Уперше в історії вітчизняного театру балетну виставу "Баядерка" (Національна опера України) записував для наступної трансляції знаменитий французький телеканал Mezzo, що спеціалізується на академічній музиці та джазі.
Днями на сцену Національної опери України вийшли зірки світового балету канадець Метью Голдінг та українка Наталія Мацак. Вони виконали головні партії в балеті Людвіга Мінкуса та Маріуса Петіпа "Баядерка".
У 1877 г. цей балет уперше показали на підмостках Санкт-Петербурзького Великого (Кам'яного) театру. В "Баядерці" відтоді танцювали найкращі артисти класичного балету в усьому світі. У своїй історичній "первозданності" шедевр іде і в Києві.
Метью Голдінг - у виставі хоробрий воїн-кшатрій Солор - народився 1985 р., прем'єр Мюнхенського балету, Королівського балету Голландії, Королівського балету Лондона. Як запрошений соліст виступає в American Ballet Theatre (США). Цей театр традиційно існує як оплот для консервативних любителів балету.
Голдінг танцює також у Гонконзі, Пекіні та інших столицях. Артист брав участь у фестивалях ім. Рудольфа Нурієва, Всесвітньому форумі балету в Токіо та ін.
У його репертуарі - партії Онєгіна з однойменного балету Джона Кранко, Вронського з "Анни Кареніної", Дезіре у "Сплячій красуні", Принців із "Лебединого озера" та "Лускунчика", Ромео з "Ромео і Джульєтти" і багато інших класичних ролей. Гастрольний графік Метью Голдінга розписаний на роки наперед. У Києві Солора танцював дуже рівно, академічно, стабільно, відмінно виконував стрибки й підтримки. Але по-західному стримано, без пристрасті.
Його партнерка - балетна прима Наталія Мацак - народилася 1982 р., закінчила Київське хореографічне училище. Артистка чудово провела заголовну партію храмової танцівниці Нікії. Окрім Києва, Наталія танцює на підмостках Франції, Італії, Греції, Іспанії, Великої Британії, Швейцарії, США, Китаю, Росії, Кореї, Індії, Латвії, Сербії та ін. У її репертуарі - партії принцеси Аврори, Одетти-Одиллії, Жизелі, Сильфіди, Раймонди, Кітрі, Кармен, Егіни та інших класичних головних героїнь. Високий професіоналізм нашої сучасниці визнаний світовими метрами - Ольгою Лепешинською, Юрієм Григоровичем, Наталією Макаровою.
Надзвичайно високу технічність, бездоганний, тонкий артистизм у партії Нікії цього вечора артистка реалізувала зі щирою, зворушливою переконливістю, бездоганною витонченістю та вишуканою красою. Браво!
Дуже виразно, яскраво, гостро, емоційно танцював партію факіра Магдаваї, що оберігає головних героїв, Віталій Нетруненко. Велично холодна донька раджі, наречена Солора Гамзатті (Ольга Голиця). Підступний і мстивий головний брамін (Сергій Литвиненко). З королівською гідністю тримається люблячий доньку-наречену раджа Дугманта (Владислав Іващенко).
Прекрасно танцювали артисти "другого плану", чудово точно, досконало й ідеально провів виставу кордебалет. Особливий захват завжди викликає в публіки знаменита "сцена тіней", проведена цього вечора з великою майстерністю. 32 балерини танцюють її настільки синхронно, красиво й довершено, що не захопитися неможливо.
Балетом диригував досвідчений, сильний маестро Микола Дядюра.
Музика Мінкуса, звісно, дуже "балетна", у найкращому значенні цього слова. Він довгі роки працював у Росії як концертуючий скрипаль, диригент і автор балетів. У співпраці з Петіпа для Імператорського театру в Петербурзі створив 16 балетних партитур. Раніше в Москві австрійський композитор написав свій ще один популярний балет "Дон Кіхот". Хоча за яскравістю й упізнаваністю музику віденського маестро не можна порівняти з балетними шедеврами П.Чайковського, С.Прокоф'єва, Ш.Гуно (Вальпургієва ніч) або О.Бородіна (Половецькі танці).
Для більшого проникнення в характери й колізії композитор використовував оркестрові лейттембри: загрозу щастю закоханих в "Баядерці" супроводжує мідь, ніжні тем и героїні та її взаємного кохання до красеня воїна - флейта, скрипка, віолончель. Виразно прозвучали оркестрові соло скрипальки Ольги Кулакової, віолончелістки Людмили Пшеничної, флейтистки Богдани Стельмашенко й арфа Наталії Окунєвої. Оркестр не пережимав, не форсував кульмінацій, звучав зіграно, струнко, цивілізовано, культурно, по-європейськи.
На жаль, у вітчизняних програмках не зазначаються виконавці оркестрових соло, як і більшості чудових танцювальних номерів дивертисменту та партій "другого плану". На відміну від європейської оперно-балетної традиції, де кожному глядачеві разом із квитком вручається безкоштовний повний перелік усіх учасників постановки, включно зі списком оркестру, хору (кордебалету), освітлювачів і технічних працівників.
І це справедливо, оскільки всі вони - учасники процесу, автори творчого результату. Простий чорно-білий подвійний аркуш набирається й роздруковується тамтешніми театрами щодня. Але в нас продається дорогий буклет "Баядерки" за
100 грн, який, незважаючи на аншлаг, купили дехто.
Всі українські артисти, зайняті цього вечора, як і Мацак, і Голдінг, - вихованці і втілення вітчизняної академічної танцювальної школи.
Як сказала недавно в інтерв'ю колишня солістка НОУ, а тепер чудовий педагог-репетитор Алла Лагода, "сидить Маріус Іванович Петіпа на сяючій вершині й дивиться вниз: ніхто до нього навіть не наблизився".
Але життя не стоїть на місці, давно з'явилися нові балетні цінності, більше поширені в сучасному світовому хореографічному процесі.
Яскравими представниками балетного модерну є артисти ще однієї нью-йоркської трупи - Нью-Йорк сіті балету, заснованого Джорджем Баланчиним, майже 100 років тому це був своєрідний авангард.
Сьогодні лідери сучасного балету - американський балетмейстер Пітер Мартінс і канадський Едуард Лок. У Європі розвивати лінію Баланчина, що багато років очолював паризькі Російські антрепризи Дягілєва, кілька європейських труп і заснував на початку 30-х New York City Ballet, продовжують американці Джон Ноймайєр та Вільям Форсайт.
В Україні сучасна хореографія - коник талановитого балетмейстера Раду Поклітару.
На жаль, прекрасний танцівник і хореограф Олексій Ратманський (як і Поклітару) не прижився в Національній опері, і сьогодні обидва будують власну досить успішну творчу кар'єру.
Особливо високо цінується у світі екс-прем'єр київського балету Ратманський, що 5 років обіймав посаду головного балетмейстера московського ГАБТа і сьогодні є одним із керівників American Ballet Theatre у Нью-Йорку.
У світі для створення яскравих балетів давно використовується симфонічна й ораторіальна музика всіх епох і стилів, багато балетної музики написано вже у ХХІ ст. Ратманський поставив останніми роками 6 балетів на музику пітерця Леоніда Десятникова; Ноймайєр постійно співпрацює з Лерою Ауербах. Але наш театр тримається за академізм, якого не так багато у світі. І це цілком зрозуміло, оскільки академізм приносить гастрольні дивіденди в Токіо й Осаці.
Дуже багато прекрасних українських артистів балету, як і вокалістів, шукають успіху за межами країни. Олександр Рябко й Олександр Труш танцюють у Гамбурзі, Іван Путров - у Лондоні. Так, їх багато.
Попри будь-які труднощі, київський балет цього вечора був свіжий, сповнений фізичних сил, виглядав красиво й шляхетно, а артистизм і натхнення, що панували на сцені, передалися в зал.