Самовиживання Маланки

У Щедрий вечір, 13 січня, перед старим Новим роком, в оселі українців приходить Маланка. І хоча це дійство майже випало з нашого обрядового календаря, в деяких місцевостях України воно збереглося у традиційних формах і неабияк приваблює туристів.

У наддністрянських селах Тернопілля з ранньої весни до пізньої осені люди тяжко працюють, вирощуючи овочі - помідори, огірки, перець. А в зимові місяці заявляє про себе природна потреба - відпочити, відірватися на повну. Непогані заробітки, підкріплені творчим мисленням та багатою фантазією, дають місцевим мешканцям можливість організувати карнавальне дійство з дорогими костюмами та оригінальними декораціями. Щонайкращим приводом повеселитися й показати свій творчий потенціал стало святкування Маланки.

Роман Якель, DT.UA

На щастя, народний і релігійний обряд Маланки нині побутує в різних етнографічних регіонах - від Закарпаття до Київщини. Та головно наголошують на постаті Маланки саме у подільській частині Тернопільщині й на Буковині.

У селі Устя, що в Борщівському районі на Тернопіллі, творення образу Маланки походить від традицій весілля. У давнину, коли молодий приходив забирати молоду до своєї хати, її перемотували тканиною (звідси й приповідка: вили, вили, поки всю молоду не покрили). Маланка в цьому селі уособлювала заміжню жінку, яка разом з іншим персонажем - дівкою - ходила по селу вітати чи не кожну родину зі старим Новим роком та різдвяними святами. Маланка танцювала (по-місцевому - "плясала") з усіма, а дівка - лише з неодруженими хлопцями. "До хати господаря у давні часи заходив увесь обрядовий колектив. Окрім Маланки з дівкою, були дід із бабою, жид із жидівкою, циган, а всяка нечисть - чорти, відьми - робила збитки (бешкетувала. - Авт.), - розповідає корінна мешканка Устя Марія Романюк. - Чорти любили красти хліб, калачі, кендюхи, які лежали в хаті на полиці. У радянські атеїстичні часи святкування Маланки влада забороняла. А коли розпадався Радянський Союз, цей обряд відновили…"

Ролі Маланки і дівки традиційно виконують хлопці. Втілитися в головний образ - дуже велика честь для парубка, адже треба багато чого навчитися. У селі Устя відповідальна місія дістається в результаті гострої конкуренції між хлопцями. Олександр Буряк - цьогорічна Меланка -- успадкував цю роль від батька, який свого часу маланкував у сусідньому селі Горошовій. Він навчав сина, як має поводитися Маланка, що має робити, проводив майстер-клас із танцю. Але часи внесли істотні корективи в обряд Маланки. Нині Маланка в Усті майже не ходить по селу - вона виступає на сцені Будинку культури, щоб якомога більше місцевих мешканців та гостей побачило цей обряд. Стривайте, він уже переріс рамки сільської події. Адже побачити дійство Маланки разом із вертепом, що не втратив популярності в цій місцевості, а також оглянути військові і поліційні об'єкти, сконструйовані в пародійному стилі, приїжджають туристи з усього Тернопілля.

Роман Якель, DT.UA

З діда-прадіда святкували Маланку і в сусідньому селі Горошова. Мабуть, варто погодитися з краєзнавцями, які переконують: їхня героїня не в'яже коріння від римської великомучениці, страдниці за віру Христову - Меланії, день народження якої православні християни відзначають 13 січня. Родоначальницею своєї Маланки горошовці вважають, швидше за все, язичницьку богиню давніх українців Макош - покровительку жіноцтва і родючості природи. Тому й не дивно, що Маланка в Горошовій традиційно має виразно українське обличчя. Насамперед, у її одязі поєднані старовинні й сучасні елементи. Яскравий приклад: в однієї з двох цьогорічних Маланок - Руслана Яремія - сучасну блузку, гаптовану бісером (цією складною й дорогою технікою вишивки село Горошова славиться в усій Україні!), гармонійно доповнює фартух, взятий із бабусиної скрині. Тутешню Маланку супроводжують два гетьмани, з якими вона має обійти оселі, де живуть незаміжні дівчата. В селі зберігся давній звичай: на Водохреща в церкві Маланку занурюють головою у воду, адже вірять, що освячена вода очищає від гріхів.

Роман Якель, DT.UA

Горошовські артисти завжди оригінально реагували на українські та міжнародні події. Увечері 13 січня глядачі в різні роки тут змогли побачити постаті Леніна, Сталіна, Горбачова, Усами бін Ладена, Кучми, Януковича, Путіна, популярних співаків та акторів. На жаль, останніми роками політичні діячі залишили місцевий театральний світ. Натомість під старий (український) Новий рік 2018-го в Горошовій з'явилися не менш колоритні сценічні композиції. Наприклад, у село навідалися на яхті арабські шейхи, які привезли золото для порятунку України. Завітали сюди і бременські музиканти. Горошову стала оберігати власна поліція на довжелезному лімузині. А бутафорні собаки мовби приїхали нагадати: Україна входить у 2018 рік, який, за китайським календарем, є роком Собаки.

Роман Якель, DT.UA

Староста села Устя Марія Тимків розповідає, що в ентузіастів нуртує ідея створити одну фестивальну Маланку з участю всіх сіл Мельнице-Подільської об'єднаної громади, куди увійшли здавна маланкуючі села Устя та Горошова. Але сумнівно, що ця ініціатива знайде відгук у влади. Адже ще на початку 2000-х років свято Маланки в Грошовій з року в рік мало стати міжнародним. Його відвідували гості з Польщі, Словаччини і навіть Канади, які виявляли бажання привозити в село свої обряди новорічно-різдвяного циклу і художні колективи. Та поступово обласна влада, не кажучи вже про центральну, до таких ініціатив збайдужіла. Нинішні можновладці теж ніби забули, що Маланка у Горошовій - популярний мистецький і туристичний бренд. Бо чому ж тоді ніхто з керівництва облдержадміністрації і облради не удостоїв своєю присутністю цьогорічне святкування у згаданих двох селах? Нехай цей обряд розвивається як знає?