ПЕРЛИНИ ПО-УКРАЇНСЬКОМУ

Робити подарунки до зимових свят — наша давня й улюблена з дитинства традиція. Тим приємніший той факт, що в чиновницьких рядах її також не забуто — певне, саме тому Міністерство культури і мистецтв України вирішило влаштувати свято не лише на Майдані Незалежності, а й, так би мовити, на нашій скромній вулиці: вперше відбувся випуск презентаційної колекції дисків, присвячених культурній спадщині нашої країни. Причому автори проекту поставили перед собою масштабне завдання репрезентувати не лише сучасне українське мистецтво, а й майстрів минулого століття.

Сказати, що необхідність такого видання комп’ютерного формату назріла давно, — означає не сказати нічого. Після розвалу Союзу відомості про українських артистів за кордоном були такими уривчастими й випадковими, що на популярність, а тим більше ангажементи, розраховувати не доводилося. Що вже казати про наші музеї, які давно животіють на злиденних бюджетних подачках.

Нинішня колекція складається з чотирьох компактів, що містять тематично дібраний інформаційний матеріал, супроводжуваний ілюстраціями й музичними фрагментами, — такий собі невеликий альманах українського мистецтва.

Суто практично проект оформлений бездоганно — легкий і зрозумілий інтерфейс, укрупнені шрифти, доступний дизайн будуть зручні не лише для підкованих комп’ютерників, а й для людей старшого покоління, найчастіше мало обізнаних із сучасними технологіями.

Один із найголовніших плюсів колекції — двомовність матеріалу, спричинена необхідністю створення презентаційного комплекту європейського рівня. На жаль, масовому споживачеві ознайомитися з рідними шедеврами доведеться нескоро: цей некомерційний культурний проект здійснений за державні кошти, яких заледве вистачило на випуск навіть такого скромного тиражу. Тим більше що по суті «Перлини української культури» — швидше, енциклопедія рекламного плану, покликана не тільки розширити знання про розвиток мистецтва у нашому регіоні, а й зацікавити потенційних спонсорів, і в цьому, мабуть, основна важливість ідеї.

Трохи докладніше про самі диски: кожен із них є довідником і путівником водночас. Звісно, з картинками. На першому диску міститься інформація про музеї, заповідники, бібліотеки, пам’ятки історії та інші шедеври української архітектури з фотографіями, адресами й контактними телефонами. Мабуть, не дивно, що майже на всіх чотирьох дисках Київ представлений найповніше, — причина очевидна, хоча й дуже сумна: більшість провінційних музеїв позбавлена можливості надати матеріали відповідного рівня, а багато провідних українських артистів просто не мають якісних записів, у театрах — за відсутності повних архівних даних, та ж сама ситуація.

Другий диск — образотворче мистецтво — вразив найбільше: зібрання українських ікон від Х століття до наших днів, картинна галерея вітчизняних авторів, чудова і своєрідна скульптура, народні промисли. Тут не втримаюся від панегірика можливостям комп’ютерного дизайну — якість матеріалу перевершила мої скромні сподівання, при цьому вдало дібрано й музичний супровід експозиції, яку зручно переглядати в режимі слайд-шоу.

Антологією сучасного музичного виконавського мистецтва й академічної музики став третій диск, що зібрав воєдино майстрів української сцени різних поколінь. Саме тут особливо помітна відсутність інформації про багатьох талановитих виконавців, безумовно, гідних репрезентувати Україну на світовому рівні. Цілком очевидно, що для справжнього таланту замало регіонального визнання. Але, через недорозвинене вітчизняне поняття меценатства, яке досі базується на тривіальному «що я з цього матиму?», участь у міжнародному проекті стає шансом витягнути щасливий квиток на зарубіжну сцену.

Народну музику представляє четвертий диск, на якому шанувальники народних інструментів зустрінуться з улюбленими виконавцями й диригентами, зокрема В.Гуцалом, що брав участь у створенні колекції.

Важко сказати, скільки неоціненного матеріалу було втрачено через бюрократичну халатність і матеріальну безвихідь, що запанувала не лише в «храмах мистецтва», а й у душах людей. Саме тому можна тільки позаздрити ентузіазмові людей, котрі взяли на себе титанічну працю зі збирання, сортування та хронологічного добору великого столітнього матеріалу і виконали щонайтрудомісткіше завдання, а саме — вишукали кошти на ту сферу людської діяльності, яка досі є найбільш залежною матеріально та найбільш уразливою у своєму високому становищі мистецтва обраних, — на культуру.

До авторської групи ввійшли доктор історичних наук Л.Новохатько, директор Міжнародного агентства «Україна-Арт» С.Іваненкова, народні артисти України В.Лукашов й улюблений у публіки диригент І.Гамкало, а також президент асоціації артгалерей України В.Хаматов та керівник фірми «Інфо-диск» І.Чигарьов, який випустив презентаційну колекцію.

Ця перша спроба зібрати воєдино розрізнені й розкидані по регіонах дані про багатющу творчу спадщину нашої країни — несміливий старт на орбіту, на якій уже давно обертаються світові велетні, чий культурний потенціал постійно затребуваний і є дохідною індустрією. У проектах на найближче майбутнє — створення інтернет-порталу української культури, доступного будь-якому користувачеві Всесвітньої мережі. А це означає, що інтерес до нашої спадщини може прокинутися не лише в української діаспори, інформаційно відірваної від України, а й у меценатів, імпресаріо та, що досить важливо, у студентів, які дедалі частіше отримують відомості і знання через монітори комп’ютерів.

Як завжди, є свої мінуси й недогляди, головний із яких — недоступність цієї колекції: поки що її планується розповсюдити серед посольств, бібліотек і навчальних закладів країни. Але якщо після прочитання статті вам захочеться скласти власну думку — це означатиме, що першого успіху творці домоглися й перебувати в забутті українському мистецтву залишилося недовго. Хотілося б...