Пісня нівроку. Попса крокує в агітатори

Сенсаційна звістка! В Україну з передвиборною місією прибуває співачка з Гондурасу КОНТРА ОМНЕС. Лауреат численних конкурсів естрадної пісні північної частини центральноамериканського перешийку. У творчому арсеналі смуглявки: три сережки (в носі, а також у правому і лівому вухах); концертні сукні у стилі українського дизайнера Айни Гасе. І... а це головне, — заздалегідь заготовлені політтехнологами гондураські хіти з ключовими приспівками, які виконавиця збирається вигукувати на Майдані, брязкаючи металевими прикрасами: «I love you Vitja!» (щоправда, невідомо якого); «Yulja, ne nerviruy!» (на той випадок, якщо співачку перекупить ворожий штаб); «Senin poceluy posle zarkogo leta быть может, ты один «так!» почувствовал «это»…»

Кошторис гондураського поп-проекту — 50 млн. у.о.

Точнісінько таку саму цифру, судячи з повідомлень ЗМІ, збиралися вторгувати на виборах місцеві шабашники (їхні імена, усі до одного, — в Інтернеті, насолоджуйтеся). А тепер нібито не отримають ані копійки через конкурентні підступи Контри.

Отже, хай живе і процвітає Контра, світле майбутнє політестради! Хай живуть нові тарифи на поп-послуги на теперішніх виборах! Хай жив... (стоп-стоп, Контро, вибач, невдовзі повернуся і до тебе, а наразі — про інше, млявомелодичне…).

***

Тасування «агітаційних» колод у переддень виборів — справа для нас уже звична. Анітрохи не ганебна. «Хто кому підспіває?» — це залежить лише від сьогочасних обставин. Але найбільше — від клієнтури та кон’юнктури ринку: хто крутіший (гонорар обіцяє)?

А «ідеали», запитають наївні? А з ними, як у казці Є.Шварца про Попелюшку. «А троянди? А троянди виростуть самі!», — сказала колись фея.

Що й казати, це теж різновид шоу-бізнесу: лягти під того, хто хвацько «башляє» (це виключно їхній гидкий сленг, а не мої інтелігентні ноти!).

Тільки вже не варто так супити чорні брови, мацати чужі кишені. Практику агітаторів-догідників вигадано не в «нашій Україні». Це давня історія, співгромадяни. Ще й яка давня!

(А «наші», дурники фанерні, навіть не здогадувалися про своїх славетних прародичок...)

***

У вікопомні епохи, переважно римські, на подібному ідолопоклонницькому фронті бадьоро гарували популярні тоді вакханки. Вони ж басариди. Вони ж менади (навіжені). Вони ж фіади (шалені).

Вони ж супутниці й фанатки Діоніса, бога виноробства, родючості й різноманітного релігійного екстазу.

Брали участь ці ненажерливі створіння — себто вакханки — у веселих парнаських розвагах-містеріях (точнісінько, як на наших виборах). Містерії водночас були оргіями (подібними до наших кампаній), що супроводжувалися щедрими частуваннями (доморослі співачки, до речі, теж працюють тільки «за єду!», в чому впевнені в БЮТ), а також... молитвами до жаданого божества...

…Ну, тут уже, панове, «нашим» не звикати бити поклони черговому ідолу. Як тільки ці лоби ще не порозбивали об паперть на Грушевського чи Банковій?

А ось, нарешті, й ключова контекстуально-історична паралель у нашому питанні. Вакханки — ці прапрапрабабусі наших шабашниць — здавна були відомі як геть дикі й божевільні дами (ух!), із котрими ніяк не можна було ні про що домовитися... І саме в це важкопідйомне питання вже наш славетний історичний потяг вносить серйозні корективи. Із сучасницями домовитися можна! Про що завгодно. Все залежить від ціни...

Принаймні в демократичній пресі на перших її кольорових шпальтах упевнено ротується цифра недавнього «договору». Нібито 50 мільйонів (доларів) за різноманітні виконавські послуги — у період кампанії лише одного штабу (по 40—50 оргій, кажуть, заплановано в різних містах країни).

Це в них нібито такий контракт між різними угрупованнями «людей Ю» (за аналогією з «людьми Х»): між тими, хто платить, і тими, хто розважає.

Звідки взялася така скромна цифра? Лише 50?!

Чи перевірили економісти та юристи ці дані?

А можливо, й не 50 млн. дол. за всілякі «послуги», а відразу 100? Чого ж розмінюватися на дріб’язок?

І чи не через цей «гонорар» (від доброї феї) вже оголилася чергова виробнича галузь — «гірничо-видобувна», наприклад? Й знову заговорили про спад виробництва, в якого вже давно «серцева» недостатність.

Втім, ніхто щодо розорливих кошторисів на передвиборну попсу навіть словом не натякне.

Ніхто аморальної цифри можливих витрат на «фанеру» (чи не з дірявого бюджету ті грошенята?) не спростовує. Всім добре. «Серце» стукає — в одному передвиборному ритмі. Стук-стук... Хто там? Криза! Вона також працює…

Саме напередодні сезонних оргій дедалі виразніше дається взнаки одна народна прикмета. Щойно проплатили попсу, а вже рідіють робітничі лави звитяжних слюсарів у ЖЕКах (зарплати не видають, немає чим). На підніжному кормі живуть, скажімо, водії тролейбусів (обіцянками годують, як завжди).

Про інші важливі сфери господарства — узагалі анічичирк. Це ж різні «статті витрат», чого нервуватися?

Вона рахує, вони співають. Усі інші — розвісили вуха на Майдані.

Якась дещиця — всього 50 млн.! По тисячі «штук», виходить, на «пачку» кожній завербованій «вакханці»? А їм же заздалегідь навіть спеціалізований репертуар зверстали. «Юля — єдина, Юля — Україна!». Погодьтесь, якась сталінська ремінісценція ще не всіма забутого гімну: «Партія Леніна — сила народна!».

...Та за такі шалені гроші, за такі мільйони, всемогутня леді, я тобі не те що гімн, я тобі Окуджаву (під поточний момент) перепишу.

«О, прекрасная Ю, ты же наша сестра,

А мы — твои молчаливые братья!

Но разве ж не ты обещала стране чертоги златые?

Не ты? Значит, мы сами себе сочиняем и песни, и судьбы…

И пока страна еще вертится, и это ей странно самой,

пока ей еще хватает и времени, и огня…

О, щедрая Ю, дай же им всем — понемногу...

И главное: не забудь про меня».

Така-от... «пісня нівроку».

***

А вже в наступному куплеті перейдемо до «лексичного аналізу» інших ліричних текстів.

«Моя позиція виважена, я про неї заявила чи не першою, це позиція мого чоловіка, моїх батьків, друзів, колективу...», — виконує на Майдані співачка Ру. Лексичний «аналіз»: саме ця «позиція» гордо тріпотіла після Євробачення навесні 2004-го на тлі могутніх грудей Віктора Я; пізніше — взимку-2004-го
— також майоріла на тлі дублянки Віктора Ю; трохи згодом, уже в парламенті, вона ж самовіддано «відроджувала культуру» у фракції саме Віктора Ю., до чийого ситуативного ворога — щедрої Ю., згідно зі своєю ж громадянською «позицією», співачка Ру також гордо перейшла, очевидно, перед цим усе зваживши з чоловіком, батьками, друзями та колективом...

«У нас вибирають за зовнішнім виглядом, вмінням говорити, іноді за кольором волосся, вмінням посміхатися на камеру...», — філософський монолог співачки Бі, котра п’ять років тому репрезентувала антиМайдан. Лексичний «аналіз»: зовнішній вигляд, довгий язик, колір волосся, посмішка на камеру — ось воно, те саме «найважливіше» з мистецтв, котре, як на їхні курячі мізки, апріорно визначає посаду президента країни. Завважте — аж ніяк не розум і навіть не совість. А може, вустами Бі справді глаголить якась таємна громадянська істина?

«Я вважаю її дуже сексапільною дівчиною! Я хочу, щоб у нас був сексапільний президент!» — улесливий мадригал «золотого голосу» району, поп-співака По. Спроба «аналізу»: сексуальний підтекст сентенції передбачає приховані значення, що походять від ключового нецензурного дієслова (зі словника доктора наук Л.Ставицької); якщо майбутній президент таким імовірним «сексапільним» дієсловом вирішить «поиметь» (можливі варіанти передбачаються…), наприклад, уже всю країну… Кажете, буде боляче?

«Довго роздумувала, кому з українських політиків віддати перевагу. І особисте спілкування з нею, напевно, стало для мене найпереконливішим аргументом… Не кожен чоловік може так працювати!», — співачка Мо, Майдан-2009. «Я не сука і не криса… Я маю власні переконання, я знаю політичні програми обох кандидатів... За Януковича проголосувало багато людей, не можна нехтувати їхнім вибором… Я залишуся зі своїм кандидатом до кінця!», — співачка Мо, антиМайдан-2004. Лексичний «аналіз»: гадаєте, він тут доречний?

Головний «лексичний» висновок: з усіх наших словників уже в найближчому майбутньому необхідно вилучити слово «репутація» — з огляду на суспільну недоцільність…

***

Ось тому, друзі, вочевидь, і проголосуємо в січні 2010-го лише за того кандидата, який не пошкодує 50 млн. у.о. і зрештою використає з метою ефективної агітації не Мо, не Ру і навіть не По (разом із своєю На)... А перекупить втіху очей наших, насолоду вух ваших, найбезкорисливішу співачку світу та Гондурасу зокрема, незрівнянну КОНТРУ ОМНЕС, головну бомбу наших передвиборних перегонів.

Тож співай, гондураська пташко, всім вражинам на зло, тьохкай собі, та так, щоб у фанерних вакханок від заздрощів перетинки полопали!

А хто ж така та КОНТРА, мимоволі запитає читач. І де б скачати її популярний гондураський репертуар?

А все ж дуже просто: достатньо лише заглибитися в латину… «КОНТРА ОМНЕС» — «ПРОТИ ВСІХ».

Чудовий вибір, найкраща пісня прийдешнього року.

Замість P.S. Світлий образ співачки Контри Омнес уперше був використаний із важливою передвиборною метою групою демократичних пітерських журналістів — у період сходження на престол губернатора Санкт-Петербурга Матвієнко В.І.