РАБОТОРГІВЛЯ: МІЖНАРОДНЕ ЗЛО З УКРАЇНСЬКИМИ ЖЕРТВАМИ

У країні, де національною героїнею №1 є Роксолана — рабиня, яка стала султаншею, — тема работоргівлі, що стосується переважно слабкої жіночої статі, набула за останні роки особливої актуальності. І, звичайно, не лише через появу на екранах телесеріалу «Роксолана». Просто серіал цей отримав сумне продовження у вигляді зламаних доль багатьох українських жінок, які поїхали працювати за кордон й у результаті були продані в рабство. Щоправда, султаншами вони не стали — справа обмежилася гаремом, тобто примусовою проституцією.

18 вересня в Будинку кіно відбулася прем’єра документального фільму «Жертви мовчання», знятого Інтерньюз і присвяченого українським роксоланам. Цією прем’єрою Міжнародна організація з міграції (МОМ) відкрила інформаційну кампанію, спрямовану проти торгівлі людьми, значна частина яких є українськими громадянами, вірніше, громадянками. Мета цієї акції, як, утім, і документального фільму, — допомогти «жертвам мовчання» зняти завісу, яка покриває їхні долі.

Втім, нинішніх роксолан ніхто не жене в рабство, їх просто обдурюють. Жінки їдуть працювати до Греції чи Німеччини — офіціантками, покоївками, танцівницями, а в результаті стають рабинями. У фільмі постраждалі самі розповідають про себе: одні — із закритим обличчям чи зміненим голосом, інші — так би мовити, з піднятим забралом. Мабуть, за задумом творців фільму, першими порушити мовчання мають самі жертви, а потім уже мовну естафету треба було підхопити громадській думці.

Гірко усвідомлювати, що вітчизняна громадська думка переважно мовчить чи засуджує жертви. Щасливиці, яким вдалося втекти з албанського чи югославського рабства і повернутися на батьківщину, найчастіше стають жертвами вже не мовчання, а осуду чи презирства оточуючих — мовляв, самі винні. Становище ускладнюється тим, що на сьогодні в Україні знешкоджений і покараний лише один работорговець — громадянин Греції — і його спільниця-українка. Одна розкрита кримінальна справа при тисячах жертв! А поки вітчизняне правосуддя прикривається цим одиничним досягненням як фіговим листком, за справу взялася Європейська комісія.

Втім, проект «Боротьба з торгівлею жінками: Україна» — одним з етапів якого є інформаційна кампанія — була ініційована урядом України за підтримки Європейської комісії і МОМ. Була також створена Міжвідомча координаційна група з реалізації цього проекту, очолювана віце-прем’єр-міністром України. До цієї групи ввійшли представники вітчизняних міністерств, відомств і громадських організацій. Втім, особлива роль у допомозі жертвам работоргівлі належить неурядовій організації «La strada», яка навіть створила підручник з цієї проблеми і затвердила його український варіант у нашому Міністерстві освіти.

Проект, згаданий вище, складається з трьох етапів — інформаційного, до якого належать, власне, превентивні заходи (створення теле- і радіопередач, присвячених работоргівлі, а також навчальних матеріалів, листівок і плакатів); сприяння карному переслідуванню работорговців і захисту потерпілих. По суті, із першим і третім етапами все зрозуміло — громадську думку розбудити можна, захистити потерпілих за допомогою інтенсивних реінтеграційних заходів теж цілком реально. Та як бути з карним переслідуванням работорговців? На сьогодні, нагадаємо, в Україні розкрита лише одна така справа! Якщо вітчизняна Феміда й далі боротиметься з работорговцями та їхніми спільниками такими черепашачими темпами, то за всіх зусиль гуманних зарубіжних організацій кардинально ситуація не зміниться. Мабуть, найближчим часом нас чекає лише «косметичний ремонт» наболілої проблеми.

Втім, у рамках проекту передбачається нарощувати обмін інформацією на міжнародному рівні в частині карного переслідування работорговців із поплічниками. А поки що торгівля людьми є відмінно налагодженим бізнесом із величезними фінансовими можливостями. Ситуацію ускладнює ще й те, що работорговці часто діють як агенти з працевлаштування чи шлюбні посередники, а в законодавстві — не тільки українському, а й міжнародному — відсутній механізм боротьби з такими злочинцями. Україна, проте, стала першою із пострадянських держав, де існує карна відповідальність за работоргівлю.

МОМ підтримує діяльність гарячої телефонної лінії, куди можуть анонімно звернутися потерпілі. «Необізнаність знищує. Телефонуйте (044) 224-04-46» — цей заклик можна знайти на багатьох листівках цієї організації. Втім, до непоінформованості варто додати наївність і легковір’я. Чимало наших низькооплачуваних громадян за міфічними золотими горами готові поїхати куди завгодно і без жодних правових гарантій. Таким чином, работорговцям залишається лише скласти гарну казку і, як на приманку, ловити на неї рибок-роксолан. На жаль, наших нещасливих жертв казкарів-работорговців чекає несолодка доля. І навіть якщо їм пощастить і вони зможуть повернутися до нормального життя, психологічна травма залишиться на все життя. Сподіватимемося, що інформаційна кампанія, розпочата МОМ, розхитає не лише непоінформованість, а й легковірність наших громадян.