Наш американський «дядечко». Володар технічних «Оскарів» Анатолій Кокуш: «Дуже хвилювався на зйомках сцени, коли Том Круз без каскадерів вистрибував з авто та одразу на ходу пролазив під цією ж машиною»

У ніч із 5 на 6 березня (за київським часом) американська кіноакадемія оголосить нових фаворитів «Оскара». А преамбулою до цієї церемонії стало нагородження технічними «Оскарами» тих, хто за кадром — найкращих у світі кінотехніків. Як вже повідомлялося в минулому номері «ДТ», серед нинішніх володарів досить престижних нагород уперше опинилася українська команда, очолювана Анатолієм Кокушем. Український володар технічного «Оскара» розповів про особливості роботи в Голлівуді, а також про те, які сцени в найгучніших блокбастерах («Титанік», «Війна світів» тощо) не могли б відбутися без українських технологів.

— Ваш «Фільмотехнік» отримав дві із шести вищих науково-інженерних нагород Кіноакадемії. Раніше подібні відзнаки здобували країни з високорозвиненою кіноіндустрією, чого не можна сказати про Україну. В чому причина?

— Це заслуга всього колективу. Його праця. Мені пощастило зібрати кваліфікованих фахівців із різних галузей науки. У мене багато нових креативних ідей. Але втілити їх практично можна лише тоді, коли є команда. Це рівноцінна заслуга як інтелектуальних здібностей людей, так і фінансових вкладень. Скажу вам відверто, ми не шкодуємо коштів на нове виробництво. Тому я дуже зацікавлений в тому, щоб кожен «свіжий» пристрій одразу йшов у роботу.

— Майже п’ятнадцять років на кіноринку ви співпрацюєте з лігою перших режисерів планети. Ваші переговори з ними відбуваються безпосередньо стосовно якихось технічних ноу-хау чи ви спілкуєтесь тільки через представників?

— Здебільшого, звісно, через представників. Адже на західному ринку вся кіносистема дуже чітко налагоджена, а в нас вузькоспеціалізована діяльність. Спілберг, Ховард — дуже заклопотані люди. Ми ж надаємо наші розробки напрокат знімальним групам, а також лізингуємо устаткування великим прокатним фірмам. Окрім того, у нас є свої представництва, які прямо мають справу із продакшнами. Звичайно, іноді вони спершу тестують нашу техніку, тоді вже й ми під час цього присутні та ближче знайомимося з режисером. Але більше це взаємодія з операторами тих чи інших картин.

— На вашому рахунку багато гучних проектів. До того ж досить складних за технічними характеристиками. А які завдання, поставлені перед вашою структурою західними замовниками, виявилися найскладнішими?

— Зазвичай пропонуємо групі набагато більше, ніж від нас очікують. Адже багато пристроїв зовсім нові. Кіношники до них ще не звикли. Коли ж розповідаємо про можливості цієї техніки та демонструємо все це в ролику, то в багатьох західних продюсерів широко відкриваються очі. Так, буває, що ставлять складні конкретні завдання для якоїсь певної картини. Наприклад, в «Чарлі і шоколадна фабрика», одному із найбільш касових фільмів 2005 року режисера Тіма Бертона, наша стабілізована установка працювала на підвісній дорозі і потрібно було зробити спеціальні радіокомплекти для керування її рухом. Це необхідно було для того, щоб відзняти сцену польоту. Адже на вертольоті особливо не злетиш — декорації самі по собі були доволі хиткими та відразу ж розсипалися б.

Нещодавно також брали участь в одному із найбільш очікуваних проектів 2006-го — «Місія нездійснен-
на-3» з Томом Крузом. Там був один дуже складний кадр, коли герой Круза без каскадерів вистрибував з автомобіля на ходу і, уявіть, мусив пролізти під цією ж машиною. Я дуже хвилювався, щоб складна сцена вдалася. Взагалі на нас лежить подвійна відповідальність, коли знімаються такі зірки, як Том Круз, адже тільки один їхній знімальний день коштує понад 100 тис. доларів. Наприклад, у «Форсажі-3» теж було безліч складних кадрів. Ми боялися, що розіб’ємо обладнання, бо за сюжетом треба було гасати на великих швидкостях та різко гальмувати майже впритул до автомобілів.

А якщо згадати минуле, то дуже складним з технічного боку виявився радянський фільм «Повернення з орбіти», в якому ми імітували невагомість, створивши для цього великий комплекс спеціальних пристроїв. Я навіть отримав авторське посвідчення СРСР, де зазначено, що моя розробка заборонена до публікації. Тобто їй надали секретного військового статусу. За сценарієм у фільмі був задіяний Центр управління польотами (коли велися переговори з космонавтами). І навіть їхні фахівці тоді здивувалися: як це нам вдалося найвідоміших акторів Юозаса Будрайтіса та Віталія Соломіна одним рухом руки «відправити в космос». А весь секрет «Повернення...» у тому, що з допомогою нашої техніки ми в буквальному сенсі підвішували артистів на спеціальні механізми та керували ними (акторами) зі спеціального пульта — вони могли нахилятися, повертатися, обертатися навколо своєї осі. І створювалося враження, неначе люди просто висять у повітрі. Картина добре пішла, бо було багато подібних ефектів.

— Ну, а виникали моменти, коли техніка давала збій?

— Так, техніка іноді відмовляє. Але, на щастя, це відбувається чимдалі рідше. Втім, ми готові до різних несподіванок — під рукою завжди запасні елементи, і всі неполадки можуть швидко усунути досвідчені фахівці. Інша річ, коли устаткування вивозять за кордон і не дають нашим людям туди поїхати, а потім телефонують уночі та просять проконсультувати по телефону. А все устаткування застраховане. Але, незважаючи на те, що американці вже багато років користуються нашою технікою, вони про всяк випадок обов’язково привозять на знімальний майданчик запасне обладнання. І, уявіть, так воно там і простоює місяцями, а практично застосовується тільки наше.

— Це в них для психологічного спокою?

— Запасне обладнання включено до бюджету картини, а вони ж не хочуть наступного разу отримати на порядок менше грошей...

— Як ви думаєте, чому український кінематограф так повільно шукає шляхів технічного переоснащення?

— Все визначає попит. Як відбувається в Росії? Спочатку там не вистачало знімальних камер. На них виник попит... Потім люди почали вкладати гроші в кіно і камер стало цілком достатньо. Тому тут справа в системі, а не лише в технічному оснащенні. Якщо буде зніматися повноцінна картина, вся техніка з’явиться автоматично. Ринок диктує що, де і скільки потрібно.

— Чи маєте намір брати участь у відновленні фільму Сергія Бондарчука «Тихий Дон», котрий зараз переробляє його син Федір Бондарчук?

— А він хіба збирається знімати новий фільм?.. Природно, що після того, як ми з Федором відзняли «9 роту», звичайно ж, візьмемо участь у «Тихому Доні». Українська техніка сьогодні задіяна майже у всіх блокбастерах, які знімаються в Росії.

— Чи не плануєте відкрити філії в інших країнах?

— Зараз широко надаємо своє обладнання в лізинг компаніям, які вже міцно стоять на кіноринку. Це великі фірми Англії, Франції, Італії... Так наша техніка набагато швидше піде в роботу, тому що самим пробитися на цьому ринку неможливо. Єдине місце, куди ми протоптали стежину, — Америка. Там у нас є однойменна самостійна філія-компанія «Фільмотехнік інтернешнл».

— А як же вийшло, що така потужна структура, як Голівуд, раптом знайшла вихід саме на українську компанію?

— Це був складний процес. Спочатку ми зняли рекламний фільм і він отримав усі призи на нью-йоркському фестивалі саме за операторську роботу. Після цього нас у 1991 році запросили до США. Компанія тоді ще не мала такої кількості фінансів, щоб приїхати самостійно, тому ми цілком залежали від американських партнерів. А в них потім виникли проблеми з фінансами, і ми змушені були виїхати. Наше обладнання тоді просто зникло. І дотепер ніхто не знає, куди подівся наш колишній партнер. Вже потім виявилося, що цю техніку продали в Голівуд і вона стала там досить затребуваною. Природно, що американці незабаром мене знайшли, бо зацікавилися певними українськими ноу-хау і захотіли, щоб у Голлівуді було якомога більше подібних пристроїв. А обладнання старих зразків і донині випускається двома американськими фірмами та застосовується практично в усіх голлівудських фільмах. І зараз на врученні «Оскара», коли на екранах демонстрували змонтовані ролики щодо практичного застосування нашого обладнання, ведуча сказала: «Ви знайомі із кранами «Акіла» і «Страда»? А знаєте, хто їх автор? Анатолій Кокуш, який розробив їх ще 1986 року та привіз до Голлівуду!»

— Подібна детективна «американ сторі» більше не повторювалася?

— Знаєте, неможливо все втримати в одних руках. Я в цьому житті вже втомився від зрад... Люди часом ідуть та «забирають» із собою ті технології, що їм не належать.

— У яких видовищних сценах «Війни світів» та «Нічних дозорів» ваші технологічні розробки видно найбільше?

— У «Війні світів». Це сцена панічного від’їзду з міста героя Тома Круза разом із дітьми напередодні вторгнення інопланетян. На презентації «Оскара» оператор Брукс говорив, що Спілберг був вражений, коли в результаті вдалося отримати настільки видовищну картинку. Фактично вся екшн-динаміка «Дозорів» лягла на наші плечі: перевороти машин, їхні «стрибки» з мосту, перегони...

— А в чому конкретно ви допомагали Джеймсу Кемерону, коли він знімав «Титанік»? У яких сценах видно присутність ваших друзів-механізмів?

— Це, наприклад, сцена, коли «Титанік» відпливає від берега. Потім знайомство Джека (Леонардо ді Капріо) з Розою (Кейт Уїнслет). А ще дуже багато сцен на палубі. Кульмінаційна сцена, коли корабель іде під воду, теж знімалася нашим краном, але вже американського виробництва.

— Чи немає у планах компанії зняти якийсь власний кінопроект?

— Мені спадало на думку зробити власний фільм. Але не хочу розпорошуватися. Думаю, цим мають займатися професіонали. До того ж будуть потрібні дуже великі гроші, а в нас і так є куди їх вкладати.

— Як виявилася участь нашої техніки у вітчизняних проектах: «Молитва за гетьмана Мазепу», «Мамай», «Богдан Хмельницький» або в нещодавно знятих «помаранчевих» картинах?

— Ми багато що знімали. А з нових «революційних» — «Прорвемося» режисера й продюсера Івана Кравчишина. Практично в усіх фільмах, створених на кіностудії Довженко, задіяна наша техніка. Але в них, на жаль, такий маленький бюджет... І доводиться йти на величезні поступки, віддавати техніку за мінімум. Повірте, я тільки «за», щоб українське кіно розвивалося. Адже тоді й наша техніка буде затребувана на повну силу.

— Чи є в «мозковому центрі» колективу задуми, які в майбутньому могли б номінуватися на «Оскар»?

— Та ми постійно щось вдосконалюємо та вигадуємо. Ця історія з «Оскарами» взагалі сталася тому, що у 2005 році ми виставляли на виставці в Лос-Анджелесі нову розробку. Вона називається «Rainbow» (у перекладі — веселка). Ось тоді до мене підійшли члени технічної ради Кіноакадемії й кажуть: «Анатолію, ти щороку привозиш до Голлівуду щось нове і це настільки тут популярне, що ми хочемо запропонувати, щоб і ти потрапив до числа здобувачів технічного «Оскара». Так я й опинився в цій приємній компанії...

Деталі

Нагадаємо читачам, що технічні «Оскари» українська команда отримала за розробку гіростабілізованого операторського крана «Авторобот» зі стабілізованою панорамною голівкою «Флайт хед»; за операторські крани серії «Каскад» та операторський кран з кареткою, яка переміщується, «Тревелінг каскад». (Ці крани відзначені Кіноакадемією за оригінальність і надлегкість конструкції, найбільший виліт стріли — до 25 м і можливість встановлення у важкодоступних місцях.)