МУНІСипальне мистецтво

У PinchukArtCentre — виставка «Експертиза», яка представляє гранда сучасного мистецтва бразильця Віка Муніса. Це саме той рідкісний для України випадок, коли в відкриту світові кватирку залітають артзірки першої величини.

Український культспоживач, на жаль, мало що знає про світові тенденції contemporary art. І для нього творчість фотохудожника, який фіксує портрет Маяковського, викладений чорною ікрою, — прекрасна увертюра складної симфонії під назвою «сучасне мистецтво».

Діамантові портрети кінодів — Катрін Деньов, Ромі Шнайдер, Софії Лорен. Уорхолівська Джоконда з джему. Медуза Горгона із кетчупу та спагеті. Іграшковий солдат із... іграшкових солдатиків. Або остаточно приголомшуючий величезний диптих «Аталанта і Гіппомен», викладений із сміття Ріо-де-Жанейро, який Муніс створив у своїй величезній майстерні, щоб відразу після фотодокументації зруйнувати. Ось такий метод художника, який завоював визнання у середині 90-х серією портретів бідних дітей Кариб, яких Муніс створив із цукру. Вата, пилюка, булавки й нитки, шоколад і гірчиця — все, що може інтерпретувати той або інший образ у голові Віка Муніса, спочатку стає картиною, а потім фотографією.

Виходець із бідної бразильської сім’ї Вік Муніс тепер резидент Нью-Йорка і національна гордість. У 2001-му він мав честь представляти Бразилію на 49-й Венеціанській бієнале. А його надзвичайні й одночасно теплі іронічні роботи відзначилися в головних світових музеях сучасного мистецтва — нью-йоркський Moma або лондонська галерея Tate. Претендуючи на престижність у цій сфері, PinchukArtCentre запросив до співробітництва артдиректора Клер Стеблер — куратора Центру сучасного мистецтва в Парижі. Виставка Муніса за участі відомого українського мистецтвознавця Олександра Соловйова стала її першим проектом. Його мета не лише конспективно кількістю 50 робіт ознайомити українців зі світовими брендами, але стати першою ластівкою великої, якщо так можна висловитися, освітньої програми, яка виходить за рамки вузькоколійного художнього андеграунду, яким так чи інакше грішить українське сучасне мистецтво.

Що ж до Муніса, то на відкритті на нього з однаковою симпатією дивилися і професіонали, й аматори, й екс-президент країни Леонід Кучма, і Віталій Кличко, й учасники вуличних перформансів група «Пінопласт». Це точно художник, який вміє подобатися без зайвих підлещувань. За власним визнанням Віка Муніса, надзадача останніх 20 років його роботи — розширення меж сучасної фотографії та живопису. А головне, запропонувати реципієнту новий ключ до розуміння мистецтва. Вік Муніс: «У той час, коли цифрові медіа стають все більш еластичними та красномовними, наша здатність «споживати» зображення розвивається у приблизному співвідношенні до нашої нездатності розуміти їх. У той час, коли візуальна грамотність досі вважається чимось, що йде з вікторіанської епохи, а наші школи зовсім не обладнані для впровадження програми й залучення людей до навчання розпізнавати й розуміти візуальні меседжі, роль художника, який може посіяти зерна нової дисципліни, стає все більш актуальною».