Кроком руш! Сумнозвісний львівський театр між НАТО і «королівським» майбутнім

Невже крига скресла? Є надії, що починаючи з вересня цього року у скандальній історії Львівського драматичного театру Західного оперативного командування (колишнього театру ПрикВО) з’явиться новий розділ... Обнадійливий. Театр, одіозна слава якого пов’язана з багаторічними «воєнними» маневрами, нарешті отримав нового керівника. Ним став Олексій Кравчук, курбасівець з театральної фундації Кучинського. В планах нового керманича не тільки вистави за п’єсами Піранделло та Винниченка, а й новий титул театру — Львівський муніципальний королівський театр. Не більше і не менше!

«Поза творче» життя цього театру вже багато років хвилювало і спільноту Львова, і театральне товариство України. Що тільки не говорили про цей «воєнний театр»… Про те, що він зайвий, про те, що розгубив свої таланти. Про те, що прекрасне приміщення можна використати під самі різні потреби. Різноманітні інстанції косо поглядали на будинок у центрі Львова (на вулиці Городецькій, 36), і, можливо, мріяли про якісь бізнес-проекти під цим дахом. Останнім часом чомусь рідко згадували про те, що саме у цьому театрі свого часу грали Володимир Дальський і Олександр Гай. А справжньою примою — зіркою театрального Львова — довгий час у цьому театрі була легендарна актриса Зінаїда Дегтярьова, улюблениця міста. Жінка, про яку, на жаль, сьогодні рідко згадують в контексті пошуків і досягнень українського театрального мистецтва… А дарма. Адже її ролі у «Вассі Желєзновій», «Останній жертві», «Ханумі», «Лісі», «Барабанщиці» ставали «візитками» нашого театрального міста. Але все пливе, все змінюється… Нових «візиток» більше не стало, а слава Дегтярьової та її театру, на жаль, покривається пилом.

Хто знає, можливо, нова команда, яка сьогодні заходить в це приміщення, і відродить кращі традиції і відкриє нові перспективи?

Нагадаю, що, починаючи ще з 1993 року, попри звернення до Міноборони головного режисера театру народного артиста України Віктора Щербакова про розширення штату, кількість акторів рік у рік зменшували. Крім того, скоротили посади машиніста сцени, гримерів, костюмерів, забрали й транспорт, чим унеможливили гастрольну діяльність. У 1996 році фінансування театру Прикарпатського військового округу взагалі припинили.

— Наші збройні сили не захотіли театру! — ремствує директор театру полковник у відставці Микола Лисюк. — Тоді й постало питання розформування. Але театр ПрикВО має велику і гарну історію, тому актори й профспілковий комітет поставили собі за мету за будь-яких умов зберегти його.

Неодноразово зверталися до Міністерства культури і туризму, аби забрало театр під своє крило. Отримали відмову. Натомість підтримку запропонувала Львівська міська адміністрація: наприкінці 2007-го
Драматичний театр Західного оперативного командування передали-таки у власність територіальної громади міста, а це означає, що у Львові з’явився Муніципальний театр.

Новий художній керівник Львівського муніципального театру Олексій Кравчук

— Ситуація поки що доволі складна, — розповідає «ДТ» директор Львівського театру ім. Леся Курбаса, актор і режисер Олексій Кравчук. — Останніми роками театр ЗОК виживав як міг. Творили в перерві між виборюванням своїх прав. Безперечно, одне впливало на інше.

Спитаєте, який стосунок до новоствореного муніципального театру має директор курбасівців? Безпосередній. Бо на початку нового театрального сезону він змінить місце праці — з 1 вересня Кравчука відрекомендують трупі як художнього керівника.

Від себе додам, що Олексієві бути на цій посаді, як мовиться, сам Бог велів… Він фактично виріс за лаштунками театру ПрикВО. Тут багато років працювали його батьки — народний артист України, актор і режисер Анатолій Кравчук та заслужена артистка України акторка Ірина Кравчук.

Опікуватися новоствореним муніципальним театром Кравчук почав аж ніяк не вчора. Вже кілька місяців поспіль залагоджує і творчі, і технічні питання з департаментом гуманітарної політики Львівської міськради. Веде перемовини зі спонсорами. Домовляється про приїзд до театру колег-режисерів. Щільно працює із розповсюджувачами квитків...

При цьому «дотягує» справи у театрі Курбаса. Ще й примудряється співпрацювати з іншими театрами. Зокрема з Луганським музично-драматичним, де, на запрошення Михайла Голубовича, ставить виставу італійського драматурга Луїджі Піранделло «Шість персонажів у пошуках автора». Напевно, через таке навантаження й має червоні очі та вкрай утомлений вигляд. Але настрій — хороший.

Отож сезон 2008/2009 у новому муніципальному колективі, за словами Кравчука, буде перехідним. За цей час треба встигнути багато чого зробити. Зокрема привести в колектив кількох перспективних режисерів. Наразі є домовленість із випускниками художнього керівника театру Курбаса Володимира Кучинського — Миколою Березою та Тамарою Квеквескірі.

— Для театру робота з молодими режисерами дуже вигідна, — вважає Кравчук. — По-перше, молодь хоче працювати, по-друге, праця з молодими режисерами — це малобюджетні проекти, що дуже важливо саме на цій, початково-перехідній стадії.

У перспективі — співпраця з Владом Троїцьким та Климом, які попередньо дали згоду приїхати до Львова, але ще не відомо, коли і що саме ставитимуть.

Запрошуватимуть до постановок і режисерів львівських театрів. На жовтень запланував роботу і сам новопризначений художній керівник — це буде вистава за Луїджі Піранделло «Генріх IV».

Похвалився Кравчук, що вже знайшов спонсора (це львівський підприємець Андрій Білак) на постановку п’єси Володимира Винниченка «Між двох сил». Репетиції розпочнуться навесні 2009 року, а глядач побачить прем’єру на День Незалежності.

— Якщо все буде гаразд, — каже художній керівник, — зробимо за сезон принаймні три прем’єрні постановки. Щодо репертуарної політики на загал, то це буде поєднання класики і творів сучасних драматургів — таких, наприклад, як Павло Ар’єв (автор п’єси «Кольори»).

А поки що у репертуарі театру ой як негусто: сім вистав для дорослих і дві — для дітей.

— Львів’яни забули про театр із об’єктивних причин, — говорить Олексій Кравчук. — Тому спершу треба «прокатати» весь репертуар, який є. Тільки через глядача можна оцінити наші сильні і слабкі сторони.

Обидва керівники сходяться на тому, що все ж таки бачать світло в кінці тунелю, бо «колектив заспокоївся, люди мають зарплати, хай невеликі, але й це вже щось! Ми готові працювати!».

Одначе наразі є проблеми і з акторами. На початок нового театрального року їх у штаті всього-на-всього дев’ятнадцять. У планах — збільшення творчого складу бодай до 25 одиниць. Вже домовився Кравчук із Богданом Козаком про залучення до роботи в театрі кількох молодих акторів, бо віковий ценз трупи — вище середнього, що значно звужує репертуарні можливості. Має влитися в колектив і Володимир Гуцул — колишній актор Харківського театру ім. О.Пушкіна.

Головну ж ставку Кравчук робить на акторів свого нового театру — Григорія Маякова, Вадима Тадера та, поза всяким сумнівом, народну артистку України Жанну Георгіївну Тугай, яка працює в трупі понад 40 років, бо «заміни їй нема!»

— Вважаю, що спільними зусиллями ми зробимо все для того, аби театр посів гідне місце не лише в театральному контексті Львова, а й у контексті України. І мав назву Львівський муніципальний королівський театр, — сподівається Кравчук.

У подальших його планах — створення Музею театрів Галичини. У тому числі — й театру армії.

— Є архіви — і у прихильників театру ЗОК, і в акторів, і в університеті, — розповідає Кравчук. — Ці документи треба тільки зібрати і впорядкувати.

І ще: за словами художнього керівника, вже ведуться перемовини з підприємцями зі Львова та Донецька про створення на базі театру елітного бізнес-мистецького клубу: «грошовиті люди в перспективі визначатимуть пріоритетні творчі проекти, які фінансуватимуть». Звичайно, сподівається Олексій на активну фінансову підтримку міської влади: йдеться і про мистецькі проекти, і про проведення ремонтних робіт.

Коментар

Андрій СИДОР, начальник управління культури і туризму Львівської міської ради:

— Чудес не буває. Місто тільки з 1 січня 2008 року взяло театр на баланс. Платимо людям зарплату, забезпечуємо комунальні виплати. Заклали кошти на проектну документацію. За 2009 рік, гадаю, ситуація виправиться. Головне, що люди повірили: місто не залишить їх напризволяще.

Ретро

Львівський муніципальний театр (донедавна — драматичний театр Західного оперативного командування) заснований у 1931 році як Всеукраїнський театр Червоної Армії. Пізніше став театром Київського військового округу. Під час війни це був один із небагатьох фронтових театрів у складі Північно-Західного, Сталінградського та Забайкальського фронтів. 1953 року театр із Одеси переїжджає до Львова зі статусом Російського драмтеатру Прикарпатського військового округу (ПрикВО). У театрі працювали народний артист СРСР Аркадій Аркадьєв, народні артисти України Володимир Дальський, Олександр Гай, Любов Калачевська, Анатолій Кравчук, Олексій Максимов, Борис Чинкін, заслужені артисти Росії Борис Молчанов, Геннадій Щербаков, заслужені артисти України Ірина Кравчук, Кіра Байбакова, Роза Воробйова, Микола Остроушенко. З ветеранів досі у театрі працюють народні артисти України Віктор Щербаков та Жанна Тугай і заслужені артисти України Володимир Сатаров та Іван Макогон. Золоті сторінки театру — режисери Олексій Попов та Анатолій Ротенштейн. І, поза всяким сумнівом, — народна артистка Зінаїда Дехтярьова, яка створила на сцені десятки різнопланових образів.

Всі статті Тетяна Козирєва

Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.

Будь ласка, виберіть один або більше пунктів

Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК

Залишайтесь в курсі останніх подій!

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

Стежити у Телеграмі