ОРДЕН ГЛИБОКОГО ЧИТАННЯ

Чому потрібно купувати книжки... У важкий для більшості з нас час турбот і тривог, попросту кажучи, час виживання (і, не в останню чергу, з розуму), час, коли гроші нібито вирішують все, просто необхідно — життєво необхідно — купувати книжки... Зауважте, я не кажу читати. Та «є не одна публіка, а багато», і зараз я немов звертаюся до публіки, що читає, — і не тільки, точніше, не стільки, яка читає по роботі чи для розваги. Мій погляд прикутий до аудиторії, яка розуміє вічну цінність пустопорожнього читання, розуміє, що «оtium — uber alles (vale Valla)», тобто до вас, до освічених дилетантів епохи трохи спізнілого капіталізму...

Спробую пояснити.

Читання — тендітна річ: ти не можеш ось так просто взяти будь-яку хорошу книжку й спокійно почати її читати з першої сторінки. Зауважте — хорошу книжку, а не будь-якого попсового тимчасового правителя. Я кажу про речі сильні й часто складні, непрості для читання — про Альфреда Жаррі з його «Суперсамцем», Гертруду Стайн з її безсмертним — «я є я тому, що моя собачка мене знає...», і навіть про книжки, що легко читаються, — скажімо, біографії Оскара Уайльда, блискуче написаної Річардом Елманном.

Усім відомо, що книжки читають під настрій, точніше, в певному стані душі, а людина, власне кажучи, і є настрій. А яка вона, душа людини при цьому капіталізмі? Напевно, неспокійна. І вона нездатна читати все, що завгодно, і коли завгодно. Ви не можете, якщо ви саме така людина — тобто людина тендітної читацької організації (повірте, ви саме такий читач, навіть якщо ви себе ще не розпізнали як такого дохлого жовтця), просто взяти в друга почитати книжку на вечір або на тиждень і повернути прочитаною до призначеного терміну. Чи взагалі не повернути. Чи піти в бібліотеку. Погодьтеся, читати в бібліотеці — це просто свинство, у сенсі колективного процесу читання як стадності цього процесу. А як же щодо почухати собі живіт чи закричати у жаху: «Боже!.. Яка річ! Я ж міг прочитати її ще тисячу років тому!» Адже всі ми — орден делоських нирців, тобто шанувальників глибокого читання, навіть якщо ще не знаємо цього, потай від самих себе шукаємо книжку, яка могла б перевернути все наше життя...

Мораль проста: хороші сильні книжки не читаються на замовлення... Навіть, якщо воно йде від нас самих. Книжкам, читанню — як і породистим тваринам для злучки — потрібний певний час і стан душі. А деяким книжкам і поготів: сьогодні ще рано, завтра вже пізно — я лише хочу підкреслити необхідність «психічної» схильності до читання, налаштовуваності, так би мовити, душі...

Книжки мають бути вдома, поруч із тобою. Тому ми просто приречені купувати книжки. Приречені заставляти ними весь наявний вільний простір, щоб зачаїтися і спокійно очікувати того моменту, коли через рік-другий, коли ви забудете, що у вас є цей примірник, раптом відшукаєте його в купі вже трохи запилених книжок, відчуєте легке хвилювання, сядете в крісло, під зручний жовтуватий колір вашого улюбленого торшера й повністю загубитеся в солодкій тиші величного уважного читання. І після кількох годин, що заворожують, скажете собі: «Боже мій! Адже я, мабуть, міг навіть не довідатися про існування цієї книжки...»

Хто не набув — хай набуде...

«Купуйте книжки — «Мальстрем» сучасності...»