Розумна пропозиція від Бі-бі-сі

Українська редакція BBC визначила найважливішу книжку року в українській літературі. Підозрюю, що, наприклад, у якомусь книжковому додатку до «Вісника антисеміта» матеріал про цю подію міг би проходити під назвою «Лондонські зайди повчають нас жити» або «По чому фунт стерлінгів, продажні письменники?». Або ще смішніше, як це вміють робити книжкові антисеміти. «Лондонським зайдою» є скромна полтавська письменниця (і за сумісництвом журналістка української редакції BBC) Світлана Пиркало, яка все це дійство придумала, організувала та втілила. Найкращим «продажним письменником» виявився львів’янин Юрій Винничук з торішнім романом «Весняні ігри в осінніх садах». Десять тисяч гривень — це та продажна сума від BBC, яку останній має витратити впродовж невизначеного часу для написання нового прозового шедевру.

Присудження новоспеченої відзнаки збіглось у часі з вердиктом Шевченківського комітету, який, втім, уже мало кого в цій країні цікавить. «Бібісітери» виступили в ролі таких собі культурних антиподів комітету, оскільки на кулуарність відповіли демократизмом, а твори оцінювали, виходячи з їхнього реального впливу на читачів, а не з міркувань, здебільшого далеких від літератури. Більше того, читачі (а точніше, слухачі програм BBC і відвідувачі сайта) не тільки голосували за твори, а й самі пропонували їх до голосування. Відтак, інтернет-голосування вирішили поєднати з традиційним вже для України експертним визначенням переможців. До складу журі ввійшли поет-політик Володимир Цибулько, початкуючий поет-політик і видавець дитячої літератури Іван Малкович, книжковий експерт і критик Костянтин Родик та літературознавець, професор НаУКМА Віра Агеєва. Саме ці четверо вибирали в прямому ефірі BBC «найважливішу у минулому році книжку», врівноважуючи хаотичний (і за визначенням некерований) вияв симпатії інтернет-аудиторії.

Можна по-різному оцінювати п’ять книжкових позицій, що увійшли до шорт-листа, нарікаючи на те, що та чи інша книжка виявилася поза увагою читачів. На мою думку, незаслужено оминули «Анархію in the Ukr» Сергія Жадана й «Архе» Любка Дереша. Останній роман навіть не потрапив до лонґ-листа. Отже, вибирати довелося з поетичного вибраного Оксани Забужко «Друга спроба» («Факт»), романів Ірен Роздобудько «Він: ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» («Нора-друк»), Ірени Карпи «Фройд би плакав» («Фоліо»), Тараса Прохасько «З цього можна зробити кілька оповідань» («Лілея-НВ») та Юрія Винничука «Весняні ігри в осінніх садах» («Піраміда»). Останній текст і виявився переможцем конкурсу. Офіційне нагородження відбулося 24 лютого у київській «Квартирі Бабуїна» і плавно перетекло в ненав’язливе неофіційне спілкування. Як написали б у книжковому додатку до «Вісника антисеміта», «вони їли і пили за криваві ґрантові кошти».

Ідея конкурсу вражає своєю простотою. Процедура висунення кандидатів почалась у листопаді 2005 року. Відвідувачі сайту BBC пропонували свої улюблені твори. За словами Світлани Пиркало, «у грудні за цим списком із 33 книжок та 26 письменників пройшло інтернет-голосування». Більше того, кожен охочий, за давньою традицією сайта, міг надіслати свій критичний вердикт із обґрунтуванням власного вибору. Наприклад: «Анатолій Дністровий, «Пацики». Роман про моє рідне місто Тернопіль». (Андрій Мартишко) або «Оксана Забужко. «Друга спроба»!!! В пані Оксани просто надзвичайні вірші. Вони вражають!» (Марина, Київ).

Іноді це виглядало наївно, але чи не вперше намагання побудувати літературну ієрархію ґрунтувалося на реальних смаках живого (дарма що анонімного) читача. На Заході звикли до подібних форм вияву симпатій до літератури шляхом вільного голосування, яке дуже часто розходиться з вердиктами спеціалізованих комітетів премій та комісій конкурсів. Виявилося, що коло читаних творів української літератури не таке вже й вузьке. Запропоновані книги представляли різноманітні сегменти сучасної української літератури. Серед іншого з’ясувалося, що поруч із випробуваними у дев’яності роки брендами знаходять-таки свого читача спроби українського масового чтива. Невипадковим також, з огляду на переважно молодий вік інтернет-аудиторії, є досить велика кількість творів молодого покоління українських письменників і практична відсутність спілчанських зубрів, які вже давно перебувають у реальності, паралельній до нашої.

Експериментальний конкурс від BBC обіцяє стати щорічною акцією. За відсутності почесної і солідної у грошовому еквіваленті української літературної премії, яка б оцінювала насамперед книжку як художній текст, а не «соціокультурний феномен» або «поліграфічний продукт», конкурс здається розумною альтернативою творення літературних ієрархій. 10 тисяч гривень — сума хоч і невелика, однак і за неї варто боротися. Приємно усвідомлювати, що уряд Її Величності непрямим чином, за посередництва BBC, допомагає українській книжці стати на ноги. Тоді як свій, український, уряд її просто вперто не помічає. Бережи Королеву, Господи!