Рядки Шевченка від руки

200-річчя від дня народження Тараса Шевченка Львівський національний аграрний університет відзначає особливим проектом. До великої дати тут вирішили видати унікальну книжку віршів Кобзаря, переписаних від руки. Кожна сторінка міститиме окремий вірш. Книжка вийде у львівському видавництві "Українські технології".

У зв'язку з обмеженими коштами, видання видрукують на спеціальному папері "під старовину".

Як повідомив кореспонденту DT.UA автор проекту, завідувач кафедри права і підприємництва Львівського національного аграрного університету професор Юрій Губені, ідея виникла в нього під час відвідин однієї з сільських шкіл, у якій він побачив гасло "Читаймо розумом, сприймаймо серцем, малюймо руками". Ця фраза вразила прихованим глибоким смислом, тому він вирішив спробувати втілити ідею при відзначенні ювілею Кобзаря. Своєю акцією організатори проекту хотіли наблизити Шевченка до людей, зробити його більш зрозумілим і сучасним.

- Коли проект був озвучений на кафедрі, - продовжує Ю. Губені, - його підтримали. Неформально, але виник своєрідний оргкомітет, а позаяк кафедра одна із найменших в університеті - до нього увійшли всі працівники. Правда, однією з найактивніших учасників проекту виявилася асистент кафедри 24-річна Марта Солук, - адже їй випало координувати всіх учасників, часто роз'єднаних у часі й просторі, але об'єднаних спільною ідеєю.

Задум книжки полягав у тому, що кожен бажаючий, незалежно від місця і країни проживання, повинен був вибрати один із віршів Тараса Шевченка, який найбільше лягав йому на душу, переписати чорним чорнилом на аркуші білого паперу формату А-4, сканувати й надіслати електронним листом на кафедру.

Як розповів випускник Львівського аграрного університету, інженер кібуци Нетафім, Ізраїль, Віталій Плакош, у зв'язку з певними життєвими обставинами він опинився в Ізраїлі, однак невидимі нитки пов'язують його з Україною й alma mater. Тож, коли з Інтернету дізнався про ініціативу свого однокурсника, одразу загорівся бажанням підтримати. Проте підібрати вірш Т. Шевченка івритом було непросто. Віднайшовся цікавий переклад А. Паперного вірша "Ще як були ми козаками", що його старанно переписав івритом. Буде приємно і напевно відповідально з'єднати наші народи тонкою, але міцною ниткою Шевченкової поезії.

- Вірші Т. Шевченка були тиражовані у різних країнах тисячі разів. А щоб хтось переписував їх від руки - про таке я не чула. Вірші від руки ближчі людині, вона в них вкладає частинку себе. Люди казали, що, переписуючи вірші, вони ніби заново переосмислювали Кобзаря. Тому ми радо вхопилися за цю ідею, - каже Марта Солук.

Як вона повідомила, за два місяці, що тривав проект, у ньому взяли участь близько 200 учасників із різних країн світу. У книжці є вірші Шевченка, окрім української, також литовською, німецькою, англійською, чеською, польською, російською, данською, шведською мовами й навіть івритом.

- Кожен сам вибирав, що подавати, - каже Марта Солук. - Зголосилися викладачі, вчителі, лікарі, економісти, студенти. Ми ніби примусили людей розгорнути "Кобзар", можливо навіть після тривалої перерви. Люди не робили акцентів на якомусь етапі життя та творчості Кобзаря. Шукали те, що зачіпало їхню душу, почуття. Єдине - довелося координувати список віршів. Якщо цей твір уже хтось вибирав, то іншій людині пропонували подумати і вибрати щось інше.

- У рік смерті Т. Шевченка в Галичині про нього мало хто знав, - розповідає Юрій Губені. - На перші роковини, хоч як це дивно, відправа відбулася в теперішній російській православній церкві, що на вул. Короленка у Львові. Усім студентам, під загрозою відрахування, місцева влада заборонила ходити туди на службу. Бо Т. Шевченко представляв так звану схизматичну віру, тобто православну. А, на тодішнє католицьке бачення, вона була неправильною. Гадаю, що Шевченко в Україні все ще маловідомий, - переконаний Юрій Губені.

Найцікавіше те, що земляк Юрія Губені з найменшого українського містечка Угнова священик Богдан Дідицький, який одним із перших привіз до Львова твори Шевченка, вмістив їх у галицьких виданнях. Тоді ж до галицької періодики випадково потрапив твір П. Чубинського "Ще не вмерла Україна". І надалі, уздовж тривалого часу, він вважався віршем Шевченка. Навіть М. Вербицький, який написав музику на цей текст, був щиро переконаний у авторстві Шевченка.

- Проект писемного Шевченка, який втілюємо у Львівському аграрному університеті, - найгеніальніше, що можна було придумати до 200-річного ювілею Шевченка, - каже учасник проекту український вчений-історик, доктор історичних наук, професор кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету ім. Івана Франка Богдан Якимович. - Зрештою, сам я зупинився на вірші Т. Шевченка "Чигрине, Чигрине…". Річ у тому, що Іван Франко, Юліан Романчук і решта видавців, зокрема й радянських, які видавали "Кобзар", називали цей вірш "Чигирин" і писали про його посвяту М. Щепкіну. Вважаю, що це помилка. Шевченко писав цей вірш у Москві. У ньому є такі слова:

За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами

Московські ребра?? Засівали,

І рудою поливали...

Довгий час замість слів "Московські ребра" було "Татарські..." У такій редакції в основному тексті (у варіантах на тій самій сторінці є й слово "Московські") цей твір подав Іван Франко у 1908 р. у Львові. Тому й досі не всі шанувальники Шевченка одностайні. Спочатку я думав: переробили більшовики, - але виявилося, що це була, швидше за все, самоцензура Василя Думаницького, який мав би бачити таки рукописну збірку Шевченка "Три літа". Докладніше про історію написання цього вірша можна буде прочитати у моїй післямові до факсимільного видання "Тарас Шевченко. Кобзар" під редакцією Івана Франка, 1908 р., яке скоро побачить світ у Львові.

Онук Якимовичів Степан Кузик став наймолодшим учасником проекту. Він обрав вірш "Барвінок цвів і зеленів" під редакційною назвою "Н. Я. Макарову на пам'ять 14 сентября", присвячений другові Шевченка.

Барвінок цвів і зеленів,

Слався, розстилався;

Та недосвіт перед світом

В садочок укрався.

Потоптав веселі квіти,

Побив... Поморозив...

Шкода того барвіночка

Й недосвіта шкода!

Спалив мороз квітку. А Шевченкові і квітку шкода, і мороза. Отака мудрість.

-У більшості людей існує стереотип особистості Шевченка, - каже заступник завідувача кафедри доцент Петро Оліщук. - Шевченко насправді поки що невідомий для українців поет. 200-річчя від дня його народження - чудова нагода переосмислити і почати пізнавати Кобзаря. І ми будемо раді, якщо своєю невеличкою працею допоможемо людям у цьому. Звісно, незабаром в Україні пройдуть серйозні імпрези, виголошуватимуться палкі промови, відбудуться концерти, виступи митців, вишиванки, шаровари. А депутати вкотре поклянуться батькові Шевченкові й забудуть про нього. А в історії України був час, коли у кожній хаті висіли портрети Шевченка і Франка. Люди робили ремонти, купували нові меблі, а вони залишалися на видному місці.