"Освоєна цілина" Маланки

Обряди Маланки з неповторними театральними постановками, колоритними персонажами релігійної та сучасної історії, які щороку демонструються в селах Горошова та Устя на Тернопіллі, вже відомі в усій Україні та за її межами (див. статтю "Самовиживання Маланки", DT.UA №2 за 2018 рік). Але, виявляється, навіть без ефектних карнавальних шоу, велетенських декорацій і коштовних костюмів акторів це дійство може бути цікавим для глядачів і туристів. Бо воно заворожує знанням народних традицій, щирістю, безпосередністю, ну і, звісно ж, багатющою творчою фантазією організаторів та виконавців.

Отож у вечір на Василя, перед старим (за григоріанським календарем) Новим роком, чимало люду у наддністрянських селах - від школярів до поважних чоловіків - виймають зі сховку старовинний одяг, надівають маски і йдуть від хати до хати зі своєю "переберією" вітати господарів. Вони вірять, що власною магією - позитивними думками і побажаннями - прикличуть добро і достаток в чужу оселю і відженуть від неї злих духів та всяку нечисть.

Фольклорний колектив із села Поділля

У цій місцевості обряд Маланки народився, можна сказати, у надрах народу. І його не могла заборонити жодна влада. Про це глядачам і туристам нагадує фольклорний колектив з села Шутроминці, який органічно включив в обряд Маланки представника радянських органів держбезпеки. Хоч як людина в погонах намагається розігнати акторів, але Маланка щоразу перемагає і проганяє "стража порядку".

Нині обряд Маланки на півдні Тернопілля творять як фольклорні колективи будинків культури, загальноосвітніх шкіл, так і спонтанні гурти парубків і дівчат. 14 січня самодіяльні артисти з багатьох сіл Заліщицького району з'їжджаються до села Синьків на фестиваль Маланки, точніше - "На гостину до Маланки".

Мабуть, неймовірно зрадів би засновник Синькова козак Синько або, за іншою версією, волиняк Синько (який утік від пана, оселився в цьому селі і дав йому назву), якби побачив таку велику кількість учасників кожного обрядодійства - і дорослих, і дітей. Найстаріша учасниця народного фольклорно-обрядового колективу "Синьківчанка" Катерина Оробко розповіла мені, що їхня Маланка "створена" на основі народних традицій, проте їй не чужа сучасна театралізація. А головні персонажі - ряджений хлопець, перевдягнений Маланкою, та лінивий, ні до чого не здатний парубок Стецько, який претендує на її серце, але натомість отримує гарбуза. До речі, Маланку в цьому селі обирають з найвродливіших і найбільш чемних парубків, яких поважають у товаристві. І щороку ця роль дістається іншому хлопцеві. Тож, як видно, незіпсованої молоді над Дністром не бракує.

Маланка з села Шутроминці Наталя Дутчак

В усіх обрядодійствах Маланки, продемонстрованих на фестивалі в Синькові, чи не найстійкішим від усіх життєвих катаклізмів залишається коза, яка з дохристиянських часів віщує господареві добрий врожай і є його символом. Досхочу находившись по хатах, вона падає непритомною, проте ніяка сила не може зробити свійській тварині капут. Її не може звести зі світу жодна медична реформа по-українськи, що показали глядачам учасники фольклорного колективу з села Поділля й учні Заліщицької загальноосвітньої спеціалізованої школи 1–3 ступенів імені Осипа Маковея. Цей народний персонаж неодмінно оживає - як знамення того, що в господаря буде добрий урожай, а в Україні - понад тривідсоткове економічне зростання.