"Прийде Бабай і забере!"

В українському прокаті - вітчизняна повнометражна анімація: фільм "Бабай". Перші глядачі вже склали свої враження про цю роботу, але прокат триває, для нього саме гарячий час - і шкільні канікули, і новорічні свята… Отож у глядачів ще буде можливість оцінити роботу української команди, а також простежити за пригодами Відьми, Кота, Змія Горинича, Чорта й інших героїв мультфільму. Як саме творилася перша українська повнометражна анімація - про це DT.UA розповіли автори проекту.

- Наша робота розпочалася ще у 2005 р., - розповідає Вадим ШИНКАРЬОВ, автор сценарію стрічки. - На студії "Укранімафільм" думали, що було би добре зняти повнометражну картину. Визначили, що персонаж має бути насамперед український. Проект згодом був профінансований Держкіно, почалася робота. Все рухалося, доки не припинилося фінансування у зв'язку з кризою… На певний час проект заморозили. Відновили роботу тільки у 2011-му.

- Чому вибрали саме цю тему -
бабай та інша нечисть?

- Коли мова заходить про українську національну культуру, в моїй уяві насамперед спливає великий казковий міфологічний пласт. Є таке поняття - натуральний рівень культури. Від слова "натура" - природа. Це коли той чи інший етнос на самому початку на рівні міфології адаптується у просторі, який його оточує. Створює свою міфологію, населяє її персонажами, і це потім трансформується в сільську культуру, яка теж надзвичайно сильна в Україні. Можливо, якби я ріс, наприклад, у Львові, де було більше впливу західноєвропейської міської культури, то придумав би щось про міських добрих духів.

- Чому саме Бабай став головним
героєм?

- Завжди добре, коли головний герой - негативний. Негативний герой більш гротескний і виразніший. Він створює конфлікт, навколо нього завжди є конфліктні ситуації. Кажуть: "Прийде Бабай і забере!". Один мій знайомий режисер розповів мені, що бабаями називали власників опіумних салонів на Сході. І я думаю, що саме з цим пов'язано поняття "забирати". Коли людина перебуває під гіпнотичним впливом опіуму, відбуваються страшні речі, - вона втрачає свою індивідуальність. І ця втрата особистості, страх стати кимось іншим, страх, що тебе заберуть, змінять, - це вселяє онтологічний жах. Це гірше, ніж смерть.

Бабай - це страх, який насаджують дорослі дітям, щоб діти були слухняніші. І дівчинка Світланка (головна позитивна героїня. - Прим. ред.) із цим страхом розправляється.

- Коли ви писали сценарій, "тестували" головного героя на сучасних дітях?

- Ні, я цього не робив свідомо. Я знаю, що тепер Бабай не такий поширений персонаж, як раніше, але всі сучасні "лякалки" пов'язані з не з нашою культурою. Діти тепер лякають одне одного персонажами, наприклад, із американських фільмів. Я вважаю, що не можна це адаптувати у свою культуру. Треба зберігати власну національну образність.

***

- Так сталося, що попередня група, пропрацювавши достатньо часу і зробивши чимало матеріалу, чимось не догодила Держкіно, і те вирішило їх замінити, - продовжує розмову режисер фільму Марина МЕДВІДЬ. - Запросили мене з художником Сергієм Міндліним. Коли ми прийшли, то кількість грошей і часу вже була абсолютно інша. Працювали так: це вже оплачено, це вже виплачено іншій групі. Тобто коли кажуть, що бюджет "Бабая" 2 млн, - так, спочатку саме таким він і був, але до нас дійшов зовсім іншим. Ми переробляли абсолютно все, з самого початку. Головна складність полягала у скорочених термінах, - ми мали зробити кіно за 2 роки, тому почали працювати без попереднього підготовчого періоду. Але ми впоралися!

- Персонажі - це напрацювання попередньої команди, чи їх придумували ви?

- Персонажів малювала я. Це була, мабуть, найскладніша робота. Часто запитують - "а чому персонаж саме такий?" А тому, що він тоді спав на думку, а був би час - то, можливо, він був би іншим, можливо гіршим, бо те, що першим спадає на думку, зазвичай найкраще. Я брала до уваги, що проект комерційний, що я маю придумати таких героїв, які би багатьом здавалися впізнаваними, своїми. Наприклад, коли придумувала образ Відьми, зупинилася на такій дамі гарній, з фігурою, ходила й показувала ескізи чоловікам. Мені здається, що, коли батьки поведуть дітей у кіно, то їм теж треба запропонувати чим потішити око.

- На якомусь із етапів роботи ви залучали до створення картини дітей?

- Я дуже хотіла, щоб дитячі персонажі озвучували діти, мені дуже жаль, що не вийшло. Ми пробували, запрошували дітей із театральних студій, але вони, на жаль, не впоралися. Тільки одну фразу одного маленького хлопчика залишили.

***

- Мене часто запитують: як ви плануєте конкурувати з голлівудським і російським кіно? - продовжує тему продюсер "Бабая" Едуард АХРАМОВИЧ. - Я завжди наводжу приклад зі сфери музики: хоч яка популярна Мадонна, але на концерт "Океану Ельзи" прийшло набагато більше людей. Ми хочемо слухати свою музику, читати свої книжки і дивитися своє кіно. Ми сподіваємося, що "Бабай" сподобається глядачам. Якщо матимемо успіх удома, в нас буде шанс для міжнародної експансії. Анімація - це такий самий продукт, як книжки, живопис і музика, з якими можна здійснювати культурний експорт. Тим більше - мова анімації міжнародна. Коли ти попадаєш у свою цільову аудиторію, діти 6-12 років у всіх країнах світу хочуть одного - пригод. Тому, у разі успіху в Україні, на "Бабая" очікує хороша прокатна історія в інших країнах.

- Вже є зацікавлення з боку іноземних дистрибуторів?

- Звичайно. Бо повнометражної анімації у світі виходить не так багато. Якщо не враховувати голлівудських студій, які працюють самостійно і в яких побудована міжнародна система збуту, решта анімаційних фільмів - це так зване незалежне кіно і незалежні дистрибутори. У чому складність прокату, наприклад, у Європі? Треба знайти прокатника в кожній країні, і він має повірити в успіх фільму. Для того, щоб успішно прокатати таке кіно в Європі, треба витратити десь півтора мільйона євро у кожній окремій країні.