Підтримати
Нове покоління вибирає медія. І, доки українська арт-тусовка мусолить одні й ті самі імена "сучасних художників" та двох-трьох "кураторів", на її канонічну територію, тобто в Україну, рано чи пізно не міг не прийти ззовні хтось абсолютно не тусовковий. І зробити арт так, щоб не соромно було показати і на Сході, і на Заході. Хоч бери та й зразу в МоМА вези.
На ці теми я розмірковувала, поки з прямо-таки дитячим захопленням ходила виставкою "ARTEFACT: Chernobyl 33" у приміщенні Річвокзалу, зовні - гарному й відреставрованому. А всередині - чисто Чорнобиль: розруха й радянські фрески у вигляді чайок на облуплених стінах.
"ARTEFACT" - "соціально-культурний арт-проєкт, що креативним способом розповідає про фейки та маніпуляції", заснував київський рекламіст Валерій Коршунов. Щоб перевернути світ постправди, був потрібен певний важіль, відома подія, спираючись на яку, можна розкривати механізми задурювання людей. Таким був визнаний Чорнобиль, досі огорнутий безліччю спекуляцій та недомовок. Проєкт Коршунова - швидше, документально-дослідницький, ніж суто медійний, - розвивався так успішно, що через рік створення нинішньої виставки (співкуратор Ярослав Костенко) дружно підтримали УКФ, Міністерство культури, Міністерство інформполітики, Український інститут та інші впливові партнери.
У виставки є міжнародний куратор, Юрій Лех, який заснував в Іспанії фестиваль медія-арту MADATAK. "Якщо ми хочемо працювати з сучасною авдиторією, це має бути сучасна мова з технологіями медія-арту", - цитує офсайт artefact.live слова пана Леха. Не в останню чергу завдяки "українському іспанцеві" український проєкт отримав зразу сім робіт західних молодих медія-художників. Це трохи менше половини від загальної кількості представлених робіт.
Крім безлічі інтерактивних інсталяцій, в "ARTEFACT: Chernobyl 33" входять лекції і практично щоденні перформанси, зокрема виступи діджеїв. До створення одного з виставкових проєктів доклався найпопулярніший "електронник" Dub FX. Крім того, в рамках проєкту було оголошено конкурс на найкращу чорнобильську життєву історію. Оскільки вхід на виставку та всі івенти в Києві були безплатними, не доводиться дивуватися, що навіть у будні дні в приміщенні Річвокзалу навдивовижу багато відвідувачів. Описувати, що там коїлося у вихідні й під час вечірніх діджей-сетів, не стану, - це очевидно.
Але повернімося до розмови про експозицію. "Ми - не жертви, ми - герої, які пережили катастрофу і стали щитом для всієї Європи" - таким гаслом озаглавили проєкт куратори. І, слід віддати їм належне, відчуття абсолютно "іншого", незвичного для старших поколінь погляду на аварію на ЧАЕС і все, що їй супроводжує, не полишало мене ні на мить, доки я перебувала в зоні експозиції. Сучасні медія-художники сприйняли Чорнобиль крізь фільтр відеоігор, кіношних серіалів і "страшилок", одне слово - опосередковано, через маскультуру. Але при цьому якимось дивом однак ухитряються дивитися в корінь: повною мірою усвідомлюють і екзистенційний жах того, що сталося в 1986 році, і такий собі danse macabrе - тотальну карнавалізацію "чорнобильської" теми, яка завдяки брехні радянської влади почалася в районі Прип'яті 26 квітня і поступово, наче хмари радіації, заполонила весь світ.
Чорнобиль від творців "ARTEFACT: Chernobyl 33" - гра в класики на дзеркальних квадратах (щоб себе бачити!), кожен із яких містить одну з чорнобильських цифр. У 5-му - в Києві був травневий парад. На 50-му - цим показником закінчувалася шкала, зашкалювали в районі Прип'яті стрілки приладів, які вимірюють радіацію. ЧАЕС - це звуки: писк дозиметрів і переговори працівників Чорнобильської станції в момент аварії, які зливаються в дивну загальну симфонію. І спалахи нескінченних прожекторів, екранів, екранчиків, ламп, лампочок. Увесь цей чорнобильський медія-арт схожий на "колірний" джаз… Синкопи, зірочки окремих спалахів - як плями радіації, наче окремі молекули стронцію. Червоне світляне марево, в якому погойдуються поліетиленові постаті, нагадує дозиметристів у захисних костюмах. Або - привидів дозиметристів. Скільки людей загинуло від радіації? А скільки - від інформації, як свого часу жартували?..
Оригінали радянських газет "Правда" й "Известия", видрукуваних із 26 квітня по перші числа травня 1986 р., в яких жодного слова про катастрофу, зате багато бадьорих статей про "передовиків праці", краще за рентген просвітять міленіалів про реальні перші дні "після Чорнобиля". Вони - свідчення страху й непоінформованості, як виживати, в пересічних читачів радянських "новин". Саме аркуші брехунів-передовиць дають змогу наочно пересвідчитися, що таке фейки й до чого призводить їх засилля.
"ARTEFACT: Chernobyl 33" - проєкт не просто інформативний і видовищний. Як не дивно, він вийшов новаторським і духом, і за буквою навіть формально. Хто ще, коли й де зміг би винайти пінхол-фотоапарат на основі радянського "набірного" телефонного апарата? І з його допомогою розповісти про Чорнобиль - як сучасний, так і часів аварії?..
- Фото знаменитої РЛС "Дуга" в Чорнобилі ми з Вальдемаром Клюзьком робили спеціально для цієї виставки, - розповів DT.UA Ігор Бєльський, відомий в Україні популяризатор пінхол-світлин і один зі співавторів проєкту, що складається з підсвічених червоним збільшених монохромних фото, а також "телефону", всередині якого - той самий знімок оригінальних розмірів. - Це не просто телефонний апарат. Такі в часи СРСР використовували в урядовому зв'язку. Мабуть, і нашим навесні 1986-го радянські чиновники телефонували, щоб отримати вказівки. А "Дугу", з допомогою якої СРСР хотів запускати ракети, ще до катастрофи демонтували й відвезли, здається, кудись у Прибалтику.
Ще одна робота художнього тандему Клюзька–Бєльського, по суті, стала заголовною. Це камера-обскура, створена з двох розбитих фортеп'ян (інструменти використовували під час постановки експериментальної опери "Газ"). Всередину "піаніна" можна зайти. Зсунути чорні шторки. І миттю на двох екранах постане навколишня реальність - перевернена з ніг на голову. Світ фейків і брехливої пропаганди, на кшталт радянської (чи сучасної російської), - та ж камера-обскура. Побаченому - не вірити. Мистецтву, на кшталт інтерактивних медія на "ARTEFACT: Chernobyl 33", можна вірити. Тут не брешуть.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google