Плюс дилеризація всієї країни

Ви пам'ятаєте героїв кінокомедій Леоніда Гайдая, один з котрих із невинним виглядом запитував: "Чей туфля? Мое!". Сьогодні в Україні, щоб насолоджуватися подібними лінгвістичними вишуканостями, до кіна ходити не треба. Просто ходіть вулицями, читайте пресу, слухайте радіо, дивіться телевізор. І ви побачите, що в нашій країні активно "покращують" не лише економіку, а й сучасну українську мову.

Відкриваємо журнал або газету, читаємо та вражаємося. Ви можете пояснити, чому англійське слово "leader" давно й усталено увійшло до нас як "лідер", а вже "dealer" (де помінялися місцями лиш приголосні, вимова голосних не змінилася) раптом перетворюється на "дилера"? І з якого, перепрошую, дуба падає таке листя ясеня? Як співають у пісні, ніхто не знає, мовчить наука.

В наш чудовий час, коли швидко росте поголів'я професорів і академіків, схоже, тільки лінивий не докладається до "модернізації" української мови. При цьому немає кому жорстко поставити вимогу дотримання єдиних стандартів. І ось вже в прогнозі погоди у нас швидкість вітру вимірюється не на секунду, а за секунду. Реклама фармацевтичних засобів лікує не від нежиті, а від нежитю. Героїня телесеріалу чи то нервує, чи то нервується. А у телешоу, як правило, ніхто не скаже "два учасники" - обов'язково буде "два учасника".

На вулицях вказівники і таблички з назвами - як карбований суржик. Обов'язково "вулиця Марко Вовчка", а не "Марка Вовчка". "Боженко", а не "Боженка". Враження таке, що серед тих, хто це пише й затверджує, немає жодного грамотного українця.

Чемпіони вдосконалення мови, безумовно, спортивні коментатори. У них не відмінюються не лише українські прізвища спортсменів на "-ко", а й польські на "-ський". Вочевидь, під незгладимим враженням від історії Моніки Левінскі. Звичайно, подібні прізвища нічого не говорять ані англійцям, ані німцям, в їх мовах не відмінюються і по родах не змінюються. Але ж в українській і польській зовсім навпаки! Поляк Kowalski в Україні завжди був Ковальський, а українець Ковальський - Kowalski у Польщі. Полячка Kowalska у нас теж Ковальська, а не "Ковальскі". Можна лише уявити здивування Тараса Григоровича Шевченка, якби він дізнався, що йому слід було писати в "Гайдамаках" не про"Яна Собєського" і "Понятовського жвавого", а просто про "Понятовскі" і "Собєскі" (або, ще цікавіше у нас буває пишуть, "Понятовськи" або "Собєськи"), не відмінюючи прізвищ. Хуторська претензійність і невігластво рулять!

"Дилеризація" повністю накрила ні в чому не винних українських громадян при дублюванні їх імен і прізвищ латинськими літерами. Пристосування до українських власних імен стандартів англійської транскрипції (постанова КМУ від 27.01.2010 №55) на практиці призводить до дефіциту алфавітного ресурсу, довільного трактування й плутанини. Чого лише варті, скажімо, варіанти написання імені "Євген": тут тобі й "Ievgeniy", і "Ievhen", і "Euhenyi". Той же Ковальський в закордонному паспорті виглядає чи то як Kovalskyy, чи то Kovalskyi (спробуйте транслітерувати назад на кирилицю - обрегочетеся!)

Та годі вже й казати, якщо на дорожніх вказівниках навіть столиця України виглядає як Kyiv, Kiyev і Kiev!

Насправді давно вже назріло питання офіційного затвердження латинської абетки й відповідного їй правопису для української мови. Ми ж займаємо страусячу позицію і намагаємося не алфавіт пристосувати до мови, а мову до чужого правопису. Ніби й не знаємо, що "латинка" спокон віку використовується європейськими слов'янськими мовами, активно впроваджується як альтернативний до кирилиці варіант в таких країнах, як Сербія або Чорногорія. Але ж і в нас є історичні традиції її застосування, відповідні сучасні розробки й рекомендації фахівців НАН України! На превеликий жаль, віддається перевага не їм, а дилетантським уявленням, що не тільки виставляють штучний цивілізаційний бар'єр між нами і Європою, а й принижують українську мову, перетворюючи її на карикатуру.

Все це наводить на сумні роздуми. Мимоволі виникає питання: чи хтось в нашій державі піклується про збереження і розвиток рідної (вже не кажу, державної) мови? Піклується всебічно, послідовно, принципово, по-європейськи? Так, як піклуються у Франції, Словаччині, Литві та інших країнах, де суворо регламентується вивчення, використання й дотримання мовних норм, а за порушення регламенту передбачені відповідні санкції?

Немає відповіді. У наведенні порядку немає зацікавленості влади, для якої, вочевидь, українська мова не належить до головних категорій національної безпеки держави Україна. Тому й відбувається в нас не тільки "покращення життя", а й "дилеризація" всієї країни.