"Подарунки з українською душею" - така назва виставки в київському музеї "Духовні скарби України". Повний спектр народних промислів, справжня поліфонія рукотворних див українських майстрів - усе це в одному музейному просторі, як нагадування про те, що вітчизняні унікальні ремесла живі. Ба більше - їх намагаються зберігати й розвивати.
Останнім часом неодноразово звучали нотки тривоги з приводу дуже тяжкої ситуації з народними промислами України, повільним вгасанням декоративно-прикладного напряму в нашій культурі.
Новий час і нові цинічні суспільні орієнтири часто залишають альтруїстичних майстрів цієї галузі наодинці не тільки зі своїми роботами, а й із проблемами. Держава (в особі Мінкульту) не завжди може їм допомогти належним чином. Нечисленні філантропи частіше орієнтовані на закордонний сучасний арт, закуповуючи його гуртом і вроздріб.
А тим часом народні промисли в нашій країні - один із найяскравіших і найвиразніших сегментів національної культури. Власне, це її праоснова. Оскільки такий напрям мистецтва формувався століттями: народні майстри писали історію рідної землі з допомогою прекрасних творінь. І так уже повелося, що секрети своєї майстерності передавали з покоління в покоління - від батька до сина.
Спеціалісти підтвердять: декоративно-прикладне мистецтво передбачає особливу мову, особливі технологічні й художні закони. Майстер цього напряму ніби трансформує форми навколишнього світу, переводячи свої думки та фантазії у конкретний матеріал, в окремий твір. У виробах такого роду є дві невід'ємні і взаємозалежні грані: краса і користь. Якою б не була фактура матеріалу, яким би не був той або інший предмет декоративно-прикладного мистецтва, краса й корисність - як два крила його художньої оригінальності.
Рік тому, щоб хоч якось підтримати важку й велику справу майстрів декоративно-прикладного мистецтва, Комітет Національної премії України ім. Т.Шевченка відзначив роботи Петра Печорного - талановитого майстра, який перетворює художні тарілки на незабутні ілюстрації творів Кобзаря. Але це всього лише крок у підтримці галузі. Більш системним і масштабним бачиться підхід до цієї теми і проблеми з боку групи СКМ, яка торік ініціювала проект "Подарунки з українською душею". Його мета - відкрити широкій аудиторії (як вітчизняній, так і зарубіжній) національних майстрів, розширити територію попиту на твори наших видатних народних умільців. І ось наприкінці листопада в київському музеї "Духовні скарби України" і в донецькому художньо-виставковому центрі "АртДонбас" відкрилися виставки проекту, що викликали велике зацікавлення публіки.
Багато творів, представлених тут, можна розглядати і як новорічний подарунок, і як особливу "реліквію", і просто як пам'ятний знак помітної частини культури, яка, на щастя, ще існує в Україні.
Тішить, що інтерес великого бізнесу до цього напряму (продемонстрованого в рамцях проекту) - ефективний, відкритий і чесний шлях до збереження українських ремесел. Можливо, це навіть благородніший шлях, ніж придбання "хітів" трендових сучасних західних художників. У першому разі це все-таки робота на імідж країни. У другому - частіше тенденція зміцнення персонального іміджу того чи іншого філантропа.
А тепер безпосередньо про деякі твори та їх авторів. На конкурс (напередодні виставки) надійшло близько 525 робіт. У ньому взяли участь 276 майстрів із 23 регіонів України. Переможці конкурсу отримали замовлення від компанії-ініціатора на виготовлення подарунків. І, природно, їхні роботи виставлено на огляд у Києві та Донецьку.
У просторі музею "Духовні скарби України" можна побачити й оцінити роботи Ірини Анастасенкової, Рустема Скибіна, Тараса Ткаченка, Олександри Теліженко, Юрія Мирка, багатьох інших майстрів. У день відкриття виставок кожен відвідувач міг виявити свої таланти в декоративно-прикладному мистецтві і зробити собі подарунок, розписавши на власний лад керамічні фігурки.
Природно, творчість кожного з представлених у музеї майстрів (які перед тим пройшли конкурсне сито) достойна окремого сюжету або новели. Наприклад, Олександра Теліженко вже 20 років займається художньою вишивкою. Її роботи є і в українських, і в закордонних колекціях. "У неї неймовірна вишивка", - захоплено кажуть шанувальники. А ось Тарас Ткаченко - художник і кераміст, який навчався свого ремесла в селі Троянів Житомирської області, теж 20 років професійно займається керамікою. Він каже, що кераміка - це завжди пошук нового.
Ще один помітний персонаж у рамках виставки - Рустем Скибін. Його роботи тісно пов'язані з філософією Сходу, віруваннями і традиціями кримськотатарського народу. Рустем оригінально інтерпретує ці традиції, створюючи власну оригінальну художню мову з допомогою своїх же творів. (Учитель Рустема - відомий кримський майстер Мамут Чурлу.)
Не можна також пройти мимо робіт Ірини Анастасенкової, майстра клаптикового шиття. Свого часу вона закінчила Самарський аерокосмічний університет, пов'язавши своє життя з комп'ютерними технологіями. Проте знайшла себе і в паралельному вимірі - створює авторські валяні іграшки, плете, шиє, вивчає нові напрями рукоділля, "розцвічуючи" серйозне життя програміста всіма кольорами оригінальної творчості.
Організатори й ініціатори проекту (крім СКМ, ними стали також компанії, що входять у групу Ріната Ахметова, - ДТЕК, "Медіа Група Україна", канали "Україна", "НЛО TV", "Футбол") вважають, що коли з них візьмуть приклад хоча б 1% компаній, постановивши собі за правило дарувати подарунки, які зберігають тепло рук українських майстрів, є надія, що вгасання народних промислів в Україні вдасться зупинити.