Оповідання Сенцова

04 вересня, 2015, 00:00 Роздрукувати Bипуск № 32, 4 вересня-11 вересня 2015р.
Відправити
Відправити

Багато написано про Олега Сенцова, того, що в тюрмі. Аж на 20 років. Але хочеться сказати і про Сенцова-письменника, про Сенцова-особистість. Бо кожен творець - у своєму творінні. В Олега Сенцова в Україні вийшла перша книжка - "Раcсказы". Книжка, в якій є він. Книжка, яка про нього. Дуже людська, сліпуче світла і вражаюче цільна книжка.

Оповідання Сенцова

Багато написано про Олега Сенцова, того, що в тюрмі. Аж на 20 років. Але хочеться сказати і про Сенцова-письменника, про Сенцова-особистість. Бо кожен творець - у своєму творінні.

В Олега Сенцова в Україні вийшла перша книжка - "Раcсказы". Книжка, в якій є він. Книжка, яка про нього. Дуже людська, сліпуче світла і вражаюче цільна книжка.

"Раcсказы" Олега Сенцова, що вийшли в київському видавництві Laurus, примусили подумати про три знакові постаті сучасної культури: бельгійського письменника і драматурга Еріка-Емманюеля Шмітта, російського гумориста Михайла Жванецького та фламандського письменника Тома Лануа.

Чому раптом подумав про кожного з них - нижче.

"Рассказы" - книжка, яка потребує передмови або післямови. Когось мудрого і достатньо скромного й тактовного, щоб написати про людину й автора, не впадаючи в пафос.

Величезних букв на обкладинці - СЕНЦОВ - усе ж замало, аби пояснити феномен (доволі сумний) появи нової легенди. І відсутність необхідного вступного слова до книжки - єдина претензія до видавця.

Сенцов - людина системи і структури. Йому весь час хочеться "порахувати" текст ("Дитинство", "Макари"), вибудувати його етажеркою, перетворити на щось ідеальне, як та "ідеальна людина" Леонардо.

Сенцов - перфекціоніст. Свої тексти він максимально наближає до сценаріїв. Вони вкрай динамічні, хоча діалогів у них - мінімум. Драматичністю, сценічністю, кіношною прозою Сенцов близький до першої зі згаданих мною постатей - Е.-Е. Шмітта, такого популярного в Україні.

Шмітт більшість своїх текстів перетворює на спектаклі та фільми. Оповідання Сенцова - готовий моноспектакль. Потенційним моноспектаклем книжку, яка називається "Рассказы" (тобто нібито фрагментарну, складену з окремих історій), робить її незвичайна цілісність. Як і у Шмітта ("Двоє добродіїв із Брюсселя", "Мрійниця з Остенде"), у Сенцова оповідання у збірці об'єднані в цілісність. Вони не просто так зібрані тут під одну обкладинку.

Вперше слово "оповідання" сприймається не як жанрове визначення, а як повноцінний заголовок книги. Випадає із загальної тональності хіба що текст, скромно поіменований "Автобіографією".

Але саме цей текст своїми першими фразами і задає загальну тональність книжці: "Народився в понеділок,
13 числа. Мабуть, тому й життя проходить весело".

Втім, нічого не випадає. Є загальний стиль. Адже стиль - це особистість. А особистість Сенцова - сильна і світла.

Основна тональність книжки Олега - світло. Переливи білого кольору, світло-сіра палітра із вкрапленнями теплого сонця. І все ж у всіх без винятку текстах автор веде до смерті ("Собака", "Заповіт", "Бабуся"), тліну ("Макари"), занепаду ("Дитинство"), хвороби ("Больничка") і приниження.

Оповідання з подвійним дном, і найсміливіше, скажемо так - найбільш читане зі сцени, - "Бабуся". Воно становить смислову пару з "Собаками". А "Макари" ніби продовжують "Дитинство".

Тональність Сенцова близька до тональності найбільш продаваного нідерландомовного автора Тома Лануа. У своєму шедеврі - романі "Картонні коробки" - Лануа майстерно створює світлі й добрі образи (сестра, мама, дві тьоті, діти в санаторії), при цьому легко та обережно торкаючись складних тем (рак, аборт, нарцисизм, перший дитячий оргазм і т. д.) - так, ніби вони органічно випливають із тексту.

Лануа - як і Сенцов - не впадає в надмірний дидактизм, даючи читачеві можливість зробити висновок самостійно.

Тональність і голос Сенцова чимось близькі до Жванецького. І недарма - адже Мих Мих - чи не єдиний, кого Сенцов цитує в оповіданнях.

До речі, полум'яний і сумний виступ Сенцова в суді після винесення вироку міг би стати дев'ятим текстом "Рассказов". Як і Мих Мих, Сенцов - майстер тонкого гумору. Гумору, що весело прозирає крізь сльози прозорого тексту.

Завершити цей відгук на книжку хочеться рядками з оповідання "Заповіт", яке я перечитав після винесення Сенцову вироку: "Усі ми помремо. І я, на жаль, не виняток. Я хотів би більше пожити молодим, повноцінним життям, отримувати від життя задоволення або дарувати його іншим, ходити або краще - бігати, спати ночами чи не спати, і щоб вирішувати це мав я, а не мій організм укупі з моїм лікарем. Таким життям я хотів би пожити довше. Але це неможливо. Всі ми помремо..."

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК