Марш-кидок DOCU/ХІТ: від Балкан до Іловайська

З 14 вересня у семи містах України стартує проект DOCU/ХІТ (вибрані стрічки фестивалю Docudays UA). Різні кіноісторії розкривають різні аспекти буття людини й України.

Київ, Одеса, Львів, Харків, Суми, Дніпро, Херсон - саме ці міста прийматимуть DOCU/ХІТ. Програма доволі насичена й різнопланова. Вона об'єднує як майстрів кінодокументалістики, так і молоде покоління кіномитців. В афіші - "Головна роль" та "Завтра свято" Сергія Буковського, "Війна химер" Анастасії та Марії Старожицьких, "Ленінопад" Світлани Шинко, "Нове життя Гогіти" Левана Когуашвілі, "День звільнення" Угіса Олте та Мортена Траавіка, "DIXIELEND" Романа Бондарчука.

Незаперечний інтерес викличе стрічка Марії та Анастасії Старожицьких "Війна химер". Як зазначено в анотації, "це художня історія на документальному матеріалі, відзнята її безпосередніми учасниками". Отже, герой - доброволець на східному фронті, а героїня опиняється там відразу після запеклої битви. Герой потрапляє в саме пекло іловайського котла. Героїня, подорожуючи зруйнованим Сходом, прагне осягти фатальний трагізм війни, усвідомлюючи і постійну потребу любові. Ця стрічка - подорож героїв до лінії фронту, історія, яка утверджує гуманістичні ідеали, хоч би як велемовно це сьогодні звучало. До всього, фільм створений за мотивами особистого життя режисерки Анастасії Старожицької.

Ще один актуальний ракурс українського життя - у стрічці Світлани Шинко "Ленінопад". Уже з назви зрозуміло, що це останнє "прощай" радянській добі, її ідеалам та ідолам. "Ленінопад" створений за підтримки Британської Ради. Авторка стрічки розробляє політичні, соціальні та феміністичні теми в документалістиці.

Роман Бондарчук - досить відомий в Україні режисер, варто згадати, що його повнометражні українські "Шерифи" здобули призи на міжнародних кінофестивалях, а також були делеговані нашим оскарівським комітетом на здобуття "золотого дядечка" у 2016-му. Його "DIXIELEND" - про дитячий оркестр, про юних виконавців, які швидко мужніють, але музика дитинства багатьох тримає у своєму полоні.

Доволі цікавий документальний фільм - "День звільнення". Він об'єднав у роботі документалістів Норвегії, Словенії, Латвії, Північної Кореї. Власне, це і є історія про перший в історії Північної Кореї рок-концерт, на якому виступили провокатори зі словенського гурту "Лайбах". Ця арт-група доволі провокативна, вона розвінчує авторитарні режими. Потрапивши у Північну Корею, музиканти на власному досвіді відчули тематику своїх же композицій.

І ще один спільний проект - "Нове життя Гогіти" (Грузія, Хорватія, Україна). Режисер Леван Когуашвілі зацікавився історією 14-річного ув'язнення Гогіти, який повертається до нормального життя, себто - хоче в нього повернутися. І ось в інтернеті Гогіта знайомиться з Макою… І починають вони мріяти про щасливе майбутнє.

Безумовно, родзинкою проекту DOCU/ХІТ стануть дві стрічки Сергія Буковського - "Головна роль" та "Завтра свято". Фільм про "свято" отримав головну нагороду фестивалю "Молодість" 1987-го, він вважається класикою українського документального кіно. Авторську метафору - птахофабрику - українські радянські цензори сприйняли досить напружено. Вони вже відчували втрату своїх позицій, а фільм цю тему загострював. Зовсім інша тема у фільму Буковського "Головна роль". Це розповідь сина про маму, відому українську кіноактрису Ніну Антонову. Колись вона зіграла головну роль в одному з перших українських радянських багатосерійних фільмів - "Варчина земля". Відтоді багато змін відбулося в житті актриси і мами. Щемливий та уважний режисерський погляд сина-режисера робить цей фільм і камерним, і філософським, і багатовимірним.

У столиці стрічки проекту DOCU/ХІТ можна переглянути в кінотеатрах "Жовтень" та "Планета Кіно".