PinchukArtCentre: розтин покаже. Молодих українських художників вирішили підтримати матеріально

Днями дирекція PinchukArtCentre оголосила про заснування премії для молодих вітчизняних художників. Кожні два роки, починаючи з березня 2009-го, найталановитішого очікує премія 100 тис. грн. і стажування в провідних художників світу. Ще два молоді таланти зможуть здобути спеціальні премії по 25 тис. грн. і стажування. Голос просунутих аматорів мистецтва теж буде почуто — відвідувачі PinchukArtCentre зможуть проголосувати за найбільш симпатичного їм художника. Нагорода «народному» художникові скромніша — всього 10 тис. грн.

Художника кожен може скривдити, тим більше молодого. Допомогти йому матеріально, особливо українському, охочих небагато. Як і всі арт-ініціативи Пінчука, ця хороша. Та з запізненням. Зрозуміло, що для Віктора Михайловича сучасне мистецтво — зокрема й статусна практика. Проте колекціонувати й далі роботи зірок-художників уже якось неподобно, зважаючи на те, що в Україні молодих художників, охочих займатися contemporary art, мало, і казати, ніби вони створюють щось надзвичайне, на жаль, не випадає.

Сьогодні найбільш не те щоб помітні, а «медійні», — група Р.Е.П., група Soska і Станіслав Волязловський. До речі, Волязловського — художника з Херсона, за словами Олександра Соловйова, куратора PinchukArtCentre, знайшли завдяки моніторингу, проведеному 2005 року. І цілком можливо, премія відкриє нові імена. Дирекція PinchukArtCentre дуже на це сподівається.

Нарікати тільки на слабовілля молоді некоректно. Актуальне мистецтво в країні не інституціалізоване. Крім Міжнародного благодійного фонду «Ейдос», що намагається якось працювати з молодими художниками, нічого й немає. Та щодо «Ейдоса» та інших майбутніх некомерційних проектів хотілося б чітко бачити межі. Скажімо, торішній конкурс: цікава доля поданих тоді робіт. Вони залишилися у власності художників чи у власників фонду? Якщо в останніх, то це не те щоб не етично, але й до доброчинності навряд чи має стосунок. Не менш цікава доля робіт майбутніх номінантів і призерів премії PinchukArtCentre. У регламенті конкурсу написано: «Претендент має письмово гарантувати PinchukArtCentre безплатну передачу зображення роботи під час конкурсу й виставки учасників шорт-аркуша». Та питання в тому, чи куплять їх для колекції PinchukArtCentre, з урахуванням ринкового чинника, чи ні? Хотілося б прояснити ситуацію, адже дуже часто те, що видається шляхетними стараннями піар-менеджерів, насправді є оманою.

Відома думка, що гранти, стипендії, премії зовсім не сприяють розвиткові мистецтва, а розбещують художників. Це неправильно. Потрібен баланс між діяльністю галерей — комерційних інституцій, з одного боку, і музеїв та фондів — з другого. Адже самим лише ринком актуальне мистецтво не регулюється. Далеко не кожен проект ринок може перетравити. Тим більше український. Ви багато знаєте українських колекціонерів інсталяцій і відео?

Нинішній комерційний режим, в якому існує український ринок, призвів до того, що десяток успішних художників — покоління зламу 80—90-х мислять як маркетологи, роблячи якісний комерційний продукт. Це теж важливо, та без експерименту й свіжої крові мистецтво розвиватися не може. І виходить, що після згортання профільних програм фонду «Вiдродження» актуальне мистецтво перестало розвиватися. Загалом, що стосується премії PinchukArtCentre, — ліпше пізно, ніж ніколи. Крім того, підтримка такого молодіжного проекту обійдеться в десятки, якщо не в сотні, разів дешевше купівлі одного твору художника-зірки. Щось на кшталт інвестиції в майбутнє. Це зовсім без іронії, економічна криза колись та закінчиться. Втім, з огляду на те, що Віктор Пінчук у своєму недавньому інтерв’ю часопису Time Out сказав про відмову від будівництва нового приміщення для музею, саме час почати хвилюватися. Хоча причина цілком поважна — музей сучасного мистецтва має бути розташований у центрі міста, а не на висілках. Шукатимуть зручну територію. Звідки їй узятися в центрі міста — ось запитання. Проте тут виникає підозра, що, можливо, готується повторний штурм «Мистецького Арсеналу». Коли це так, то охочих підносити патрони знайдеться багато. Адже те, що відбувається з цією територією останні чотири роки, навряд чи можна вважати задовільним. Утім, тема долі «Мистецького Арсеналу» заслуговує на окрему увагу.

А молодим талантам слід поквапитися. Конкурсний відбір почнеться вже 10 листопада, дед-лайн — 15 січня. Подавати роботи можна виключно в режимі on-line через сайт
www.prize.pinchukartcentre.org. Добір буде здійснюватися в два етапи. Спочатку виберуть 12 номінантів. У березні відбудеться виставка, й уже потім назвуть переможців. Конкурс проходитиме один раз на два роки.

Хто судді? Попередню селекцію проводитимуть гендиректор PinchukArtCentre Екхард Шнайдер, арт-директор Петро Дорошенко й куратор Олександр Соловйов.

У журі обіцяють зібрати серйозних фахівців світової арт-ком’юніті: художників, директорів музеїв, кураторів, критиків.

Зазначу: премія принципово відрізняється від гранта. Якщо грант дається зазвичай під конкретний проект, то премію щасливчики зможуть витрачати на свій розсуд. На зустрічі з журналістами говорилося, що премія ліпша за грант. Насправді одне іншому не заважає.

Що ж до стажування як частини премії, то це, мабуть, найбільш витратна частина. То, може, варто найвизначніших художників світу зазивати в Україну не тільки для представлення виставок, а й з освітньою метою. Річ не в тім, що в результаті буде дешевше. Відповідної освіти в Україні немає, й скоріше Дніпро потече в другий бік, ніж Худакадемія побажає стати сучасним навчальним закладом. Тому доречне запитання: а що буде, коли не набереться потрібна кількість молодих талановитих художників? Відверто кажучи, очікувати прориву в пілотному варіанті було б наївно, — замало часу. Та через два роки він цілком може статися.

Новий генеральний директор PinchukArtCentre Екхард Шнайдер налаштований лякаюче оптимістично: «Премія PinchukArtCentre має сприяти перетворенню Києва на один із найбільших культурних центрів сучасного світу, де не тільки виставляються, а й народжуються найкращі твори актуального мистецтва. Ми віримо в те, що нове покоління художників в Україні є, ми віримо в їхнє майбутнє». Втім, він працює всього три тижні і про детальне знання ситуації говорити поки що не доводиться. З іншого боку, в країні 46 млн. громадян, і не знайти 12 талановитих молодих художників, які працюють у contemporary art, було б дивно.