МИСТЕЦТВО ПОЇДАТИ МОРОЗИВО

Чомусь саме на свята хочеться, як у дитинстві, — розважитися від душі. Тож напередодні їх і починаємо судомно перебирати в пам’яті розваги, про які десь чув і якими неодмінно треба буде потішитися на канікулах — коли ж ще? І пригадується нам істина, засвоєна з дитячих років, із тих найперших походів у «парк культури й відпочинку», де ми вперше зрозуміли, що розваги — це цілий комплекс подій. І підходити до них треба відповідно: головне — правильно розподілити бюджет у 50 коп., виділений батьками на цей суботній похід, аби й на кіно вистачило, і на ігрові автомати, і на морозиво. Між іншим, усе це актуально й сьогодні. Правда, тепер постає інше принципове питання — ходити чи не ходити. Розвага в будь-якому разі неминуча. Оскільки вона комплексна й поглине будь-яку вашу дію — вільну чи мимовільну. Краще не ставте перед собою питання «чим зайнятися», головне — займіться хоч чимось.

Вишневий спецефект

Рік 2003-й можна з повним правом назвати «роком продовжень» — тут тобі й «Термінатор-3», і «Володар перснів-3», і «Матриця-2/3» і не-пам’ятаємо-який-за-рахунком «Гаррі Поттер», і навіть бабуся Лара Крофт з одра звелася. Між іншим, зверніть увагу, що особливо цікавить нас останнім часом — технологія та магія. А ви говорите, не можна поєднати науковий і ненауковий світогляд під одною палітуркою! Усе можна. Головне — правильно вибрати палітурку.

Вихід передостанньої та останньої «Матриці» супроводжувався випуском цілої серії «супутніх товарів»: комп’ютерної гри, серії мультфільмів у стилі аніме, не говорячи вже про неодмінні товари легкої промисловості — футболки, іграшки тощо. Тобто тут тобі й ігрові автомати, й морозиво. Причому до «супутніх товарів» творці «імперії Матриці» підійшли аж ніяк не менш трепетно, ніж до фільму — для гри Enter the Matrix («Ввійди в Матрицю») брати Вачевськи написали сценарій і зняли серію роликів загальною тривалістю близько години. Такий собі міні-фільм, що розширює сюжетну канву основного продукту. Правда, саме ці ролики і стали найкращим, що є в грі. Грати в неї рекомендували хіба що фанатам фільму. Це, певне, й не дивно: індустрія комп’ютерних ігор розвивається за своїми законами, і коли ти хочеш створити вартісну гру, тобі доведеться дотримуватися передусім їх, а не мети подальшого «розкручування» «основного продукту».

Значно вище — навіть вище, ніж фільм — було оцінено саме «морозиво» —серію мультфільмів «Аніматриця», зроблених кількома японськими режисерами. Серія, правда, досить нерівна — тут є свої маленькі шедеври та свої маленькі провали. Але загальне враження цілком пристойне, чого не скажеш про останні два фільми й тим паче — про гру. Певна вторинність сюжетів цілком зрозуміла — мультфільми були покликані розширити наш світогляд у сфері основного сюжету. Але навіть у цих умовах деякі сюжетні повороти видаються досить дотепними. Хоча головним козирем «Аніматриці», була, певна річ, графічна естетика — тут кожен із режисерів показав, на що він здатен. За чутками, серед режисерів, що запрошували до роботи над «Аніматрицею» був і оскароносний Хаяо Міядзакі — але він відмовився. І це симптоматично, між іншим...

Виходячи з того, що саме мультфільми виявилися найбільш успішним (на загальному тлі) проектом «Матриці», відносити їх до «морозива» було б несправедливо. Тим паче що морозиво «Матриця» реально існує — його виготовляє якийсь з українських молокозаводів. Його основний спецефект — вишневий ароматизатор. Саме це морозиво, мабуть, і слід вважати найбільшим провалом проекту «Матриця». Але брати Вачевськи тут, здається, ні при чому.

Спіть спокійно: він більше не повернеться

Ряд «див технології» нинішнього року продовжує «Термінатор-3». Тут пропонується свій сценарій повстання машин. Тобто цей рік у галузі технологій в уявленні індустрії розваг пройшов під знаком технологічного катастрофізму. Ви ще ні в чому не підозрюєте свою нову праску? Придивіться до її поведінки. Це вам уже не різдвяні витівки старих добрих гремлінів a-ля Стівен Спілберг — машини особисто виходять на дорогу війни. Тож, люди, будьте пильні: поки ви тут займаєтеся своїми дрібними чварами, над вами нависає Справжня Загроза Високих Технологій. «Термінатор» змінив режисера й кількох головних (у попередніх серіях) акторів. Але це не головне — головне, що «обличчя» бренду Арнольд Шварценеггер таки повернувся. Термінатор ходить із кам’яним обличчям, стріляє праворуч-ліворуч із незмінного вінчестера та старанно артикулює сакраментальні фрази — чого ще ми могли чекати від цього фільму, крім підтвердження своїх сподівань? Після цього можна з’їсти морозиво та зайнятися ігровими автоматами.

Тим паче що гра «Термінатор», як і слід було очікувати, підстерігає нас на будь-якій розкладці — хапай вінчестер і відчуй себе машиною!

Як морозиво, певне, слід розглядати губернаторський пост, завойований чудовим Арні. Принаймні фраза «губернатор-термінатор», що облетіла світ, на наш погляд, відмінно виглядала б на строкатій обгортці та блискуче вкладалася б у рекламні слогани.

Їдьмо до Середзем’я

Тобто рік, що минає, не стільки «продовжує», скільки «завершує» серію мегапроектів. У ньому ми залишаємо не тільки «Матрицю» й «Термінатора» (можливо, звісно, хтось і захоче їх продовжити — ось тільки навіщо?). У ньому ми залишаємо ще й довгограючий мегапроект «Володар перснів». Довгограючий, оскільки важко з нього виключити літературний хіт, що ліг в основу фільму та бентежить уми ось уже п’ятдесят років (до речі, наступного року піввіковий ювілей) — трилогію «Володар перснів» Дж.Р.Р.Толкіна. Про те, що це повноважний літературний хіт, можна судити хоча б із того, що книжка досі залишається найпопулярнішим літературним твором на батьківщині автора й однією з найчитабельніших у світі. Не говорячи вже про породжену нею могутню субкультуру толкіністів і цілий напрям у літературі, розвиток якого ініціювала.

«Володар перснів», правда, менше, ніж «Гаррі Поттер» — один із зразків вдалого включення літературної складової в розважальний проект. Утім, на відміну від того ж таки «Гаррі Поттера», тут скоріше інтерес до фільму підігрівався інтересом до книжки, а не навпаки. Відповідно, творці фільму ризикували куди сильніше — в разі явної невдачі натовпи «толкіністів» рознесли б цей фільм у пух і прах.

У випадку з «Володарем перснів» бюджет, відпущений на «парк культури», слід ділити скрупульозно — потрібно, щоб вистачило не тільки на кіно, ігрові автомати й морозиво, а ще й на книжку, яка витримала безліч перевидань за останні два роки. А по змозі — і на поїздку в Нову Зеландію. Паломництво, так би мовити, у Середзем’я. Якщо ви справжній фанат — для вас це обов’язково. Принаймні прем’єра «Повернення короля» зібрала в Веллінгтоні величезну кількість таких «паломників», котрі їхали в буквальному значенні на край світу, щоб опинитися в перших рядах глядачів, поруч із політичним і культурним бомондом Нової Зеландії і Австралії.

Не забудьте про ігрові автомати: гра в досить популярному «змішаному» жанрі (рольова гра + стратегія реального часу) викликає, відповідно, змішані почуття. Коли щось здаватиметься вам не так, переключіться на останню версію Warcraft-3 і дайте цим ельфам перцю!

Якщо грошей на морозиво вам усе-таки не вистачило, можете поласувати тим, що «Володаря перснів: Повернення короля» висунуто на «Оскара» в номінації «Найкращий фільм». Так само, як і дві попередні частини. Можливо, «третій підхід до снаряда » виявиться для Пітера Джексона більш успішним? Скільки можна одержувати нагороди за саундтрек і за спецефекти — це вже якось несерйозно...

Тихо! Діти читають...

Хоч які дифірамби співали б виховному генію «Гаррі Поттера», а читають його все-таки менше, ніж «Володаря перснів». Принаймні британці. Та й усі інші теж переважно дивляться. Та хіба так важливо для індустрії розваг, що його менше читають? Головне — купують. Нинішній рік знаменний в історії «поттеріани» — побачила світ п’ята частина літературного серіалу. П’ять томів — це серйозно, погодьтеся. Ось тільки якось затягнуто...

А які недитячі пристрасті вирують навколо цієї дитячої казки! А які недитячі суми світяться в періодичній пресі в зв’язку з продажами книжки і касовими зборами фільмів! Просто казкові... І чого тільки не придумають ці казкарі: і скандал навколо образу ельфа Додді, неймовірно схожого на президента Путіна; і скандал навколо копірайту, й історії про те, що немає на світі ніякої Дж.Ролінг — що це колективний псевдонім, під яким творять принаймні п’ятеро, і свідоме відтягування виходу нової книжки; і міркування церковників про «душешкідливість» і «душекорисність» (нібито всі інші богословські проблеми давно та надійно розв’язано), і... Втім, усього й не згадаєш. Та й навіщо? Діти кіно дивляться, лялечками граються, комп’ютерна гра, знов-таки, дитяча. А головне — читають, читають. Ось тільки твердження, що «Гаррі Поттер» повернув інтерес дитини до книжок, дещо неточне. З досвіду знаю: це інтерес не до «книжок», а до однієї абсолютно певної книжки — «Гаррі Поттера» вже в п’яти частинах. Отака найчитаючіша «Гаррі Поттера» планета...

RIAA проти народу

Проте не все так спокійно в королівстві розваг. І якщо ви вирішили витратити відпущені 50 коп. на вічне мистецтво музики, то пам’ятайте ось що. Асоціація звукозаписних компаній Америки (RIAA) 2003 року таки розпочала свій «хрестовий похід» проти інтернет-піратства. Зазнавши поразки в довгій і виснажливій боротьбі безпосередньо з власниками файлообмінних мереж, асоціація перейшла до масових судових переслідувань безпосередньо користувачів. Повістки в суд одержали понад тисячу користувачів Kazaa, аналогічна ситуація і з іншими мережами. У багатьох випадках RIAA вдалося домогтися досудової згоди. Примушуючи порушників сплачувати величезні суми, RIAA при цьому залишила за собою право встановлювати штрафи в розмірі до 150 тис.доларів за кожну композицію, розміщену користувачем для загального доступу Р2Р-мереж. До правозахисників і провайдерів, які вже давно протестують проти дій асоціації, на цій стадії приєдналися й політики, оскільки розповіді 64-річних пенсіонерів і 20-річних студентів про те, що RIAA по суті розорила їх, почали викликати нездорове вирування в народі — а на цьому завжди можна одержати політичний дивіденд.

Загалом, війна точиться, і сторони більше замислюються над стратегією і тактикою нанесення ударів, а не над тим, як цю війну зупинити. Адже рівень продажів легальних компакт-дисків при їхніх нинішніх цінах продовжує падати. Можливо, як говорив Кролик, тут справа не в тому, що нора вузька, а в тому, що хтось занадто багато їсть?

Улюблені ігри для будь-якого віку

Любителі розважатися сидячи в зручному кріслі, але при цьому неодмінно активно, у «парку культури» окуповують ігрові автомати, нехтуючи кіно й морозивом. Тим паче що ця індустрія розвивається, розширюється і поглиблюється. Комп’ютерні ігри 2003 року розвивалися дуже передбачувано: «стрілялки» ставали дедалі реалістичнішими, стратегії — дедалі збалансованішими, квести — все красивішими й хитромудрішими. У цій царині, як і в галузі кіно, 2003 рік багато в чому став роком продовжень: продовжилися суперпопулярні серії Max Payne-2, Heroes of Might and Magic IV: Wings of War, Warcraft III — Frozen Throne і багато чого іншого.

Цікаво те, що наші ігрові смаки досить помітно відрізняються від смаків Заходу. Приміром, рейтинг комп’ютерних ігор від CNN виглядає так: Rockstars Games, Max Payne 2, The Legend of Zelda: The Wind Waker, Tony Hawk’s Uhderground. А в нас як і раніше популярні (за даними ігрових клубів) старі добрі Half-Life, GTA3, Diablo II, Warcraft III, Cossacks, Need for speed, Heroes of Might and Magic. Як бачите, за новинками ніхто не женеться. Деякі хіти — типу «Героїв» — незабаром відсвяткують п’ятиріччя. Надзвичайна живучість для комп’ютерної іграшки. Можливо, річ у тому, що ми такі однолюби, навіть у царині розваг?

Змішатися з розумним натовпом

Нинішнього року Україна побачила справді щось новеньке в галузі масових дійств. Це, виявляється, зовсім не те, чого навчають у «кульку», пардон, Університеті культури. Справжні флеш-моби — вони ж «розумні натовпи», вони ж смарт-моби — ніким не режисуються. Адже, як вважає творець «фішки» програміст із Сан-Франциско Роб Зазуєт, в основі ідеології флеш-мобу — саме випадковість і безглуздість. Перший український флеш-моб відбувся нинішнього літа. Але його ледь не зірвали підступні Інтернет-ЗМІ, помістивши інформацію про нього у відкритому доступі й цим зіпсували весь кайф. Слід віддати належне натхненникам (саме так ми їх і назвемо, оскільки організаторів у флеш-мобу немає за визначенням) — буквально за кілька годин вони зуміли змінити час і місце проведення флеш-мобу: замість пальми в «Глобусі» учасники кинулися до кіоску з ласощами, й акція таки вдалася.

Ясна річ, флеш-моб — це пустощі, які живуть не довше сезону. Тим вони цікавіші для тих, хто полюбляє розважатися натовпом, аби відчути таку собі миттєву насолоду від злиття з колективним тілом.

Іншою, ще однією Інтернет-«фішкою» нинішнього року, не такою скороминущою як флеш-моб, стали блоги (weblogs — інтернет-щоденники з відкритим доступом), пік популярності яких припав на першу третину 2003 року. В основі блогів лежить наш інтерес до чийогось життя й переживань — він же підживлює величезну кількість телепрограм, побудованих за принципом «замкових шпарин». І наше бажання стати цікавим для когось, хто схоче за тобою в цю шпарину підглянути. Філософські основи цього ерзац-спілкування доби механізованих емоцій досить сумнівні. Але часом блоги виявляються справді незамінним «документом епохи». Приміром, одним із найчитабельніших джерел інформації про війну в Іраці був саме блог іракського лікаря, котрого доля закинула в самісіньку гущу подій.

* * *

Чим зайнятися на свято, чому віддати перевагу — морозиву, кіно чи ігровим автоматам, як ви розумієте, питання не найважливіше. Важливо нашкребти 50 копійок або їхній аналог у будь-якій валюті світу і — гайда в парк культури!