«Милу» — мир!

Не важливо, чи всі, але, безсумнівно, багато хто відзначив, що останнім часом намітився просто «ренесанс» в одній із галузей «народного господарства» — у серіальному виробництві. Не в тому питання, що на екранах цілодобово «мило» (плюс реклама горілки й пива). Питання в тому, що це вже неминучий і невигубний сегмент наповнення ефірів. «Бійка» за сукупний бюджет рекламного ТБ-пирога місцями тут нагадує Ватерлоо.

Судячи з зигзагів рейтингів, напруження нервів продюсерів, повсюдних маневрів у зв’язку з купівлею-продажем-перехопленням того чи іншого рейтингоносного серіального продукту — їм є за що воювати. Бо рекламний ТБ-носій (і це давно не таємниця) сьогодні становить левову частку рекламного ринку країни (приблизно 50%). А це 232 млн. дол. «чистими» (наведено розрахунок експертів рекламної коаліції за реальними, а не прайсовими показниками).

Загалом, якщо виключити показник немедійної реклами, то лише на ТБ нині припадає... на хвилинку... 72% рекламного пирога! Аби відтяти від нього найсолодшу скибку, каналу, котрий шанує себе, як відомо, потрібний тільки рейтинг. А щоб рейтинг ще не падав, як усім зрозуміло, найчастіше й потрібний масовий штучний стимулятор — серіал. Нікуди не подінешся від любові. Рейтинг моделюється нашими контрпрограмістами шляхом нескладних, але тонких і обгрунтованих методик. Як заповіт Ілліча та шкільну шпаргалку телепродюсеру нині важливо засвоїти праймову рейтингову формулу з трьох складових: А1 + Б + А2 = Х. Де А1 — серіал. Б — новини. А2 — знову серіал... Чітко вибудуєш формулу, вгадаєш продукт, підтягнеш аудиторію — тоді простягай ложку до «пирога». Не вийшло — тоді по своєму ліжку простягай ніжки...

Броунівський серіальний рух у наших осиках якось систематизувався, підкачав мускули, тепер навіть чимось намагається похвалитися. Основний ринок поділили між собою «Плюси» й «Інтер». За ними потужні серіаловиробні компанії «Українська медійна група» та Film.ua. У цих засіках десятки вже запущених або «заквашених» багатосерійок. У них наймогутніші гілки зв’язків із іншими країнами. Підтягується ICTV: О.Богуцький уже давно обіцяв власне виробництво; почали з «Лесі та Роми». Керівництво каналу НТН займалося пошуком серйозного інвестора для будівництва серіального виробничого центру, проте поточні суди заважають вирішити ці питання. Новий, як відомо, розпочав яскраво («Завтра буде завтра», «Небо в горошок»), потім на каналі змінився менеджмент, і навколо вже майже готового серіалу «Право на любов» (з участю Пороховщикова, Волкової, Кадочникової) тривають з’ясувки. Оформившись допіру як суто дамський рожевий, канал К2, котрий спеціалізується виключно на мильних операх, на нашу думку, зіштовхнувся з тим самим, що й багато інших каналів категорії «Б». Монополія двох монстрів-конкурентів — згаданих «Плюсів» та «Інтеру» — на цьому вже переораному серіальному полі виявилася наразі непохитною. Вони привчили та приручили народ до себе, улюблених. Схоже, диктат цей буде довгим і слізним (із огляду на жанрові особливості їхньої продукції). Бо компанія «Амедіа», чия продукція потрапляє на «1+1», нинішнього року планує завершити будівництво велетенського студійного комплексу «Медіа-ситі», який стане найбільшим у СНД, — 16 павільйонів. Обсяг інвестицій у цю фабрику мрій — близько 45 млн. дол. Спробуй, наздожени...

Звісно, боронь Боже, затягувати на цю «сакральну» територію маскульту щупальця художнього аналізу. Та, взагалі-то, ніхто цим і не збирається займатися (багато честі). Проте ж незабаром наші серіали наздоженуть, а можливо, і переженуть за бюджетами російські. Якщо «у них» середній бюджет однієї серії тягне на 300 тис. у.о., то в нас наразі лише близько сотні. Наразі. Трохи залишилося. Як відомо, прайм-тайм провідних російських каналів — це 50—60 тис. дол. за хвилину реклами. Неважко полічити, скільки в середньої руки серіалі таких «миттєвостей весни»... віддано рекламодавцеві. Навіть, якщо така серія тягне на 100 тис. у.о., то бодай «три хвилини щастя», і прибутки серіаловиробникові гарантовані.

Нинішнього року російські серіальники зачастили на наш ринок не лише продавати, а й знімати. (Відразу кілька московських груп працюють у столиці й на її околицях.) З’ясувалося, їм так вигідно за всіма показниками. Знімай хоч до глибокої осені — погода в нас непроблемна, до того ж дешевше — і за бюджетом, і за людським чинником (місцеві групи не вельми перебірливі в замовниках). Трапляються й парадокси, як це сталося зі «Зціленням любов’ю» (про це в інтерв’ю Юрія Мінзянова). Вітчизняний 100-серійний телефільм, у який спочатку мало хто вірив, а О.Роднянський із В.Оселедчиком від нього навіть відмовилися (у результаті, кажуть, лікті кусали), відразу зруйнував систему пріоритетів на російському ТБ. Канал Костянтина Ернста вперше за десятиліття впав ниць перед цією, трохи містечковою новелою, рейтинг «Першого» було повалено, а канал «Росія» (своєчасно купивши «Зцілення») півроку радісно-урочисто сидів на вершині рейтингового тріумфу. Як, утім, і вітчизняний «Інтер». У середині поточного року цей канал мав частку аудиторії 25,73%, а рейтинг 3,42%. Не в останню чергу завдяки глядацькому успіху «Зцілення» й «Кармеліти». Саме тут у всьому своєму блиску виявилася та сама праймова формула... А1 — «Зцілення любов’ю» (19.00), Б — «Новини» (20.00), А2 — «Кармеліта» (21.00)... Усе! «Броня крепка. И танки ваши быстры». «1+1» довго силкувався, але не зруйнував цю «китайську стіну», у хід пустили навіть надреактивну та спокусливу «Прекрасну няньку». Але, можливо, уже за підсумками цієї осені рейтингова конфігурація зміниться… У «Зціленні», дякувати Богові, уже всіх вилікували (і публіку в тому числі), а «Кармеліта», напевно, нарешті знайшла своє циганське щастя (у чому невпевнений, оскільки не дивився). І з вересня «Плюси» на стежину війни випустили страшненьку серіальну проказу «Не родись вродлива». І знову за рибу гроші — рейтинги зашкалюють: частка аудиторії в цій історії офісних інтриг — близько 50%! (Дивляться в основному глядачі від 14 до 50 років!) І вже на порядку денному телепродюсера найбільш ключове з усіх питань — адресність і якість. Їм важливо вирахувати «кому дивитися», вельми важливо не промахнутися бодай із відносною дозою художності. Бо, приміром, «Каменська-4» на ICTV пішла явно не так, як очікували. Новий режисер наплутав і з героями, і з іменами героїв (не кажучи вже про сюжетні обвали). Краще б закінчили «Каменською-3» і годі. Очевидний рейтинговий промах і з недавньою прем’єрою «Моєї прекрасної сім’ї» («1+1»): успіху «Няні» досягти не вдалося, бо дуже сумнівний акторський кастинг, а діалоги, м’яко кажучи, дивні.

Узагалі-то демонстровані «новели» іноді тягне якось класифікувати. Хоча вони й уперто пручаються через творчу немічність і неадекватність. Але, можна, приміром, виділити серіали «одноразові». Ті, на яких другий прогін на людях заказаний навіть під дулом автомата («Зцілення», «Кармеліта», «Бідна Настя»). Є умовна група — «мило з претензією». Начебто претендують на неодноразовість споживання, бо лише повторно, бач, можна виявити те, що відразу оцінити не вдалося... (Це марна праця, друзі мої). Є ще й міні-серіали. Один сюжет на 4—6 годин, але народ наш начебто й відвикнув від такої ефірної скромності каналів. То раніше було — «Сімнадцять миттєвостей весни» здавалися нескінченністю, а «Варчину землю» або «Підпільний обком діє» українського режисера Буковського, думалося, показуватимуть у 70-ті навіть «наступного тижня». До речі, у зв’язку з А.Буковським, або Г.Коханом, або М.Мащенком, славнозвісною гвардією українських серіальних піонерів, нинішні розмови на тему «хто першим тут навчився знімати серіали?» видаються нам безглуздими. Подивіться «Овод», «Як гартувалася сталь», «Народжена революцією» (не кажучи вже про «Місце зустрічі...», зняте, до речі, в Одесі) і з’ясуєте: тридцять років тому серій у серіалах було набагато менше, а змісту й якості (режисури, акторської гри) незрівнянно більше.

На безневинні наші серіали, утім, за бажання можна подивитися не лише як на допінг для домогосподарок, банкомат для телепродюсерів (чи постійно голодних місцевих акторів) і рекламні площі для виробників горілки й іншої отрути... Усі ці ридаючі Кармеліти, зцілені Насті, народжені некрасивими няньки, злегка романтизовані «бригадири»... усі вони для нашого народу певною мірою компенсують тугу за вічно шуканою... суспільно-об’єднуючою ідеєю. Адже що чи хто може об’єднати сьогодні? Після такого бруду в новинах або ток-шоу. А там, хоч як уїдливо говори, усе-таки життя в рожевому світлі — «любов і вірність назавжди мене впіймали в сіті» (перефразуємо класика). «Народ гине, коли в нього немає нічого святого. А що в нас залишилося святого?» — запитує один із героїв нового роману Людмили Петрушевської. Отож-бо й воно. Залишилося тільки... «мило». Так що мотузку шукати не варто.

СТАТИСТИКА

· Найрейтинговіші серіали СНД останнього часу: «Дезертир», «Штрафбат», «Бригада», «Бідна Настя», «Дільниця», «Зцілення любов’ю», «Кармеліта», «Моя прекрасна няня» (частка аудиторії досягала 40—50%).

· Найвисокооплачувані серіальні актори в Україні — Богдан Ступка, Ада Роговцева, Володимир Горянський, Ольга Сумська. Середній «тариф» цих акторів за один знімальний день може досягати 500 у.о. Що набагато нижче, ніж у російських серіальних зірок.

· У Росії за один серіальний знімальний день Олег Меньшиков може одержати 10 тис. у.о., Володимир Машков — 9 тис. у.о., Євген Миронов — 8,5 тис. у.о., Олег Янковський — 8 тис. у.о., Сергій Безруков — 4, 5 тис. у.о.