Осінні вогні вже горять!

У Криму завершився XIV Всеукраїнський конкурс професійних читців імені Лесі Українки. У цьому престижному театрально-літературному форумі брали участь молоді творчі посланці з різних міст України — Ялти, Дніпропетровська, Луганська, Вінниці, Харкова, Одеси, Львова, Києва… Але справжнім відкриттям «Лесиних читань» стала представниця Івано-Франківська — молода актриса Олеся Пасічняк цього року спалахнула помітним осіннім «вогнем» на ялтинському узбережжі.

Конкурс заснований Національною спілкою театральних діячів України ще 1996-го — до 125-річчя з дня народження Лесі Українки. Брати участь у ньому може молодь: актори театрів і студенти профільних інститутів культури і мистецтв. Встановлено нагороди: Гран-прі, перша, друга і третя премії (грошові призи відповідно 1000, 800, 600, 400 грн. плюс дипломи лауреатів).

Рік нинішній — символічно ювілейний: 120 років тому Леся Українка разом з мамою, письменницею Оленою Пчілкою, побувала в цих місцях (1890-й).

Загалом Леся Українка взагалі провела в Ялті два роки свого життя. Ялту вибирала сама. «В інших містах не хочу, — писала в одному з листів, — це вперше, коли охоче їду на лікування...».

У результаті цих подорожей поетеса створила цикл «Кримські спогади», що увійшов до збірки «На крилах пісень».

…XIV конкурс читців проходив у два тури. У день перший лунала поезія Лесі. В другий — твори української класики. Тринадцятьох конкурсантів оцінювало журі, у складі якого були Євген Драпятий (заступник мера Ялти), Світлана Кочерга (завідувач Музею Лесі Українки), Кирило Боровський (керівник камерного ансамблю Ялтинського відділення РО «Кримська філармонія»), Ярослав Гранко (заступник голови НСТД України).

Голова журі Данило Поштарук (актор, режисер, директор Волинського академічного лялькового театру) розповів «ДТ»:

— Я сам з Волині, з Лесиного краю, і ми там постійно проводимо заходи, присвячені поетесі, — ділиться пан Поштарук. — Те, що конкурс читців проходить уже чотирнадцятий раз у Ялті, просто чудово! Сюди приїжджає краща театральна молодь з усієї України. Уявіть, де Луганськ, а де Івано-Франківськ? Виходить, через усю Україну чуємо Лесине слово. Ту глибоку її філософію, яку, можливо, до кінця так і не розкрили... Ми побачили окремі моноспектаклі за творами Лесі Українки... Чи були суперечки з приводу переможців? Зовсім трошки. Але актриса, яка отримала Гран-прі цього конкурсу, була поза конкуренцією — це Олеся Пасічняк.

Майстерність молодої актриси очевидна. У першому турі вона читала композицію за творами Лесі Українки «Прощання з юністю». Олеся словами автора говорила: «Прощай, Волинь! Прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, немов од дерева одірваний листочок… І мчить залізний велетень мене…».

А в другому турі вона постала в образі баби Юстини: це вже Марія Матіос, уривок з її «Нації» — «Не плачте за мною ніколи». Тут виконавиця виступає провидицею, яка розмірковує про життя і смерть.

Олеся признавалася, що перед виступом хвилювалася... Мовляв, як сприйме російськомовна публіка текст, де багато буковинських діалектів? Виходить, ніяких мовних перешкод не існує, коли є справжня творчість.

Сама Олеся родом з села Добротів Надвірнянського району що на Івано-Франківщині. Вчилася в Івано-Франківському інституті мистецтв на курсі заслуженого артиста України Мирослава Держипольського. Так вийшло, що коли вона закінчувала навчання, її викладач став директором театру, і вісьмох молодих артистів було зараховано в трупу. І Олеся Пасічняк уже третій сезон працює в Івано-Франківському драматичному театрі ім. І.Франка. Крім «Нації», вона задіяна і в «Солодкій Дарусі», «Наталці Полтавці», «Дуже простій історії», різних дитячих спектаклях. У актриси дивовижно гарний мелодійний вокал. Публіка його оцінила.

— Я ніколи не брала уроків вокалу, — розповідає Олеся Пасічняк «ДТ». —Сподіваюся, голос мені поставив сам Господь Бог. Тому що співала три роки в церковному хорі у себе на батьківщині в невеличкому селі разом із бабусями, які, звичайно, не знали музичної грамоти. Потім планувала вступати на естрадний спів. Але в Івано-Франківську такого факультету не було. Бажання ж співати не зникало! І тоді я зрозуміла: можна поєднувати театр із вокалом... Поки що це вдається.

Олеся признається, що не сподівалася опинитися серед переможців на цьому ялтинському конкурсі. Адже конкурсанти були сильні... І ще каже, що після спектаклів за творами Матіос її світогляд помітно змінився...

— Я не перевтілююся в бабцю Юстину, я просто вірю в те, що кажу, — продовжує Олеся. — У мене вже є одна «діалектна» роль у «Солодкій Дарусі». І спочатку не хотіла повторюватися, тобто грати на діалекті... Але потім перечитала текст і зрозуміла: можу зробити цю героїню не схожою на першу... Тобто промовляти ніби вустами предків. І, повірте, після того як зіграла бабцю Юстину, дивлюся на світ зовсім інакше — у свої 25. Неначе вже побувала... «там».

Ще виявилося, що актриса — вперше в житті в Криму. І вперше побачила Кримські гори. Її вразив теплий прийом і відсутність нетерпимості до західноукраїнської вимови, буковинської теми.

***

Що ж до інших призових місць, то вони розподілилися так... Перша премія в Ганни Марусяк, актриси Львівського національного театру ім. М.Заньковецької. Вона читала уривок з поеми «Одержима». У Ганни яскрава зовнішність, але в манері переважає певна ексцентричність, навіть екзальтованість. Вибір матеріалу в другому турі — «Лист незнайомки» Стефана Цвейга. Актриса органічно передає почуття своєї героїні... І мороз по шкірі пробігає від раз у раз повторюваної фрази: «Моя дитина померла...».

Друге місце журі віддало студентці Харківського університету мистецтв ім. І.Котляревського Аллі Абрамовій. Дівчина родом з Ялти, грає в народному театрі при Музеї Лесі Українки «Сім муз». На конкурсі читала вірш Лесі Українки «Королівна». А в другому турі — «Голос Едіт Піаф» Миколи Бажана.

Третє місце посів Дмитро Обєдніков — студент Харківського університету мистецтв ім. І.Котляревського (монолог Елеазара з твору Лесі Українки «Вавилонський полон» і «Моцарт і Сальєрі» Пушкіна в перекладі Миколи Бажана).

А спеціальним призом журі нагороджено Наталю Шолом, актрису Вінницького обласного драматичного театру ім. М.Садовського.

Для багатьох вдалим був і виступ Дарії Ільвовської. Вона читала композицію з листів і поезій Лесі Українки. Дарія — студентка Національного університету ім. Карпенка-Карого. Їй справді вдалося передати дух юної Лесі, її надії і мрії, багатьом з яких здійснитися не судилося...

***

Слід зауважити, що Лесині читання — вже як певний «базис» для подальшої популяризації творчості поетеси на кримській землі. Причому цьому конкурсу великою мірою пощастило: заступник ялтинського мера Євген Драпятий повідомив, що Мінкульт саме в ці дні виділив гроші на проведення майбутнього фестивалю «Лесина осінь»...

А отже, слово Лесі і надалі звучатиме в Ялті. «…І слово уста мої німії оживило, і я вчинила диво… Я збагнула, що забуття не суджено мені». Це ніби каже не героїня «Лісової пісні» Мавка, а поетеса про себе.

XIV Всеукраїнський конкурс професійних читців імені Лесі Українки відбувся за підтримки генерального партнера — ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна».