МУЗЕЙ ОДНІЄЇ КНИГИ

Якщо черкаський музей «Кобзаря» ще не потрапив у Книгу рекордів Гіннесса, то лише через непорозуміння. Музеїв однієї книги в світі — небагато. Автору відомо про існування ще двох літературних музеїв — «Русалки Дністрової», відкритий у Львові в 1987 р. («Русалка» — галицько-український альманах, виданий у Будапешті в 1837 р. Руською трійцею — Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким, Іваном Вагилевичем) і музей книги «Остров Сахалин» А.Чехова, відкритий у Южно-Сахалінську в 1995 р. (окремим виданням книжка вийшла в
1895 р.). Мабуть, тут доречно сказати: крім літературних, існують музеї головних книг світових релігій — Біблії (в Єрусалимі, Москві, Амстердамі, Будапешті й ін.), Корана — у містах Мешхед (Ірак) і Бавли (Татарстан), Тори — у Газі (Ізраїль).

Власне, кожна з цих книжок — творець своєї цивілізації, відбиток яскравого, наповненого сяйвом блискавок і блиском сонця, барвистого багатошарового світу...

Черкаському музею «Кобзаря» Т.Г. Шевченка п’ятнадцять років. Про вельми цікаву історію його створення розповідає завідуюча Ольга Шарапа:

— Тарас Шевченко бував у Черкасах, й ідея створення тут музею виникла давно. Але, не маючи оригінальних експонатів, робити це не мало сенсу. По суті, це був би не музей, а виставка копій. Тому з’явилася ідея створити оригінальний літературно-меморіальний музей. У 1986 р. Рада Міністрів УРСР видала відповідну постанову. Нам належало створити музей «Кобзаря». Завдання було не з простих. Звісно, для дослідника зібрання «Кобзарів» цікаве саме по собі. Але в музеї має бути елемент видовищності, аби привабити всі категорії відвідувачів. Експонатів на той момент у нас майже не було. Так збіглося, що в пресі з’явилося повідомлення про жителя Сум, пенсіонера, колишнього вчителя Сергія Арбузова, нині покійного, котрий зібрав велику кількість «Кобзарів». Я поїхала до нього. У нього було близько 500 видань шевченкіани, зокрема близько ста «Кобзарів». Але виникає запитання: що можна вважати «Кобзарем»? Справді, перший «Кобзар» 1840 р. містив у собі лише вісім творів. Видання 1860-го — уже сімнадцять. Посмертні видання з назвою «Кобзар» виходили й у двох томах, і багатотомними виданнями. Тому нам нині важко сказати, скільки існує «Кобзарів». У Арбузова, крім книжок, були значні зібрання листівок, значків, марок. Ми умовили його продати свою колекцію.

У Харкові відшукали колекціонера Євгена Артеменка, у котрого була величезна шевченкіана. Він наш земляк, родом із Городища. Усе життя пропрацював на заводі електриком, але до чого ж добре знає Шевченка! Далеко не всі працівники музеїв мають такі знання. У Артеменка був «Кобзар» 1840 р. У світі є лише кілька примірників цієї книжки. Ми купили в колекціонера майже тисячу одиниць зберігання. Тоді йшла підготовка до 175-ліття Шевченка — 1989-й було оголошено ЮНЕСКО роком Т.Шевченка. Кошти виділили й на закупівлю експонатів, і на реконструкцію будинку, і на облаштування музею.

Спочатку музей планувалося розмістити в будинку, на стіні якого впродовж довгих років висіла меморіальна дошка, яка сповіщала: тут бував Шевченко. Ми навіть в’їхали в той дім. Але я почала займатися його історією і з’ясувалося: не звідси Шевченко ходив відмічатися до урядника Табачнікова. Будинок споруджено в 1913 р. А в 1964 р., до 150-ліття, дошку повісили, як кажуть, навмання. Вирішили відкривати музей у будинку Цибульских, у родині котрих Шевченко жив чотири дні, — від 18 до 22 липня 1859 р. Це в центрі Черкас. У намічених під музей приміщеннях розміщувалося три організації. Потрібно було їх виселити, знайти для них нові приміщення. Складностей було багато… Але в 1989 р. музей відкрився. І п’ятнадцять років ми благополучно працюємо.

У нас три зали, експозиція складається з трьох умовних розділів: прижиттєві й посмертні видання до 1917 р.; перебування Т.Шевченка в Черкасах; радянська і сучасна шевченкіана, переклади. У першому залі кожному з восьми творів, що увійшли до «Кобзаря» 1840 р., присвячено окрему вітрину. Особливу увагу привертає список Пересопницького Євангелія. У монастирі с. Пересопниця в 1556—1561 рр. було зроблено перший із відомих перекладів євангельського тексту з церковнослов’янського на українську, близьку до народної мови того часу. Одна з перлин нашої колекції — ілюстрований список 1571 р. Тут же представлено альманах «Ластівка», виданий Євгеном Гребінкою в Петербурзі в 1841 р., на сторінках якого розміщені балада Шевченка «Причинна» і три вірші. Перші непідцензурні видання «Кобзаря» (1907 і 1908 р.) редагував Василь Доманицький. У музеї експонуються видання, що виходили як у Радянському Союзі, так і за кордоном. Вершиною шевченкознавства ХХ ст. слід визнати «Повне видання творiв Шевченка» у 16 томах, видане в 1934—38 рр. у Варшаві—Львові Павлом Зайцевим і перевидане в Чикаго в 1959—1961 рр. Перші переклади творів Шевченка з’явилися в 1856 р. У 1860 р. під редакцією Миколи Гербеля видано «Кобзарь» Тараса Шевченка в переводе русских поэтов», у якому було зібрано переклади, зокрема, Олексія Плещеєва, Льва Мея, Всеволода Крестовського. На англійську мову Шевченка перекладала Етель-Ліліан Войнич. Її переклади, зроблені в 1911 р., і досі вважаються найкращими. У музеї зберігаються рідкісні видання на китайській, японській, тамільській, якутській, удмуртській, циганській мовах. Твори Шевченка перекладені більш як на 140 мов світу.

Упродовж останніх двох-трьох років фонди музею надзвичайно поповнилися. До нас почали надходити такі видання, за якими ми роками полювали і які на наших ринках коштують дуже дорого. Приміром, ми отримали чотиритомний «Кобзар» Л.Білецького, виданий у 50-ті роки в Канаді. Українці старшого покоління західної діаспори, котрим дорогі ці книжки, старіють, ідуть із життя. А їхнім дітям і онукам, уже справжнім американцям або канадцям, ці книжки непотрібні. Виникла загроза, що в певний момент усе повикидають на смітники. Нашому музею пощастило: люди з усього світу надсилають посилки.

Поповнюються фонди й за рахунок України. У Черкасах живе філокартист Микола Жовтобрюх. Він бідує, тому погодився продати нам свою колекцію листівок, які збирав усе життя. Купили її ми на спонсорські гроші. І на спонсорські ж кошти провели в музеї серйозний дорогий ремонт. Отож своє 15-ліття і 190-ліття Шевченка зустрічаємо достойно.