайфф немов брали участь і в громадському житті. Коли сталася трагедія з «Титаником», фірма випустила ведмедиків чорного, жалобного кольору... Все це розмаїття тиражувалося у Німеччині в мальованих листівках. Особливо цінували листівки з автографом Маргарет, що користувалася в співгромадян величезним авторитетом. Гроші від їхнього продажу йшли на добродійні потреби. Померла Штайфф у 62 роки, але вдячні німці шанують її пам’ять, а ведмедики стали не тільки культовими на батьківщині, а й розлетілися по світу.

Доля одного такого ведмедика несподіваним чином переплелася з життям київської сім’ї. Ведмедик через війну, страждання потрапив в інші краї і повернувся до Німеччини через довгих 50 років... Історія така. Нещодавно дівчина з Києва зібралася на навчання в Берлін і захопила із собою улюблену іграшку. Цим ведмедиком гралася в дитинстві ще її мати. Дівчина знала, що якось дідусь із війни 41-го року привіз своїй дочці, яка стала в евакуації дистрофіком і розучилася посміхатися, плюшевих ведмедика й мавпочку. Знайшов їх брудними в зруйнованому німецькому будинку. Дівчинка повеселішала й особливо полюбила ведмедика. Багаторазово, дивлячись на нього, батько думав, що так само гралися ним ні в чому не винні німецькі діти, які постраждали як і його дочка. А будинок, де жили кияни, між іншим, теж був зруйнований першого ж дня війни...

Якось берлінський гість побачив у дівчини потертого плюшевого ведмедика з погнутою металевою кнопкою у вушку. Виявилося, що Ведмедик родом із дуже благородного будинку — шановної фірми «Steiff». Коли хазяйка намірилася зашити лапи старого друга, що прорвалися, гість умовив зайти з ним у спеціальну майстерню з ремонту ведмедиків і довідатися, скільки б коштував професіональний ремонт. Приймальниця спочатку сухо повідомила ціну. Потім раптом почервоніла, руки в неї затремтіли, і вона запропонувала негайно продати ведмедика в такому вигляді, як він є. Заглянувши пізніше до каталогу фірми, дівчина визначила по фото, що він, хоч непогано ще виглядає, але належить швидше за все до екземплярів 1904—1910 років випуску. Розставатися з ним, так само як і з мавпочкою, дівчина не збирається. Хоча іграшки нині опинилися на своїй історичній батьківщині, але, попри похилий вік, їм знову доведеться помандрувати і повернутися з господинею назад. Тому що дівчина мріє, щоб ними гралися і її майбутні діти.

А поки що ювілей ведмедиків святкують із розмахом у Німеччині, Англії та Америці. У них маса фанів. У 2000 р. на аукціоні Крісті чорного ведмедика часів загибелі «Титаника» купили за 150 тис. (у перерахунку на євро). Нинішнього року на аукціоні на честь сторіччя фірми «Steiff» старий екземпляр продали за ще більшу суму. Любов до плюшевого ведмедика так заразила одну берлінську даму інтересом до різних ведмедиків-іграшок, що вона назбирала їх кілька тисяч і навіть відкрила приватний музей.

Ведмедики «Steiff» не старіють, фірма, попри безліч різних сучасних іграшок, навіть переживає період Ренесансу. У чому ж секрет довголіття успіху плюшевого Ведмедика й любові до нього? У світі сталевих вихолощених іграшок нашого часу Ведмедик «Steiff» залишається для малят островом любові й захисту. Психологи цінують цю іграшку за сприятливий вплив на дітей, що пробуджує у них любов до живої природи й виховує людяність. У дискусії про феномен ведмедиків Маргарет і Ріхарда Штайфф один відомий англійський письменник говорив про те, що він для дорослих символ щасливих днів дитинства, пам’ять про батьків, які залишили цей світ, ностальгія по дорогому минулому. Популярна німецька телеведуча заявила, що ведмедики для жінок символ сили, мужності та надійності, які вони так хотіли б бачити в чоловіках...

Напевно, багато з того, що нині пояснюють психологи, відчувала київська дівчинка, дитина війни. Не випадково вона зберегла іграшку для своїх дітей, а Ведмедик став дорогою сімейною реліквією.