ПЕНЗЕЛЬ І РІЗЕЦЬ

Лаконічний довідник «Міста України» нічим особливим не наділяє прикарпатський Калуш: населення близько 70 тисяч — таких в Україні за півсотню, перша писемна згадка у 1240 році, — є в Івано-Франківщині міста давніші, приріст населення за часи незалежності — 2,7 відсотка — все ж непогано, хоч і не рекорд. Як і скрізь, люди шукають місце під сонцем, заробляють на хліб насущний, хтось кляне долю і опускає руки, інший вірить у свій талант і «лупає» скалу.

Михайло та Орест Костіви не вперше в Києві. Батько — скульптор, син — живописець. Нещодавно виставка проходила у Великому залі спілки художників — тепер свої експозиційні зали надав Фонд сприяння розвитку мистецтва. Добре організована експозиція дає уявлення про те, що пензель сина вчився у різця батька. Пластичні форми дерев’яних скульптур Михайла Костіва — ніби жителі тієї ж планети, яку зображує на своїх полотнах Орест. Але дозволю собі припустити, що молодий живописець теж впливає на зрілого скульптора. Цей симбіоз і боротьба ідей — цілком логічні й проходять на території однієї майстерні. У скульптурах Михайла Костіва «Жінка», «Спогад», «Двоє» присутні лише добро і гармонія, в єдиній на виставці тонованій у чорне роботі «Україна-1933» — глибокий трагізм.

Те, що в роботах Ореста Костіва не раз повторюється слово «сон», — не випадковість. У реальному матеріальному світі не побачити життя, яке вирує на полотнах художника. Але до беззмістовного сюрреалізму чи абстракціонізму його роботи не хочеться зараховувати. У багатьох творах історія, міф, добро і зло, мить, вічність відчуваються дуже яскраво. У розмові з Орестом я дізнався, що половину із сотень своїх картин, які перебувають у приватних колекціях по всьому світу, він просто подарував нинішнім власникам. Я гадаю, що він подарував би їх усі, якби наш недосконалий світ не змушував митців витрачати неймовірні кошти на фарби, пензлі, рами, каталоги, оренди майстерень та залів. Можна вважати, що такий вид творчих істот, які називалися «бідні художники», вже не існує. Правда, ця дивна каста людей усе ж таки ніколи не буде мільйонерами, і зовсім не тому, що не зароблять цих грошей, просто вони моментально вкладуть їх у свої знаряддя праці, щоб, скільки подужають, ділитись із людством всесвітом своєї душі.

Наступної весни Костів-старший та Костів-молодший планують нову виставку в Києві.