Небо, море, культдесант

Василь Зінкевич, Микола Мозговий, Тіна Кароль, Гайтана і багато інших «маяків» популярної музики днями кинули якір у Севастополі, де вперше за роки незалежності відзначали День Військово-морських сил України.

Дату святкування було визначено на основі аналізу найважливіших подій в історії українського флоту, в результаті якого з’ясувалося, що більшість із них відбулися в липні. Це, зокрема, морський похід і перемога князя Олега під Константинополем 907 року, морський похід і перемоги козацької флотилії гетьмана Сагайдачного під Кафою, Синопом і Трапезундом 1616-го, підняття на кораблях Чорноморського флоту прапорів Військового флоту УНР 1918-го, перші оперативно-технічні навчання Військово-морських сил України під прапором Верховного головнокомандувача Збройних сил України президента України 1996-го... Севастополь обрано основним місцем святкування як головну базу флоту, проте церемонії відбувалися і в інших місцях дислокації українських ВМС.

Більшості жителів Севастополя всі ці подробиці невідомі. Зате вони точно знають інше: президент своїм указом вирішив розмежувати дні російського й українського флотів. Невдоволення стосовно цього ми, загалом, не почули: кому завадить ще одне свято? Спокійно і красиво пройшли церемонія підняття прапора і парад військових кораблів, безліч запитань було задано міністру оборони (на президента чекали, але він так і не з’явився). Увечері місцеві жителі і гості міста зібралися на святковий концерт, організований художньо-постановочною групою Національного палацу «Україна».

У світлі останніх подій у Криму цікавою була реакція жителів Севастополя на концерт «столичного десанту» українських артистів. Попри те, що при під’їзді до вокзалу нас зустрів самотній білборд із сумною Ахматовою і закликами зберегти російську культуру, під час святкування явних антиукраїнських настроїв помітно не було. «Поки мене не чіпають, нехай усе діється як діється», — заявив один із присутніх на площі імені Нахімова. «Та які там суперечності? Українці і росіяни завжди зрозуміють один одного, якщо вони не дурні», — миролюбно озвався інший. І все-таки цікавість в очах глядачів поєднувалася з настороженістю. Мимоволі виступ привезених зі столиці виконавців сприймався ними як певний месидж «згори», привіт від «офіційної» культури і подарунок місту з натяком. І на натяк явно чекали.

Перші ж виступи в піднесено-патріотичному дусі публіка зустріла прохолодно. Свисту було явно більше, ніж оплесків. Будь-яка крапля зайвого офіціозу могла занапастити весь концерт... І тут з’явився DJ Паша. Він заговорив із народом чесно й привітно, зі своїм унікальним гумором, і, мовби від доторку чарівної палички, юрба на площі почала оживати. Виконавці номер за номером втрачали свою піднебесність і ставали дедалі ближчими до народу. Народ веселішав, аплодував і підспівував. Моряки охоче фотографувалися з гарненькими артистками, місцеві дівчата атакували улюблених співаків із проханням дати автограф... Загалом свято вийшло нівроку.

Незайве віддати належне організаторам: вони доклали максимум зусиль, аби концерт пройшов гідно. Проте учасників, мабуть, слід було б добирати жорсткіше. Чесно кажучи, щоб стверджувати, що на святковому концерті було представлено найкраще з української поп-музики, треба бути надто зарозумілим. Понад те: мабуть, якби метою цього концерту було показати кримчанам красу української пісні й високий рівень поп-виконавців, то і зірковий склад, і репертуар були б трошки інші. А так вийшла збірна солянка найрізноманітнішого рівня і якості. На одній сцені з «адміралами» вітчизняної естради виступали маловідомі «юнги», більшою або меншою мірою обдаровані. Склалася навіть певна закономірність: що менш знаменитими й талановитими є виконавці, то більше тяжіє до стриптизу їхній виступ і відвертіші тексти пісень.

Можливо, з патріотичних міркувань у дусі «Схід і Захід разом» до концерту було включено виступи молодих артистів зі Львова Наталі Карпи і групи Black Stream. Ефект, утім, був протилежний. Якби хтось навмисне схотів дискредитувати західноукраїнську музику, він, мабуть, не досягнув би такого результату, як ці слабенькі й маловиразні виконавці. Проте заради об’єктивності зазначу, що місцева севастопольська естрада теж була представлена не найкращим чином. Якщо танцювальний ансамбль «Чорне море» ще тішив око злагодженістю рухів, то місцевий бізнесмен Юрій Федотов, що з якогось дива вирішив «уславитися» як співак, не викликав нічого, крім здивування. Одноманітні пісні в його виконанні невлад перемежовувалися феєрверками — очевидно, аби хоч якось збадьорити глядачів.

Потішив своєю появою «Вхід у змінному взутті», щоправда, справжнім, живим і смачним хіп-хопом у всьому їхньому виступі можна було назвати тільки «речівки», якими хлопці розігрівали публіку. Пісня з фільму «Штольня», виконана разом із сексапільними крихітками з групи XS, безглуздо вибивалася з загальної канви. Окрема вдячність дівчатам із XS за те, що не винесли на суд політично збудженої публіки свого агітхіта про Юлю (яка з косою). Власне, більше вибирати не було з чого. Мимоволі згадується діалог «Кроликів»: «Який твір Моцарта вам подобається найбільше?» — «А що, в нього їх два?»

Втім, були в концерті й моменти, від яких душа тремтіла і співала. По-перше, неперевершений DJ Паша, який разом із чарівною ведучою Анастасією Тринько «витягував» навіть найпровальніші номери концерту. По-друге, харизматичний Василь Зінкевич (так і стоїть перед очима трирічне дівчатко, яке потрапило на концерт разом із мамою і тепер зачаровано плескає в долоньки у такт артистові, намагаючись разом із ним наспівувати «Червону руту»...). І, по-третє, Тіна Кароль, яка чудово володіє публікою, випромінює дивовижну енергію і, на відміну від багатьох «зірок» і «підзвіздків», співає таки наживо. Єдине, від чого хочеться в розпачі заламувати руки, — репертуар Тіни. Її останній хіт «Да-да-да, люблю тебя» перевершив за попсовістю навіть такий «шедевр», як «Мусі-пусі».

Проте проблеми з добором репертуару — не єдина вада нашої естради. Є й інша, не менш згубна хвороба, що вражає багатьох поп-зірок, які ще навіть не встигли як слід розгорітися. Її наслідки можна було на власні очі спостерігати на концерті в Севастополі: безмежно роздуте «Я» і катастрофічна втрата поваги до публіки. А повага — це коли артист виходить на сцену з ясною головою і в доброму гуморі. Це повна самовіддача і чесний спів наживо. Це гарні пісні, які беруть за душу і які співак і слухач «проживають» разом, а незрідка й разом співають... Загалом, це прагнення подарувати глядачеві радість, а не вкрасти його дорогоцінний час, енергію і настрій.