Мистецтво як ліки

«У мене вдома є котик, але я його дуже давно не бачила, тому й намалювала, — розповідає Аліна, дівчинка з відділення токсикології дитячої лікарні «Охматдит», показуючи вусатого кота на своїй картині після майстер-класу ізраїльського художника Ханоха Півена. — Поки малювала, трохи відволіклася. Навіть забула, де я перебуваю». Таких, як Аліна, багато, різного віку і з різними діагнозами: від ВІЛ до онкологічних захворювань. Деякі тяжкохворі діти проводять у стінах лікарні роки, інколи — свої останні. Дуже часто через брак спілкування навіть проста розмова дається їм важко, не кажучи вже про соціалізацію з однолітками. Тому працювати потрібно не лише з їхньою хворобою, а й із психологічним здоров’ям.

Саме це й робить художник Ханох Півен, балансуючи між мистецтвом та психотерапією. На його думку, мистецтво — це гра, яка дозволяє дітям виражати свої емоції і навчатися ними керувати. Ханох є автором кількох книжок, що можуть слугувати посібниками з арт-терапії («Обличчя Ханоха Півена: 78 портретів — від Мадонни до Папи Римського», «З чого зроблені спортсмени», «З чого створені коти», «Мій собака смердючий, як брудні шкарпетки, та інші сімейні портрети», «З чого створені президенти» та ін.). 

Проте головна мета його життя — це живе спілкування і робота з дітьми. П’ятнадцять років Ханох проводить воркшопи в ізраїльських лікарнях і навчає маленьких пацієнтів малювати. Ось уже тридцять років Ізраїль накопичує досвід такої інклюзивної освіти, а інклюзивні центри працюють там для дітей різного віку — від народження до повноліття. У таких центрах арт-терапія — один із найдоступніших і найдійовіших методів реабілітації та розвитку. Через мистецтво вдається увійти в діалог навіть із пацієнтами з розладами аутичного спектру.

Цього місяця Ханох приїхав в Україну, щоб теж дати майстер-клас із незвичної техніки арт-терапії — малювання в техніці аплікації. Замість пензликів і фарб діти використовують ґудзики, шматочки тканини, чохли з мобільних телефонів, шпалери, стару біжутерію, пластиковий посуд і дрібні керамічні предмети або навіть їх частини, окуляри, пляшечки та безліч іншого, на перший погляд, непотребу. Чому така специфічна техніка? По-перше, це екологічно. Діти разом із батьками навчаються не тільки малювання, а й основ переробки старого непотребу на нові красиві вироби. По-друге, це дешево. Лікарні чи батькам не потрібно закуповувати фарби, мольберти й інше начиння для такої арт-терапії. По-третє, це просто. «У мене є дуже простий рецепт творчості — беріть перше, що трапиться під руку. Кожен може спробувати», — розповідає Ханох. 

Учасники воркшопу спочатку дивуються, але вже через десять хвилин із цікавістю пірнають у процес. «Я ніколи не думала, що з таких речей можна зробити таку красу», — зізнається Іра, мама одного з маленьких учасників майстер-класу.

У такий спосіб можна навчитися розуміти свої емоції і подолати тривогу — вважає Ханох. «Найбільша проблема дітей у лікарні полягає в тому, що вони не можуть нічого контролювати. Вони залежать від лікарів. А моє мистецтво дає їм змогу контролювати процес, відтворити щось із окремих частинок, виразити емоції й навчитися їх контролювати». 

Уже найперший майстер-клас підтверджує його слова. Маленька Аня намалювала автопортрет, на якому вона радісна та щаслива: «Мені захотілося додати собі блиску в очах, тож я приклеїла на очі блискітки». «Дітям завжди все вдається. Малюючи, вони почуваються творчими і живими», — підсумовує Ханох.

До Києва його запросили Посольство Ізраїлю разом із громадською організацією Small Heart with Art у рамках спільного проєкту «Мистецтво здоров'я». SHWA — це благодійний арт-проєкт, який змінює будні дітлахів у лікарнях. Ще 2014-го Small Heart with Art відкрив перші класи для ВІЛ-позитивних дітей у «Охматдит». Потім Школи Супергероїв запрацювали для дітей у лікарнях Києва, Житомира, Херсона, Дніпра та Хмельницького. Нині спільно з Посольством Ізраїлю вони втілюють проєкт із поширення арт-терапії в українських лікарнях.

Ідея запросити художника виникла в першої секретарки Посольства Ізраїлю в Україні Олександри Бен Арі. «Я познайомилася з його картинами ще в школі і була одразу зачарована. Намагалася розшифрувати кожен малюнок, деталі, з яких зроблений персонаж, і що вони можуть означати», — розповідає Олександра. 

Річ у тому, що пандемія особливо вдарила по тяжкохворих дітях, які й так відчували значний тягар ізоляції. «Вона шкодить не тільки тілу, а й душі. А мистецтво, вміння творити щось із нічого — це перемога над самотністю, відчаєм і страхом. Я вважаю, що Ізраїль, як і Україна, — це країни, в яких немає місця для страху. Ми подолаємо будь-яку проблему, яка трапляється на нашому шляху, і ми завжди будемо допомагати одне одному», — каже Олександра Бен Арі.

Крім київського «Охматдиту», Ханох Півен відвідав також Дитячу лікарню імені В.Башека в Житомирі і тамтешній Центр творчості дітей та молоді. В останньому Ханох проводив воркшопи не для маленьких пацієнтів, а для всіх охочих дітей та вчителів. Одна з учасниць, першокласниця, зробила портрет своєї мами, зобразивши її на робочому місці, — вона перукар. «Я завжди думаю про маму, особливо коли її немає поруч. Подарую їй — нехай думає про мене, поки працює».

За кілька днів, які художник провів в Україні, повчитися в нього змогли майже сотня дітей, психологів, соціальних працівників, вихователів, медичних сестер, лікарів та навіть лікарняних учителів, які приходять до лікарні працювати з дітьми. Ханох зізнається, що найскладнішим з усіх проведених воркшопів був майстер-клас для медичних сестер. Зараз вони особливо напружені — ризики COVID-19, річні звіти, тяжкі пацієнти, навантаження та суцільні нерви. Але і з ними художник знайшов спільну мову. Арт-терапія інколи корисна не тільки пацієнтам, а й медперсоналові, якому потрібно зняти напругу та розважитися. «Інколи так мало потрібно для поліпшення настрою й налаштування на роботу», — зізнається одна з учасниць воркшопу.

Тим часом на першому візиті в Україну Півен зупинятися не планує. Зізнається, що має українське коріння і дуже любить борщ: «Мої дідусь та бабуся — з Волині. І хоч я вперше в Україні, вже встиг познайомитися, зустрітися з міським головою і домовитися про повторний візит до Житомира». Перша секретарка Посольства Ізраїлю в Україні Олександра Бен Арі підтверджує, що плани на наступний рік є, «але все залежатиме від розвитку пандемії».

Художник тим часом наголошує, що в епоху пандемії, коли більшість дітей і дорослих перебувають на домашньому навчанні та в ізоляції, арт-терапія потрібна кожній родині. Школа Супергероїв уже взяла арт-терапію на озброєння і планує проводити майстер-класи для дітей після основних уроків. Тож Ханох радить усім батькам: «Зберіть непотрібні вам речі і бодай спробуйте зробити хоч одну таку картину спільно зі своїми дітьми. Ви й не уявляєте, скільки енергії може дати вам творчість».