Майдан для двох

Між іншим, панове, у країні знову відбувалося «майданне» дійство. Без гасел «Бандитам — тюрми». Але з кордонами міліції і поривом амбіцій (організаторів). Та ще й із належним у таких випадках ентузіазмом «електорату». Цей у черговий раз визначився з пріоритетом — хто в «парафії» головний. Як і передбачалося — не гарант, не цар і не інший герой, а «поп» — рукотворні ідоли, пісенні привиди. Телевізійна фанерна спільнота, котра нібито співає. Народ нею точно не пересичується. І царювати Їй вічно.

Обоймою зірок і залпами майданного салюту (барвистість якого навряд чи затьмарили б навіть чарівники О.Омельченка) один популярний телеканал пальнув недільної вночі 17 вересня по сезонних амбіціях іншого (популярного) каналу. Контрпрограмна битва «двох ведмедів» в одному телебарлозі стартувала. Благо у конкуруючої фірми офіс на Майдані. І з його відчиненого вікна видно зоряний майдан. А на тому майдані обличчя «дружніх» телеведучих: їхні масштабні розтяжки — на поштамті, на консерваторії, на Будинку профспілок. Як свого часу поліграфічні образи партійних бонз на тих-таки об’єктах.

Тож сезон стартував барвисто. Дорого й сердито. Гучно і навіть боляче... Музичному продюсерові «Інтера» під час 6-годинного шоу на Майдані двічі викликали «Медиком». Тому що, по-перше, організаторська робота в таких умовах більше схожа на функцію виконроба під час будівництва єгипетських пірамід (спецтехніку встановлювали навіть на даху готелю «Україна»). А по-друге, виникло, вкотре вже, передбачене протистояння — цього разу «майданне» — «двох світлих повістей» і двох непохитних ідолів пісенного «радгоспу». Самі Знаєте Кого... Одній начебто недоплатили. Іншій переплатили. Чи щось у цьому дусі. Загалом, дівчата надимають щоки, обурюються, спростовують. І вже ця «подія» для багатьох точно стала цікавішою, аніж гастролі в Білокам’яній якоїсь Мадонни. Але спочатку про диспозиції противників.

* * *

«1+1» улаштував презентацію телесезону в кінотеатрі «Зоряний». Історично пам’ятному місці. Там, як відомо, базувався передвиборний штаб В.Януковича. І асоціацій із цим брендом кінотеатру не відбілити. Зараз, здається, то й зовсім там «ремонт» не потрібен. Навпаки: музей бойової і революційної слави створити б на цьому місці. «Плюси» таким чином чи то побешкетувати вирішили, чи то послали кому треба потрібний меседж: «Агов, ми поруч!». «Знаковий» у цій темі ведучий В.Піховшек справедливо тримався в «Зоряному» героєм. І на недоречну шпильку: мовляв, а чого це ви повертаєтеся, якщо «Епіцентр» був одіозний? — він парирував чітко, з «громадянською позицією»: «А я, між іншим, національний герой і на Донеччині, і на Харківщині, і на Луганщині. То яку таку «одіозність» маєте на увазі?».

На цьому політактуальний пафос «плюсів» вичерпався. І програма-мінімум каналу виявилася задано домашньою. Тихо, скромно, всі свої, смачна риба. А вже програмні (сезонні) пріоритети «плюсів» – то й геть закріплені на «диванних» домашніх цінностях.

Головна вбивча, тобто рейтингова, сила тут – безумовно, серіал місцевого виробництва «П’ять хвилин до метро». Цей витвір «невловно великого мистецтва» представляв автор — продюсер Віктор Приходько. Фільм універсальної якості. Тому що якості немає взагалі — ніякої. Але активно дивляться. Частка аудиторії останнім часом помітно зростає — уже близько 30%. Глядачі, вочевидь, уловлюють у цьому «кіно для бідних» (радше злиденних) певні убогі відбитки своїх повсякденних реалій. Такий самий під’їзд, такі самі меблі, такі самі сімейні чвари — «и тот же ряд, и то же место». Боязке запитання продюсерові: «А є у вашому фільмі, скажімо, режисер? Є, так? Тоді чи не міг би цей режисер попросити головну акторку серіалу — Марину Могилевську — додати до однієї інтонації її існування на екрані (а це наскрізна інтонація вічного скімлення) бодай кілька інших барв? Чогось же навчали її свого часу театральні режисери — М.Рєзнікович і А.Лисовець?» Відповідь продюсера як вирок: «Це кіно взагалі не для вас! А для народу». Так і знав: знову нам не по дорозі.

З інших — «убивчих» — сил на новий сезон канал також припас: шоу «Танці з зірками» (його створює бригада В.Ряшина, яка відкололася від «Інтера»), серіал «Петя блискучий» (спроба переплюнути «Катю», гадаю, безперспективна), продовження «Прекрасної няньки» (надія на те, що бодай цього сезону вона нарешті вийде заміж, знову примарна, але обіцяна. Із суспільно-публіцистичного блоку «1+1» гарантує оновити проекти Анатолія Борсюка, згаданого В’ячеслава Піховшека, Юрія Макарова, Ганни Безулик, Ольги Герасим’юк. А з «перекуплених телезірок» (чи просто запрошених) на «плюсах» з’явиться Наталя Мосейчук (колись обличчя «5 каналу») із проектом «Приховане життя» — це формат відвертих і неформальних інтерв’ю з VIP-персонами українського політикуму.

* * *

Нового сезону «Інтер» у свою чергу виставляє «перевербованих» зірок, які раніше працювали на «Новому» каналі і на УТ-1, — Олега Панюту (в нього ранковий блок), Машу Єфросиніну (за її обличчям не знудьгуєшся, одразу кілька проектів — «Зоряні дуети» і «Один у полі», а також серіал «про метро» на конкуруючому каналі). Велику мильну оперу обіцяно трохи пізніше — «Сімейство бобових». Ну а топографічна диспозиція «Інтера» вже на своєму корпоративному святі — Майдан. І сцена там же — як «тоді ж». І привид переможних демократичних цінностей — але тільки у сфері маскульту. І ще якийсь пародійний дух, що з уїдливим свистом шугає над майданчиком: тут же ще недавно на щось сподівалися, а тепер – хоч повеселимося. Революції іноді мають здатність перетворюватися на чистісінький шоу-біз. «Поп-культура — це єдина країна, де тріумфує демократія, її володарі обрані масами і тримаються за рахунок мас, тут реально важливий кожен голос, а вибори йдуть хронічно...», — колись вдало зауважила пітерський мистецтвознавець Тетяна Москвіна. Як Паратов з відомого фільму Рязанова «Жорстокий романс» кидає верхній одяг під ноги безприданниці, так і пан Хорошковський і Ко, не поскупившись, кинули до ніг (танцюючих) усе, що з придихом величається кумирами. Ціна питання (у зв’язку з двома конкретними кумирками) і виявилася для багатьох ЗМІ найрезонанснішою проблемою у зв’язку із шоу на Майдані.

В історії масової культури, якщо таку напишуть, певне, не буде теми більш солодкаво-нудної, ніж «протистояння» двох — А.Б.Пугачової (далі просто АБ) і С.М.Ротару (далі — СМ). Що вони колись не поділили, відколи ця «дружба» тягнеться і доки їй ще більше «міцніти» — схоже, не цікавить нікого. Тому що тут канони і канали суто міфотворчі. А людям вічно потрібні міфовиробники. Тут також «матриця» навіки прилиплих до них іміджів. Одна — свята, інша — грішна. Одна — громадянка, інша — вакханка. АБ — почуттєвий ідол шаленіючої юрби, СМ — тембр із подеколи радянським підтекстом («я, ты, он, она»), хоча й ліричний. СМ — раптово «феніксувала», і недавнє її відродження немовби з попелу старих дурненьких пісеньок справді вражає як у візуальному, так і в аудіовізуальному плані (окрема подяка всій її родині за успішну менеджерську вахту). АБ (у нинішньому вигляді) — очевидна розгубленість і втома, відверте небажання щось шукати, змінювати, а лишень пливти на хвилі інерції, хоча артистичний дар унікальний і ні з ким не порівнянний.

Скільки їм заплатили «за Майдан»? Чому розвели в різні дні й у різні боки? ЗМІ, які вже тиждень караються цими запитаннями і, здається, забули і про коаліцію, і про НАТО, постійно перекрикують одне одного: «Скільки?». Музичну продюсерку «Інтера» Валентину Басовську теж по черзі мордували дві артистки. Одна дивувалася. Інша журилася. «Чому нас сварять? Навіщо розводять у різні кутки Майдану?» — не розуміли безневинні дівчата. Розговорити пані Басовську непросто навіть у «мирний» час. Але тут ситуація й геть екстремальна: «інтерівський» музвоєвода після всіх перипетій опинилася під крапельницею. І тільки через давню дружбу погодилася (без візування прес-служби каналу) відповісти на кілька запитань.

— Чи завжди платять телеканали популярним телеартистам? І якщо так, то за яких умов?

— Я не знаю, що ви маєте на увазі під словом «платять». За великим рахунком, є певний взаємозалік. Адже будь-який популярний телеканал — це додатковий потужний медійний ресурс для просування виконавця на ринку. У тому числі й таких знакових великих артистів у нашому шоу-бізнесі, як Ротару, Пугачова, Леонтьєв, Вакарчук, багато інших.

— Тоді я уточню: телеканал заплатив за виступи на своєму мегакорпоративі безпосередньо Аллі Борисівні та Софії Михайлівні? Здається, ця тема більш ніж розбурхує медійну громадськість.

— Відповідь буде чітка й однозначна — ні. По-перше, весь галас, який невідь-чого здійняли в ЗМІ — відверті вигадки, бажання приклеїти до популярних імен якісь скандальні й нереальні сюжети. По-друге, уже багато років існує дивна традиція в пресі ніби зіштовхувати цих двох великих акторок — що ж, певне, у цьому й комерційна вигода, оскільки матеріали на цю висмоктану з пальця тему розлітаються як смажені пиріжки, а Інтернет це активно передруковує, привертаючи і до себе додатковий ресурс уваги. По-третє, можете мені повірити, цих виконавиць я знаю особисто і досить давно, не хотілося б видатися нескромною, але з двома цими співачками в мене давно склалися дуже добрі людські стосунки. Проведено безліч концертів — у Києві, у Криму. Це майже родинні стосунки. І ніякі гроші іноді не вирішать питання із запрошенням тієї чи іншої зірки, а тільки особисті контакти, підкреслю, людське ставлення. Майже п’ять років поспіль мені пощастило організовувати великі сольні концерти Алли Борисівни в нашому місті, у Ялті...

— Наскільки пам’ятаю, ви навіть разом жили в заміському будинку Павла Івановича Лазаренка під час зйомок мюзиклу «За двома зайцями»...

— Я не хотіла б уточнювати місце проживання. Але справді в період зйомок цього фільму я опинилася поруч зі співачкою і, як могла, підтримувала. З Софією Михайлівною було зроблено в Києві великий блок її сольних концертів, у мене чудові стосунки з Русланом Євдокименком... Тому, коли в суботу ввечері під час репетиції на Майдані Софія Михайлівна запитала: «Та що ж це таке? Чому знову весь Інтернет вибухнув темою нашої так званої війни з Аллою?», я не знала, що відповісти.

— Чи є істотною для артистів і сьогодні традиція почесного права закривати концерт? Здається, саме на цьому ґрунті відомих співачок знову спробували зіткнути?

— Життя змінилося, стосунки в шоу-бізнесі постійно трансформуються. Багато залежить від зайнятості, затребуваності артиста — у кожного свої графіки, своя динаміка гастрольного життя. Святковий концерт «Інтера» спершу був запланований на 16 вересня. І багато артистів заздалегідь підігнали свої плани під цей день. Але оскільки 16 вересня — день пам’яті Георгія Гонгадзе, керівництво каналу вирішило зсунути концерт на один день. Це, за великим рахунком, колосальний збиток для каналу: додаткові витрати у зв’язку з готелями, транспортом тощо. Але рішення було прийнято. У Софії Михайлівни на 17 вересня заздалегідь був обумовлений виступ у Москві, вона не могла поламати свої плани. Тому я й запропонувала альтернативний варіант — записати блок її пісень днем раніше...

— 16-го ввечері, коли поминали Гонгадзе?

— І в цьому моменті ми намагалися дотриматися коректності. Представники заходів пам’яті Гонгадзе нам сказали, що у певний час пройдемо Хрещатиком зі свічками, це забере 10—20 хвилин. Ми, звісно ж, вирішили перервати на цей час репетиційний процес, але не на 20 хвилин, а на півтори години. Тому всі спекуляції на цю тему я категорично відкидаю.

— Ще одне запитання фінансового плану: центральним російським телеканалам ту ж таки Пугачову не вдається заманити у свої новорічні проекти, а ви якось сподобилися. Хоч тут можна прояснити гонорарні нюанси?

— Ніяких гонорарів. Повторюся, лише особисті контакти. Пугачова, якщо ви знаєте, відмовилася також і від гонорару за участь у мюзиклі «За двома зайцями». Співачка і цього разу щиро зацікавилася проектом «Карнавальна ніч», сама підібрала пісню «У любви твои ресницы», фактично керувала знімальним процесом у павільйоні. Власне, через це вона й затрималася в Києві трохи довше, ніж передбачалося.

— На цей ваш проект уже накинули оком російські телеканали. Начебто сам Рязанов заявив про бажання знімати мюзикл «Карнавальна ніч-2» — у Москві.

— Рязанов справді недавно казав про це в пресі. Але ми робимо не римейк його легендарного фільму, а просто парафраз на тему «Карнавальної ночі». Знято понад п’ятдесят концертних номерів, які переплітатимуться із сюжетною лінією, що багато в чому нагадує пригоди Лєночки Крилової (Гурченко) і Огурцова (Ільїнський).

— Це правда, що після завершення зйомок вашої «Ночі» деякі російські виконавці нарікали, ніби в Москві на такі шоу «викидають» бюджети значно мізерніші, а пан Роднянський нібито поки призупинив фільмування новорічного шоу для «плюсів» (на тему аеропорту), намагаючись підтягти ще потужніші сили?

—Щодо розмаху наших зйомок справді були різні думки. Що ж до планів колег з каналу «1+1», то тут я взагалі не вправі нічого коментувати.

— Чи не призведуть такі битви новорічних бюджетів і «зоряні війни» з перетягування з каналу на канал одних і тих же популярних артистів до нудної одноманітності продукту, до прикрої одноклітинності й одноформатності розважального ефіру?

— У всякому разі ми намагаємося уникнути, як ви кажете, одноформатності. Той-таки Семен Горов уже працює над досить незвичним музичним фільмом на космічну тематику — упевнена, це буде цікаво. Є й інші цікаві плани. Але говорити про це передчасно.