ПІРАТИ ЧИ РОБІНГУДИ?

Поділитися
Уже впродовж кількох тижнів культурне середовище українського Інтернету буквально лихоманить. Щ...

Уже впродовж кількох тижнів культурне середовище українського Інтернету буквально лихоманить. Що б, здавалося, може підняти аж таку хвилю зацікавленості в наших веб-палестинах, якщо це не плівки майора чи секретні файли генерала? Ні, виявляється, існують животрепетні теми, крім шпигунських, прямо дотичні до літературного процесу, які здатні перетворити зазвичай нуднувату вітчизняну www-реальність на поле битви двох непримиренних таборів. Схематично це виглядає так: перший табір виступає за те, щоб вільні громадяни мережі могли вільно скачувати й читати нещодавно виданий львівською «Кальварією» культовий роман Ентоні Берджеса «Механічний апельсин», а другий, як і годиться антиподу, це право заперечує.

Можливо, суперечка так і не вийшла б за межі теоретизування про порушення авторських прав, якби не одна деталь: видавництво «Кальварія» із завзяттям неофітів заповзялося ліквідувати безплатні інтернет-сторінки, на яких вивішувався цей текст. Більше того, головний редактор видавництва Петро Мацкевич сам долучився до жвавої дискусії, у якій використав весь можливий і неможливий арсенал погроз, іноді порушуючи головні засади нормальної людської комунікації. Тобто переходив у наступ з допомогою гримучої суміші праведного обурення ображеного власника (вони забирають моє), пафосу легітимності (закон на моїй стороні) та звичайної, по-людському зрозумілої, нетактовності. І суміш ця неминуче породжувала відруховий протест любителів безплатного Берджеса, які будь-що намагалися довести буржуям-видавцям своє право на вільне оприлюднення тексту в електронній формі. Парадоксально, але саме навколо найбільш лівацького й антибуржуазного твору Берджеса і розгорілася ця дискусія.

Так, звісно, юридично і морально видавець має рацію, бо саме йому належать ексклюзивні права на поширення перекладу роману на території України. Однак існують певні проблеми, що виводять цю суперечку поза межі теми дотримання/недотримання авторського права. По-перше, це цінова політика видавництва, яке власними руками вбиває потенційного читача. Жодне з видавництв в Україні не ставить таких високих цін, хоч це і його право. І хоч би скільки палив пан Мацкевич рукописи на площі перед урядом, протестуючи проти ПДВ на книжку, саме його «Кальварія» робить усе, щоб в Україні купували російськомовного Берджеса, хоч українською мовою він перекладений краще. Нагадаю, цільова аудиторія «Механічного апельсина» — якраз ті «гарні, двадцятирічні», які аж ніяк не здатні викласти pа тоненький томик «від 25 гривень і вище». Ну, не читатимуть його молоді клерки й помічники нардепів, а молодий студент — залюбки. І знайде спосіб прочитати цей роман, його не купуючи.

По-друге, боротьба з піратством в Інтернеті — утопічний проект не лише для України, а й для всього світу. Я особливо наголошую на «світі», бо він, на відміну від нас, уже добре знає, як відстоювати авторське право. А з піратством в Інтернеті впоратися йому несила. Провідним рекординговим компаніям не під силу перемогти всесвітні системи обміну «peer-to-peer», через які щосекунди перетікають з комп’ютера на комп’ютер гігабайти інформації — фільми, відеокліпи, музика… І ніхто не заборонить Сашкові з Бершаді з допомогою Kazaa скачати на свій PC останній альбом Мадонни з комп’ютера Джона з Мілуокі. Можна це називати піратством, але така природа мережі — вона занадто демократична, аби зважати на таку дрібничку, як авторське право. Тому боротьба «Кальварії» з інтернет-піратством нагадує подвиг Матросова: хоч скільки стрибай на амбразуру, а «Механічний апельсин» вилізе іншим боком і під іншою адресою. І робитимуть це вже просто з принципу, аби змусити себе поважати. «Ми дозволяємо собі неформальний підхід до авторських прав, які роблять недосяжними для пересічного покупця майже всі українські книжки. Коли в заснованому на несправедливості суспільстві, де закони порушують абсолютно всі, хтось ні з того ні з сього починає вимахувати якимось одним законом і кричати: «Я вас усіх під суд віддам!» — його формальна правота не завжди добре пахне», — сказав один робінгуд на сайті Smith.faSt.chat. І він, безперечно, також має свою, робінгудівську рацію.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі