«ОСКАР» ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ВИДАВЦЯ

Хто відіграє головну роль у процесі створення книги? Даремно дехто гадає, що автор. Лише наївний вірить, що в кінопроцесі головний — режисер. Мистецтво мистецтвом, але хтось повинен звалити на себе і суто матеріальну складову проекту, і відповідальність, і неминучий ризик. У кіно це продюсер. А в книжковій справі, зрозуміло, видавець.

Роз’ясненням цього далеко не для всіх очевидного моменту і відкрили телеведучі Юрій Макаров і Сергій Набока церемонію вручення нагород лауреатам третьої Всеукраїнської акції «Книжка року». Як уже писало «ДТ», вітчизняних видавців третій рік заохочує Центр рейтингових досліджень «Еліт-Профі», очолюваний Костянтином Родиком, разом із газетою «Книжник-ревю». Протягом року видавництва надсилають до редакції газети свої нові книги, що вносяться в рейтингові списки, які потім розсилаються членам журі — письменникам, літературним критикам, культурологам і журналістам. Цього року з 541 книги вибирали 21 — по три у семи номінаціях.

Церемонія нагородження, як пояснили ведучі, рівнялася на «Оскара» — і де в чому майже його наздогнала. Престижна сцена великого залу столичного Українського дому, на яку для вручення пірамідок-«оскарів» піднімалися літературні знаменитості — «антинародний поет» Олександр Ірванець, шевченківський лауреат Ігор Римарук, фантастична Марина Дяченко та інші. Інтрига білих конвертів з іменами номінантів. А в проміжках — видовище, створене двома сюрреалістичного вигляду танцюристами — група «Кінетик-Театр». Після кожного танцю на сцені залишалися купи пом’ятих паперових шпалер, через які з трудом переступали щасливі лауреати.

Дуже органічною репризою прозвучав діалог Набоки і Макарова: «Глянь, скільки макулатури наробили!» — «Принаймні менше, аніж наші видавництва...»

Втім, постараюся утриматися від оцінок як на адресу книг-лауреатів, так і самого рейтингу, який — у всякому разі, торік — постійно обвинувачували в суб’єктивності і тенденційності. Аналогічних акцій в Україні поки не спостерігається, і це головний аргумент на користь «Книжки року».

Перед роздачею власне «пірамід» було вручено кілька нагород поза рамками акції, але теж за нелегку видавничу працю. Зокрема, Лесь Танюк від імені парламентського комітету з питань культури та духовності нагородив столичні «Основи» за шевченківський «Кобзар». Центр рейтингових досліджень «Еліт-Профі» заснував приз за кращий книжковий проект року — ним став «УСЕ для школи» львівського Форуму видавців. Вручили і приз читацьких симпатій «Vox populi» — за результатами опитування на книжкових ринках перемогло харківське «Фоліо» із романом Павла Загребельного «Я, Богдан».

Однак особливе пожвавлення в залі викликав намір посольства Російської Федерації в Україні відзначити найкраще видання року російською мовою. Під поодинокі лементи з гальорки «Ганьба!» у числі кращих було названо і збірник «100 поэтов о Киеве» — спільний проект журналу «Райдуга» і «ДТ». А книгою року росіяни назвали словник С.Аверинцева «Софія-Логос», київське видавництво «Дух і літера». Видавець Л.Фінберг заспокоїв незадоволених, пообіцявши випустити «Софію-Логос» і українською мовою.

До речі, саме за цей словник «Дух і літера» одержало і «піраміду» в номінації енциклопедичної та довідкової літератури «Енциклопедія». На другому і третьому місцях — «Великий тлумачний словник сучасної української мови» ірпінського ВТО «Перун» і чотиритомник видавництва «Фоліо» під назвою «Українська громадська група сприянню виконання Гельсінських угод. Особистості. Документи і матеріали».

Однак про все по порядку. У першій із семи номінацій нинішньої «Книжки року» — «Вершини» — оцінювалася українська і зарубіжна класична література та філософія. Перекладна класика до вершин рейтингу не добралася, зате в наявності тріумф дисидентської епістоляристики: переможець — «Листи» Надії Суровцевої, київське видавництво імені Олени Теліги, на другій позиції — «Листи до сина» Василя Стуса, «Лілея-НВ», Івано-Франківськ. Третій лауреат — столична «Наукова думка» за перший том дванадцятитомника Тараса Шевченка.

Уже в наступній номінації визначився «герой дня» і безумовний лідер акції. Втім, героїв було двоє: видавці зі схожими прізвищами Мацкевич і Малкович по-чесному поділили між собою українську читаючу аудиторію.

Львівська «Кальварія» (нещодавно вона перебралася до Києва), очолювана Петром Мацкевичем, повністю накрила відразу дві номінації: «Красне письменство» — сучасна вітчизняна і перекладна проза, популярна література і есеїстика; і «Голос душі» — сучасна українська і перекладна поезія. «Кальварія» перемогла з книгами вітчизняних авторів, більш-менш розкручених у пресі. Лауреати в прозі — п’ятикнижжя під спільною назвою «Дефіляди» Василя Кожелянка і роман Євгенії Кононенко «Імітація», а «піраміду» заробила книга-щоденник Костянтина Москальця «Келія чайної троянди. 1989—1999». У поезії на третьому місці — збірки «Ковчег-2» (Мойсей Фішбейн, Петро Мідянка, Василь Сагайдак і Назар Федорак) і «Ковчег-3» (Іван Андрусяк, Станіслав Вишенський, Олександр Ірванець і Костянтин Москалець). На другій позиції «Золото інків» Тараса Федюка. Лідерство в номінації «Кальварії» принесла збірка харків’янина Сергія Жадана «Балади про війну і відбудову».

Якщо Петро Мацкевич забезпечує книгами дорослих, то Іван Малкович — директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — абсолютний монополіст у номінації «Дитяче свято», літератури для дітей. Тут, до речі, є і чимало перекладів на українську класичних закордонних казок. Вийшовши на сцену по «піраміду», пан Малкович пробув там довше від усіх, зачитуючи листи від вдячних читачів і їхніх батьків. Перемогу «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ» принесли «Аліса в країні чудес» Люіса Керролла, проект «Міні-диво» — серія книжок маленького формату: у їхньому числі міні-варіація гучної андерсенівської «Снігової королеви», «Літаючий капелюх» Марини і Сергія Дяченків, «Хатка, яку збудував Джек» й інші, а також «Вінні-Пух» Алана Мілна.

У номінації «Обрії», що охоплює широкий спектр гуманітаристики та наукової есеїстики, перемогло київське видавництво «Критика» із «Російськими історичними міфами» Едварда Кінана; інші лауреати — харківське «Фоліо» із двотомником Юрія Шевельова «Я — мене, мені.. (і довкруги)» і столична «Наукова думка» із першим томом «Історії культури давнього населення України» у п’яти томах.

І, нарешті, в останній номінації під назвою «Світ мистецтва» оцінювалися художні альбоми, мистецтвознавчі, етнографічні й туристичні видання. Тут у числі лауреатів київське видавництво «АртЕк» із книгою «Поетичне кіно: заборонена школа» і львівська «Піраміда» із книгою Юрія Винничука «Кнайпи Львова». А лідер — книга Леся Курбаса «Філософія театру», видана столичними «Основами».

Саме ця книга, не дуже давно рецензована «ДТ», лідирувала й в абсолютному рейтингу центру «Еліт-Профі». Але — на жаль! — ніхто з членів журі не назвав її «Книжкою року». Та й узагалі, переважна більшість експертів зійшлися на думці, що жодна з книг, виданих 2001 року, не гідна настільки високого звання. Що вдієш — Гран-прі цього разу не дістався нікому. Джек-пот, панове!