Розвинути чи зарізати? Києву покажуть кінодосягнення Грінуея та співачки Мадонни

29 травня стартує перший Київський міжнародний кінофестиваль. Організатори обіцяють, що за п’ять днів у столиці відбудеться багато цікавого. Це і показ фільмів (конкурсна і позаконкурсна програми), і майстер-класи, і круглі столи. У конкурсній і позаконкурсній програмах глядачі побачать 37 фільмів із 20 країн. Покази та заходи КМКФ відбуватимуться в кінотеатрі «Жовтень», Будинку кіно і Театрі ім. Івана Франка.

Дирекція фестивалю від України — це його президент Богдан Ступка, генеральний продюсер Федір Крат, голова відбірної комісії Ірина Гордійчук. До складу професійного журі увійдуть Кшиштоф Зануссі (голова), Олександр Прошкін, Леван Учанейшвілі, Івар Калниньш, Руслана Писанка, Іван Форгач, Тетяна Бовкалова.

Особлива родзинка першого Київського міжнародного — приїзд на його відкриття в Театрі імені Івана Франка видатного британського кінометра Пітера Грінуея з дружиною, що він і підтвердив.

Фільм-відкриття КМКФ — остання картина Грінуея «Рембрандт: я обвинувачую». Ця документальна стрічка присвячена шедевру Рембрандта «Нічна варта»... Грінуей коментує контексти і мотиви всіх 34 намальованих персонажів, які, об’єднавшись, таємно замислили вбивство.

Організатори КМКФ не приховують, що, можливо, цей час — не найкращий для старту форуму, причому міжнародного. Проте... І фестиваль «Кінотавр» організовувався у не зовсім сприятливому 1991-му, а переріс у масштабний кіноогляд.

Логічне запитання: чому Київський міжнародний не має якоїсь назви?

— Вже тому, що саме слово «Київ» має вагу, і на нього багато хто чудово реагує, — коментує Ступка. — Так, ми хвилюємося. Але, як мовиться, пішов на бій, чуба не жалій. Подальша доля нашого кінофесту невідома — розвиватиметься він далі чи заріжемо його на пні. Багато столиць мають свої кінофестивалі. Причому це відомі форуми. Наприклад Московський, Берлінський, Римський... У ці світові огляди вкладається набагато більше грошей.

Особливою програмною політикою КМКФ поки що не вирізняється. Це — місце зустрічі діячів українського та зарубіжного кінематографа, знайомство вітчизняного глядача із сучасним кіно. Постулати організаторів: «Потрібно, щоб розцвітало культурне життя в столиці», «До нас приїдуть фільми визнаних режисерів», «Це, якщо хочете, новий фестиваль естетського, авторського, непрокатного кіно!», «На екрані за ці п’ять фестивальних днів не буде бойовиків і жахів».

У програмі — фільми з 20 країн: Росії, Білорусі, Сербії, Польщі, Латвії, Німеччини, Австрії, а також Грузії, Угорщини, Великобританії, Аргентини... Ці картини ще не були в широкому прокаті. Але на деяких фестивалях уже побували, як, скажімо, «Юнкери» (реж. Ігор Черницький, Росія), «Сіпрієн» (реж. Давид Шарон, Франція).

Організатори вибрали для конкурсної програми два українські фільми з десяти поданих — «Таємничий острів» Володимира Тихого і «Контракт» Віри Яковенко.

Позаконкурсна програма КМКФ проходитиме в Будинку кіно. Всі бажаючі зможуть побачити ці фільми безплатно. «Думаю, мало хто прийде, тому що безплатно», — мудрує Богдан Ступка.

Заявлено кілька позаконкурсних програм: «Персона» — «Анна Лейбовіц: Життя крізь об’єктив фотоапарата» (реж. Барбара Лейбовіц), «ЧЕ» (реж. Стівен Содерберг), «Олег Кулик: виклик і провокація» (реж. Євген Мітта). А також «Соціальний погляд», «Програма комедій», «Ретроспектива Нурі Більге Джейлана» і «День аргентинського кіно».

Також до Дня захисту дітей 1 червня КМКФ готує на сцені Театру Франка прем’єру популярного московського дитячого мюзиклу «Кольорові сни Еколь». А 2 червня — показ фільму Мадонни «Я є, тому що ми є» про проблему СНІДу серед дітей.

Поки що навколо більше загадок, ніж ясності. Наприклад фінансування. Адже відомо, що Мінкульт цього року підтримав лише два міжнародні форуми — «Крок» і «Молодість». Але дирекція КМКФ каже, що бюджет і спонсора фесту оголосять на відкритті. Також таємницею залишаються призи, які вручатимуться в дев’яти номінаціях.

— Мрія створити такий фестиваль визрівала в мене давно, — каже Богдан Ступка. — Хочеться, щоб Київ був культурним центром і збирав у себе видатних режисерів. Адже життя, попри кризу, триває. А в нашій столиці часто, на жаль, культурний вакуум: драматичному театру не відомо, що відбувається в оперному, а кінематографісти не знають, що відбувається в театрі або в музиці. У світі нічого не працює без дружніх стосунків, хоча Пітера Грінуея я знаю лише з його творчості. Але в багатьох країнах у нас є друзі, котрі й допомагали відбирати картини. Тобто спеціальних представників від України ми не посилали. На щастя, почин є.