Печеня Прометея

Звісно, ми добре пам’ятаємо, чим уславився Прометей - шляхетним викраденням вогню з обителі богів на горі Олімп. Але навіщо людям здалося те полум’я? Живуть же міріади хребетних, безхребетних та хлорофілових без кресала, сірників та запальничок, цілком задовольняючись промінням Сонця. Якщо погортати сторінки міфічного трилера, то стане зрозуміло, що домінуючою складовою подвигу Прометея є гастрономія. А конкретно - повернення людству права й можливості смажити м’ясо. Вогнем люди користувалися задовго до народження Прометея. Куховарські успіхи простих смертних приохотили й небожителів до смачної печені, яку їм запікали з м’яса принесених у жертву биків. Боги геть втратили почуття міри й почали вимагати дедалі більших поставок свіжини. Результатом нерозумної олімпійської політики у тваринницькій галузі стала ситуація, добре відома з наших недавніх брежнєвських часів: на полицях крамниць - кістки для народного споживання, у райкомах та обкомах - спецпайки з найліпшої вирізки. Суспільство давньої Еллади охопили голодні бунти. Отут і вигулькнув Прометей з революційною, майже якобінською, ідеєю: «М’ясо - народу! Кістки - богам!». Таке гасло прості елліни сприйняли з ентузіазмом. А щоб підсліпуваті й вічно п’яні боги не помітили хитрої підміни, купу хрящів і костомах на жертовнику накрили волячою шкурою, густо змащеною лоєм. І знову зашкварчали на решітках, рожнах та пательнях шашлики, шніцелі, антрекоти, кебаби та інша запашна й поживна смакота! Божественні аромати від грецьких багать хутко донеслися до зубожілої трапезної Зевса - обман відкрився. Помста за калорійну диспропорцію була швидкою і радикальною - вогонь у людей конфіскували. Настала доба тотального вегетаріанства: обивателі з року в рік хрумали безпечні, але обридлі іспанські тепличні огірки, бігали за клуню, зіпсувавши шлунок прілою німецькою соєю. Занепад, безперечно, вдарив і по ресторанно-туристичному бізнесу. Мабуть, якийсь відсоток у цій прибутковій справі перепадав і Прометею, бо він пішов на великий ризик - потайки, майже з-під носа Зевса, витягнув жарину і, приховавши її в очеретині, переправив людям. Більше боги вогню в землян не забирали, але Прометея покарали жорстоко - прикували на багато тисячоліть до скелі на Кавказі. Сподіваючись, напевно, що запах баранини на шампурі додасть особливої нестерпності тортурам…

Уже метрів за п’ятсот до місця проведення п’ятого фестивалю кулінарного мистецтва «Барбекю 2011» можна було заплющувати очі й послуговуватися лише нюхом та слухом - димок, просякнутий чудовими ароматами, і дзвінкий гамір уболівальників безпомилково виводили на територію Київського національного торговельно-економічного університету. Змагання в розпалі - палають очі конкурсантів, іскрять жарини на мангалах. Зустрічаю юні обличчя, які запам’яталися ще з торішнього конкурсу, - студентів знову штовхає в кулінарний бій здоровий амбітний потяг до лаврового листя не лише у шпигованій свинині, а й у вінку тріумфатора-лауреата. Їм непросто чаклувати з компонентами наїдків - командам зі спеціалізованих навчальних закладів і факультетів Харкова, Вінниці, Києва, Ужгорода та інших міст України протистоять залоги професіоналів-викладачів. Я людина далека від будь-якої містики, відьмацтва та віри в надприродні сили, але переконаний, що злостива заздрісна жінка здатна флюїдами своєї мізантропії вмить перетворити на кислі помиї борщі цілого мікрорайону. Мабуть, тому в українській народній традиції весільний коровай дозволялося місити й випікати лише заміжній молодиці, в якої спокій та злагода в сім’ї. Отож якщо вам представляють кухаря з багаторічним професійним стажем, будьте певні - людина це добросерда, лагідна й веселої вдачі. Творча складова, як і в будь-якому високому мистецтві, теж обов’язкова. Тому до складу журі фестивалю «Барбекю 2011» декан факультету ресторанно-готельного бізнесу, президент асоціації кулінарів України Михайло Пересічний долучив багаторазових переможців престижних міжнародних кулінарних конкурсів Ігоря Грищенка і В’ячеслава Грибова. Нелегка справа провести дегустацію такого розмаїття витворів конкурсантів - я, мабуть, не стримав би свого апетиту і не обмежився б лише тестуванням крихітних шматочків. Але ж оцінювали справжні професіонали, здатні стримати лукуллівські інстинкти. Фініш! Віншування. Дипломи. Медалі. Коштовні призи. Якщо не помиляюся, перемогли всі!

Можливо, серед гостей фестивалю був і сам Прометей, адже Геракл уже давно звільнив його з кавказького полону. Якщо античний герой відвідав це дійство, то, без сумніву, скуштував і смачної конкурсної печені. І залишився цілком задоволений - він недарма здобув вогонь для людей!