Ріжки та ніжки. Про «Євробачення» — з любов’ю

Популярний афоризм про те, що музика об’єднує всіх, окрім сусідів на різноманітних історичних конкурсах «Євробачення», піддавався коригуванню. Але теперішня корекція (зору) для багатьох виявилася офтальмологічною операцією без скальпеля та лазера. «В нашім домі оселився чудовий сусід!» Навіть найбільш мужні «сусіди» затаїлися б від жаху, не стільки почувши, скільки побачивши «кращих» виконавців у «Пісні-2006» (по-європейськи) — фінську групу Lordi з їхньою кітч-хард-роковою композицією Hallylujah. Що говорити про тераріум пісенних однодумців, котрі після фанфарного оголошення результатів одразу зіщулилися, розгубилися. Деякі навіть почали суєтно виправдуватись: «Якщо визначати перемогу серед людей, а не серед монстрів, то вона за нами!» (так заявили продюсери російського поп-виконавця Д.Білана — друге місце).

Тим часом фінська група-чемпіон повертається на батьківщину монстром-героєм. На їхній історичній батьківщині в місті Рованіємі вже прийняли рішення перейменувати площу на честь диво-талантів. Фінське політкерівництво, заціпенівши від катарсису, напевно, готує музикантам прижиттєву маску «національних героїв», а аналітики-букмекери, нарікаючи, рвуть на собі волосся: «Як же ми їх відразу не розгледіли?» (геть непомітні...)

За доброю традицією вже тиждень ця тема залишається «топовою» і в нас на рівні вправляння в риториці «хто винен?» (у сьомому місці) і «що робити?» (в наступному році), виходячи з досвіду — парадоксів друга. Якщо тезисно, то...

Напевно, справді «Євробаченню» у нас приділяють більше часу і суспільної уваги, ніж воно того заслуговує; деякі європейські країни ставляться до конкурсу спокійніше, іноді навіть із сардонічною поблажливістю, іноді відправляючи на конкурс пісні та артистів щонайменше дивовижних.

Напевно (вже знаючи результати), можна було б обійтися і без затягнутого місцевого відбіркового «турне» «Ти — зірка». А жвавим складом журі обговорити й затвердити кандидатуру конкурсанта (як у Росії). І гроші б заощадили, і дівчині залишилося б більше часу на пропаганду себе в країнах ЄС.

Напевно, сьоме місце не тріумф, але й не ганьба, радше — нестидна участь. Хоча й постановочні втрати номера очевидні (підрядник Копперфілд підвів, поламавши сцензамисел і змусивши співачку часом безтямно тупцювати на одному місці), і синтетична спроба створити продукт «руслано-папарізо» занадто відверта; та й артистці перспективній, безсумнівно, треба ще чимало працювати, оскільки природні дані (тембр голосу, зовнішність і навіть енергетичний напір) у неї справді є.

Напевно, шокуюча група з миролюбної країни ще більше заплутала музполіттехнологів, яким буде непросто прорахувати кон’юнктуру конкурсу майбутнього. Букмекерські ставки на глянець-гламур і дівочі ніжки 2006-го обвалилися, а демократичний вибір виявився на користь «ріжок» (або «писків»), що музичних поціновувачів переполохало не на жарт, а в ефірі «Ери» у зв’язку з Lordi навіть пролунало припущення про швидке пришестя на наші голови й екрани Антихриста, тому що «Код да Вінчі» з ними за компанію.

Напевно, з конкурсу для домогосподарок, такої собі «музичної мильної опери» (вже 51-ша серія), «Євробачення» потроху перетікає в інші «формати», оскільки жанрові особливості останніх за часом номерів-чемпіонів навіяні, якщо хочете, кінематографічними особливостями; два роки тому «зняли» «етнічний бойовик» (Руслана), рік тому показали «грецьку смоківницю» (Папарізу), тепер же спродюсували «фільм жахів» (Lordi) на стику кітча, треша, екшена та нафталіну. І якщо розпушувати цю кіноборозну далі, то в Хельсінкі через рік можуть виявитися затребуваними або «фільм-катастрофа», або «комедія ситуацій» (комедіанти знайдуться завжди).

А про інше — про минулий і майбутній (конкурси) — у наведених нижче коментарях...

Альона МОЗГОВА (музичний продюсер Першого національного каналу) фінальну десятку «Євробачення-2006» заздалегідь визначила з точністю до ста відсотків.

— Перемога фінської групи мене не здивувала. Відразу було зрозуміло, що вони виявляться на провідних позиціях, і річ тут не в музиці, а в образах. Самі образи теж треба сприймати з гумором, з іронією. Ми ж дивимося фільми жахів — і нічого, приймаємо гру в заданий жанр. У «Володарі кілець» — стільки чудовиськ, і якось протестів не спостерігалося. До того ж є такий популярний «монстр», як Шрек, піднятий до рангу мало не кумира мільйонів — і нічого... Якщо калькулювати можливий успіх, відштовхуючись від принципу «всупереч усім», то й це не завжди може допомогти. Є просто випадок, непередбачені глядацькі очікування... В одному «Євробачення» стабільно — у втрадиції «голосуй за сусіда». І завжди Греція буде підтримувати Кіпр (і навпаки), а Білорусія — Росію (і навпаки). Але тут вже нічого не вдієш. Минулорічний пісенний конкурс у Києві, по-моєму, був яскравішим, сильнішим. Найяскравішу пісню цього року, на мій погляд, представили Боснія і Герцеговина. На майбутній рік ми поки що з керівництвом телекомпанії не обговорювали деталі проведення відбірних турів. Як тільки обговоримо — відразу ж повідомлю.

Павло ШИЛЬКО (в ефірах — DJ Паша — феєричний коментатор музмарафону, якого цитує країна, особливо про «Монстробачення»), вражений грецькими результатами, збирається писати відкритий лист директорові «Євробачення» пану Стокселіусу з раціональними пропозиціями модифікувати майбутній конкурс.

— Я справді приголомшений результатами. Виграла не музика, а маски. Зніми вони цю машкару і дай послухати аудиторії їхню композицію — не впевнений, що група Lordi потрапила б навіть до десятки. Із сьомим місцем Тіни й України я взагалі не бачу жодної проблеми, не кажучи вже про «трагедію». Це — норма. Гідний результат. Безумовно, якби український відбірний конкурс закінчився, скажімо, у листопаді і в Тіни було б більше часу та можливостей промоутувати себе в Європі, не сумніваюся, її позиція підскочила б вище. Адже в тих виконавців, що виявилися вище пісні Show me your love, було значно більше часу на промотури. Але на дискотеках у Греції і справді найчастіше звучала саме наша композиція — її там полюбили, розкрутили. Сам тому свідок. Щодо прогнозів на майбутній рік... Я б, скоріше, дав прогноз щодо футболу. Який? Бразилія... Але взагалі у зв’язку з «Євробаченням» у Фінляндії хочу писати лист директорові конкурсу пану Стокселіусу. Треба думати про альтернативне фахове журі, коли на конкурсі нівелюється власне музика. На «Євробаченні» потрібно зберегти саме музичну складову, а не маскарад. Так, навіть мої знайомі говорили, що голосували за фінів «по приколу». От і переміг прикол. А розмови про те, що цей конкурс багато європейських країн майже не сприймають — не більш ніж розмови. У деяких країнах, особливо скандинавських, до нього ще більший інтерес, ніж у нас (що зрозуміло після перемоги Руслани). Так, можливо, з деяким гумором «Євробачення» дивляться англійці. Але на BBC у цього шоу дуже велика аудиторія. Та й немає в Європі іншого аналогічного музичного проекту, який би якось «консолідував». Вгадувати майбутнього претендента від нашої країни на «Євробачення-2007» безглуздо. В старої гвардії, по-моєму, немає на це діло амбіцій. А нова наша зірка, можливо, запалає, як це сталося рік тому, в Юрмалі. Що ж до того, чи потрібні «народні вибори» посланця на конкурс, — у першу чергу вони потрібні каналу, як телевізійне шоу. Але й Росія правильно вчинила, просто призначивши (без волевиявлення «електорату») цікавого виконавця.

Андрій ДАНИЛКО (заслужений артист України) впевнений, що на «Євробаченні-2007» виграла б Сердючка за умови її участі в конкурсі та з врахуванням теперішньої моди на «маски-шоу».

— Фінал «Євробачення», хто б і як не ставився до цього конкурсу, знову підтвердив взагалі-то всім відому істину — виграє оригінальність. Не важливо, багато чи мало було гарних пісень, але очевидно, що переміг нарочитий та відвертий «маскарад». Не сумніваюся, що якби мій образ — Сердючка — представляла Україну (або Росію) на нинішньому «Євробаченні», то перемога була б за нами. Тим паче, що в мене навіть пісня спеціальна в запасі є. Чи буду брати участь у «Євробаченні-2007»? Поки що не хочеться. По-перше, не хочеться самостійно брати тягар організаційних проблем, адже нинішній досвід тієї ж Тіни Кароль показав, що вони все робили самі. По-друге, саме «Євробачення» вже викликає менше драйву — якось все звично, навіть буденно. І навіть цей результат ні що інше, як бажання людей просто приколотися над багатьма учасниками, їхніми піснями... І потім, я не розумію розмов на зразок «Сердючка представляє (ганьбить, презентує і т.д.) Україну». Сердючка представляє певний жанр. Як і хлопці з фінської Lordi. А Україну представляє президент Ющенко. Не треба плутати святе з грішним. Думаю, у наступному році буде мода не тільки на певний жанр, а в першу чергу на хіт. Хоча, зрозуміло, вже давно всі найкращі пісні заспівані, багаторазово використано одні й ті ж самі пісенні «технології»... І однаково аудиторія буде чекати гарної, яскравої, популярної пісні. Наскільки така композиція вдалася Тіні, судити не мені, а критикам. Але якщо минулого року було відверто соромно за нашу участь у конкурсі, то цього року було приємно і дивитися, і слухати.

Олександр ЗИРІН (автор книжки «Бачення Євро. Хроніки українського Євробачення») припускає, що Тіну Кароль підвели телевізійники:

— Позиція України в підсумковому хіт-параді «Євробачення-2006» абсолютно обґрунтована. І для цього є кілька вагомих причин. Оскільки я телевізійник, можу сказати, що в команді нашої учасниці не було фахових телевізійників. Як стало зрозуміло після провальної у плані видовищності ювілейної церемонії, присвяченої 50-річчю «Євробачення» у Копенгагені (Данія), треба було звернути увагу саме на цей аспект сприйняття. І в Греції основний наголос було зроблено саме на видовищність номерів, а не на пісню. До того ж ця видовищність була суто телевізійною. Тобто дія на сцені була розрахована на сприйняття глядачами не в залі, а перед телеекраном. Окрім того, нашій команді треба ставити свої умови організаторам з приводу телепоказу номера. Вважаю, що Кароль фактично провалили саме телевізійні зйомки. Так само телевізійники рік тому вчинили і з молдавською групою «Здоб Ші Здуб» у Києві. Нинішнє «Євробачення» продемонструвало, що глядачі голосують очима, а не вухами.

Як готуватися до «Євробачення-2007» з врахуванням того, що сито півфіналу ми минемо? Саме це питання дуже важливе. І найголовніше — якими методами буде визначено представника від України для участі в конкурсі. Абсолютно коректну, зрозумілу і дуже потрібну систему відбору для українського шоу-бізнесу було продемонстровано 2005 року. Необхідно було тільки внести жорсткі й професійні корективи в два основних пункти: склад журі та критерії професіоналізму, що ставилися перед учасниками відбору і їхніми піснями. Це дало б можливість побачити та почути кілька сотень нових вітчизняних пісень. Тобто глядачі одержали б можливість вибору. Не сумніваюся в тому, що в такому конкурсі взяли б участь усі найбільш фахові виконавці країни. Ще одним важливим критерієм треба було б назвати абсолютну прозорість і чесність проведення майбутнього конкурсу. Україні нема чого боятися, в нас багато професіоналів, їм просто не дають можливість показати, на що вони здатні.

Сергій БЕДУСЕНКО (композитор, заслужений діяч мистецтв України) підтримує ідею через рік послати на конкурс знаменитого ректора, щоб порвати Європу на шматки:

— Добродії музиканти, вшануймо вставанням професіоналів, безневинно відтиснутих у «хвіст» «Євробачення»: Грецію, Ізраїль, Швейцарію, Великобританію. А головне — незрівнянну латвійську групу «Космос» (шістнадцяте місце)! І не зітруться їхні світлі образи в пам’яті компакт-дисків і тих, для кого слово «душа» — не порожній звук. Склалося таке враження, що девізом конкурсу, віднині й навіки, стала перефразована приказка: «Що далі в шоу-бізнес, то менше музики!». Торік я мимоволі бачив, як один «співаючий угодник» по якомусь там телеканалу настійно радив своєму благодійникові — «співаючому ректору» заявитися на цей конкурс. «З вашим суперхітом «Сало», Михайле Михайловичу, ви легко порвете Європу на шматки!», — авторитетно завершив «угодник» свою тираду. А може, в світлі оголошених результатів і справді варто б спробувати? Тільки уявіть: «шматки порваної Європи» розлетяться в різні боки — дивись, і нам що-небудь дістанеться! Все ж ліпше, ніж довгострокова та проблемна інтеграція. До того ж, витрачати час на підвищення культурного і життєвого рівня не доведеться: як «шматок» впаде — так рівень сам собою й підвищиться!..

Очевидно одне: на даному етапі наш світ не тільки не летить до світла, а зовсім навпаки — котиться в тартарари. У всякому разі — в духовному плані... Тож, нема-нема, та й пригадаєш миле слівце «апокаліпсис».

Продюсер Олег Чорний (як «центр управління польотів» співачки Тіни Кароль на «Євробаченні-2006»), коментуючи для «ДТ» результати конкурсу в Афінах, зауважив, що альтернативне голосування виявилося більш оптимістичним для України загалом і для нашої співачки зокрема.

— Наскільки, на вашу думку, справедлива і обґрунтована сьома позиція України в підсумковому чарті «Євробачення»?

— Вважаю, що це нормальний результат. Єдине, чого хотілося, — щоб про нас дізналися в інших країнах. Однак врахуйте, у нас же було лише два місяці на підготовку! Щоб вистачило часу на промотур у Європі, в майбутньому добір конкурсантів має закінчуватися в листопаді—грудні. З іншого боку, кожного учасника «Євробачення» завжди підтримує держава. Ми, на жаль, не змогли отримати ніякої підтримки. Зрозуміло, країна жила виборами і було не до музики. Однак показово ось що: за день до самого конкурсу відбувалося альтернативне голосування (на той випадок, якщо виникнуть технічні проблеми з прямою трансляцією). Отож, майже всі країни нам давали по 10 балів (а це переважно оцінки фахівців). Головними фаворитами цього голосування виявилися Україна й Росія. А перемога фінів здавалася нонсенсом. Навіть коли фінська група спілкувалася з Тіною, то хлопці сказали: мовляв, у вас так пройшла репетиція, що й хвилюватися нічого. По ТБ все мало інакший вигляд. Багато хто каже, що «телекартинка» виступу Кароль нібито була не дуже яскравою. «Монстри» ж справді видавалися моторошними. Навіть перелякали нашу дівчинку з балету, і вона певний час просто не розмовляла. Таким результатом, мені здається, ми все ж таки витягли Україну з торішньої невдачі. І на наступному конкурсі наша країна має право бути у фіналі.

— Хто з учасників вирізнявся найактивнішою промокампанією у Греції?

— Повірте, промокампанії не завжди все вирішують. Філіп Кіркоров одного разу вийшов в Афінах купити газету, щоб подивитися, як реагує грецька преса на Діму Білана, а потім сказав нам, що скрізь фотографії переважно Тіни Кароль. Греки, до речі, дуже тепло нас приймали, багато писали, що це на 100% грецький стиль. Так, фінська група Lordi була трохи нестандартною. Однак і тут був чіткий розрахунок. Напевно, на кілька років уперед існують певні домовленості, яка з країн може здобути перемогу.

— Чи потрапить пісня Тіни Кароль у європейські чарти, як оцінюють цю композицію західні продюсери?

— Ця пісня вже потрапила до багатьох західних чартів. І на дискотеках вона звучить приблизно по чотири рази на годину. Коли ми летіли з аеропорту, по якомусь місцевому каналу йшов кліп Тіни. Ми ж спеціально випустили англомовний альбом, щоб європейці ближче ознайомилися з нашими піснями. Багато вирішує ротація. Ми за такий короткий термін підготовки викручувалися як могли: знайомили європейців із Тіною через музичні сайти.

— Можете сказати, скільки коштувала участь Тіни Кароль у «Євробаченні» (тобто бюджет її участі)?

— Ми ще навіть самі для себе цього не підрахували. Можу сказати, що більше 100 тис. дол., але менше 250 тис. Єдине, що хотіли мати з усього цього, — європейське визнання, і ми його здобули. Отримали навіть пропозицію від менеджера Деміса Русоса — він пропонує дует у їхньому світовому турне, і ми сподіваємося підписати контракт на 60 концертів. До нас підходило багато людей як від американських, так і від європейських рекордингових компаній.

— Чому все-таки Європа так активно підтримала хард-роковий кітч, презентований фінською групою?

— Думаю, що заради приколу. Так, фіни вирізнялися, але, швидше, агресивним негативом. Мені здається, люди дійшли до такого рівня спаду духовності, що їм уже байдуже, який це несе заряд. Найголовніше — нестандартність! Упевнений, що наступне «Євробачення» буде цілком у гротескному стилі. Візьміть до уваги, що цього року ще й дозволили використовувати піротехніку, отож очікуйте невдовзі на фінській сцені вже готових «кліпів».

— Чому ви не взяли на «Євробачення» як конкурсну пісню досить успішну ліричну композицію Кароль «Выше облаков» того ж таки композитора Некрасова?

— Це гарна пісня. Але її більше сприймають слов’яни. Європа навряд чи її оцінила б. Притому якби ми розраховували тільки на голосування слов’янських народів, і до того ж якби це було фахове журі... А так це все досить відносно. Ще у нас на сцені під час виступу Тіни мало з’явитися радіокероване серце, яке б могло рухатися вільно по глядацькому залу, але, на жаль, Копперфілд нам так його й не зробив, чим підвів нас.

— Наскільки серйозно сприймають конкурс «Євробачення» великі західні продюсерські компанії? Адже склад учасників, серед яких навіть «пенсіонери» поп-музики, досить різношерстий, інколи аматорський?

— Загалом, сприймають серйозно. Тому що дивляться на фаховий рівень артистів, шукають нові імена. Буває навіть, що менеджери цілодобово чергують біля готелів і «виловлюють» потрібних їм виконавців.

— Чи справдилися ставки букмекерів у зв’язку з вашим результатом?

— Не справдилися. Тому що переважно ставили на Грецію. Їй відводили перше місце. Потім на Швейцарію. Однак Анна Віссі з Греції ледве потрапила в десятку. Результат фінів багатьох збентежив. Ніхто ж не має навіть фотографії цієї групи в «людському вигляді». Їхня гримерка була поруч із нашою, і вони постійно перекидалися жартами з Тіною. Я, наприклад, знаю, що лідер групи Lordi зробив ці маски власноручно.

— Хто, на ваш погляд, із уже відомих українських виконавців міг би представляти «пісню-2007» на наступному «Євробаченні» вже у Гельсінкі?

— Гадаю, Андрій Данилко... З уже відомих наших команд, можливо, «ВВ» Олега Скрипки.