Незалежність №5

Вандея, термідор, болото, саботаж, консолідація, контрреволюція — терміни часів Великої французької революції знову з’явилися в нашому лексиконі. Важко сперечатись із постулатом про історію, яка вчить того, що вона нічого не вчить. Але погортати сторінки розумних книг про ті жахливі та щасливі часи ніколи не завадить.

Ось цікавий факт — Конвент поставив завдання перед художником Жаком-Луї Давідом — «використовувати таланти для створення карикатур, котрі показали б, які жорстокі та смішні вороги свободи». Втім, особливо припрошувати митців до цієї справи не було потреби — карикатурист і тиран завжди були антагоністами, адже неможливо витворити гібрид із незалежності та рабства.

У Києві завершився черговий щорічний міжнародний конкурс карикатури із традиційною назвою «Незалежність». Нинішнього року основна тема дістала уточнення і зосередила увагу карикатуристів на засобах масової інформації.

280 карикатуристів із 48 країн світу надіслали 678 робіт. Суворе і справедливе, мов революційний трибунал, журі, очолюване відомим українським карикатуристом Віктором Кудіним, відібрало для виставки в залах Спілки художників України сто найкращих робіт. Серед цих карикатур були визначені переможці.

Першу премію виборов художник із Румунії Міхай Ігнат, другу — Ладіслав Бєліца (Словаччина), третю — Юрій Кособукін (Україна). Серед інших призерів карикатуристи із Азербайджану, Болгарії, Польщі, Сербії і Чорногорії, України. І, мабуть, логічним є те, що серед найвидатніших карикатуристів світу представники країн, які довгі роки страждали в лабетах тираній. Прагнення до свободи та незалежності продукує видатні мистецькі твори. Вплив карикатури, цього доступного найширшим масам жанру творчості, на формування суспільства без страху, на утвердження позицій вільної преси не варто сприймати скептично. Не випадково, не без упливу громади карикатуристів Румунії на нових банкнотах цієї країни з’явився портрет Іона Караджале, письменника-сатирика. Конкурси карикатури, присвячені його творчості вже давно стали невід’ємною частиною культурного простору наших сусідів.

Наша українська «Незалежність», яка відзначила невеличкий ювілей — п’яту річницю, теж заслуговує на щиру повагу. Лише хочеться, щоб ентузіазм та енергія голови спілки карикатуристів України Костянтина Казанчева витрачалися на мистецьку працю, а не щорічні пошуки спонсорів та оббивання порогів державних установ. Художник зобов’язаний бути і фінансово незалежним, адже художник-революціонер Давід замість «друга народу» Жана-Поля Марата знайшов собі новий, матеріально рентабельніший, об’єкт для натхнення — імператора Наполеона Бонапарта, котрий, між іншим, рекомендував із карикатуристами розправлятися так само, як із шпигунами та фальшивомонетниками…